З Нігерії на Донбас. "Гібридів" чекає зустріч з новим українським гранатометом
Ось і днями ЗМІ повідомили про те, що автоматичний гранатомет УАГ-40 пройшов державні випробування і незабаром буде поставлено в дію.
Як і більшість сьогоднішніх "новинок", він має довоєнні коріння - ще на початку нульових військові поставили питання про заміну старого радянського 30-мм автоматичного гранатомета АГС-17, який був хоч і досить ефективним по бойовим якостям, однак занадто важкий для сучасного маневреного бою. І вже тоді було вирішено проектувати зразок під боєприпас стандарту НАТО - гранату 40×53 мм в металевій стрічці М16.
До 2010 р. конструкторське бюро "Точні механізми" у співпраці з білоруськими інженерами в ініціативному порядку розробило мобільний (носиться солдатом) автоматичний станковий гранатомет, що отримав позначення УАГ-40 (універсальний автоматичний гранатомет калібру 40 мм). Тоді ж на заводі "Ленінська кузня" (нині завод "Кузня на Рибальському") було розпочато дослідне (а потім і предсерийное) виробництво цього виробу. Цікаво, що на той момент ціна серійної моделі УАГ-40 в базовій комплектації оцінювалася виробником в $14 тис. Причому крім "Ленінської кузні" в проекті брали участь ще кілька підрядників - київське підприємство "Сатмаш", а також харківські, сумські та чернігівські компанії.
І що найголовніше, спільно з ГККБ "Промінь" у Шостці була підготовлена лінія для виробництва боєприпасів. Армійцям була запропонована ціла номенклатура з осколково-фугасної пострілу ВГОФ-40 (радіус поразки живої сили супротивника - 10 м), осколково-кумулятивний ВГОК-40 (бронепробитие до 80 мм) і інертний (навчальний) ВГИ.
Практично відразу фахівці відзначили такі достоїнства системи, як невелика маса, висока точність (купчастість) при стрільбі серіями, знижений імпульс віддачі, висока надійність і простота в виробництві і при експлуатації, зручність переміщення розрахунком при зміні вогневої позиції. При масі з верстатом всього в 31 кг його розрахунок складається з двох солдатів: один переносить гранатомет і триногу, а другий - запас гранат.
Проте в ті роки фінансування армії перебувало на найнижчому рівні і на озброєння гранатомет брати не поспішали (хоча є дані, що для можливості експорту чисто формально це рішення і було проведено через Міністерство оборони). Тільки з початком війни на Донбасі гранатомет знову звернули увагу. Виробник і конструктори стали швидко вносити зміни, продиктовані бойовими діями. Так, у конструкції з'явився спочатку радянський оптичний приціл ПАГ-17, а потім і інтегрована планка Пикантини для встановлення більш досконалих прицілів, в тому числі і західного виробництва.
Гранатомет стали використовувати й інші виробники - так, компанія "Техимпекс" у складі полегшеного бойового модуля TiE-1 "Кіборг" (крім гранатомета ще 12,7-мм кулемет НСВ "Скеля"), призначеного для установки як на БРДМ-2, так і на бойове судно. Були спроби встановлення гранатомета і на бронеавтомобіль "Козак".
Поки УАГ-40 проходив необхідний комплекс державних випробувань перед прийняттям на озброєння, "Кузня" налагодила експорт. За деякими даними, в 2015 р. кілька десятків гранатометів були поставлені для потреб нігерійської федеральної армії. Нині вони широко використовуються в бойових діях проти терористичної організації "Боко Харам".
Кілька гранатометів проходили випробування безпосередньо в бойових порядках військ на Донбасі і самі заслужили схвальні характеристики. Маючи меншу масу, ніж АГС-17, він може вражати позиції противника у відкритих окопах і за природними складками місцевості (в потоках, ярах, на зворотних схилах гір) значно далі - до 2200 м. Важливим елементом є також більш потужний боєприпас, що в умовах нинішньої позиційної війни з укріпленими позиціями незамінне. А висока мобільність разом з відсутністю потреби у підготовці позиції для стрільби дозволяють в умовах атакуючого бою швидко міняти вогневу позицію як на відкритому просторі, так, і що важливо, в умовах міських боїв.
Таким чином, прийняття цього зразка на озброєння нашої армії крок вперед у модернізації не тільки арсеналу озброєнь і відходу від радянських стандартів, але й призведе до зміни самої тактики використання мотопіхотних підрозділів на полі бою.
