Мистецтво хабара. Які "золоті правила" порушив Розенблат
Здавалося, після того як докази НАБУ і ГПУ "співучаснику" Розенблата Максиму Полякову комітет зовсім не переконали, така ж легка прогулянка чекає і Борислава Соломоновича, але в другому випадку докази були настільки очевидними, що не рекомендувати парламенту зняти недоторканність з Розенблата комітет просто не міг.
Що б там не говорив Розенблат і його адвокати про художні достоїнства показаного всій країні фільму і незаконність отримання його як докази, їх слова виглядають не надто переконливо. З формально-юридичної точки зору вони, може, і мають рацію, але суспільству того, що воно побачило в "художньому фільмі" від НАБУ і ГПУ, більш ніж достатньо, щоб сформувати цілком чітке думку про Розенблате. У той же час про його "спільниколві" Полякова все далеко не так однозначно. А все тому, що останній виявився куди більш досвідченим в тонких питаннях депутатської діяльності.
Зрозуміло, факт провини в корупції і Розенблата, і Полякова, та інших фігурантів гучних корупційних справ може вирішувати суд і тільки суд. Ми жодним чином не намагаємося когось у чомусь звинувачувати. Але якщо суто гіпотетично оцінювати побачене на записах НАБУ, то стає очевидно, що в нинішніх своїх проблемах пан Розенблат повинен звинувачувати лише себе. Все виглядає так, ніби Борислав Соломонович як людина в політиці відносно новий просто не зміг або не захотів опанувати досить нехитрими методами обережності. На відміну від свого колеги по нещастю Полякова.
Порівнюючи записи за участю першого і другого, можна сформулювати кілька "золотих правил корупціонера", які дозволяють підвищувати рівень свого добробуту з мінімальним ризиком для власної свободи. Ще раз підкреслимо, та Розенблат, і Поляків абсолютно чесні люди, які ні в чому не винні, поки суд не доведе протилежного, їх приклади ми використовуємо лише теоретично.
Отже, перше правило. З потенційним хабародавцем високопоставлений чиновник не повинен зустрічатися особисто ніде, ніколи і ні за яких обставин, а делегувати ці переговори помічникам, які в разі чого і "потрапляють під роздачу". Як бачимо, НАБУ не надало жодного "фільму", де б Поляків особисто вів переговори з "агентом Катериною". Замість нього розмовляла завжди помічниця, і що б вона під час таких зустрічей не говорила, як би не посилалася на шефа, завжди можна сказати, що це її фантазії, наклепи або обмови.
У той же час Розенблат особисто наговорив під камеру "агента Каті" на цілу годину "художнього фільму, і його обличчя постійно на виду. Відповідно відкрутитися реплікою: "Я вашу Катю знати не знаю і в очі не бачив" не вийде ніяк.
Друге правило. У розмові з потенційним хабародавцем, в тому числі і через засоби зв'язку, ніколи не можна згадувати слова "гроші", "винагорода", "заохочення" та інші, які можна чітко трактувати як "хабар". Також не можна озвучувати вголос суми і назви валют. У цьому контексті дуже показовою є реакція Полякова на слова його помічниці, яка "отримала п'ять". "А не розумію, що таке п'ять", - відповів Поляків по телефону, попросив зв'язатися з ним по іншому каналу зв'язку. У той же час Розенблат неодноразово дозволяв собі називати суми в сукупності з найменуванням іноземних валют, чим і підписав собі якщо не вирок, то як мінімум ярлик корупціонера.
Якщо ж говорити необхідно, то завжди можна придумати якийсь евфемізм, який до справи потім ніяк не пришиєш. Той же Поляків на записах НАБУ говорить своїй помічниці про "необхідність вирішити питання" з чого ніяк неможливо зробити однозначний висновок, в той час як для помічниці суть "питання" була явно зрозумілою. Можна навіть придумати якийсь конспіративний мову, в якій, наприклад, у фразі "Вам треба підготувати звіт по нашому питанню на 200 сторінок" буде закладено якийсь потаємний сенс, розгадати значення якого буде дуже нескладно, але ніяких прямих вказівок на злочинну діяльність немає.
Правило третє. Жоден корупціонер не повинен особисто одержувати гроші в руки від хабародавця. Цю функцію треба делегувати комусь із підлеглих, і все повинно відбуватися тоді, коли "шефа" фізично немає поблизу, щоб факт передачі грошей було вкрай важко пов'язати безпосередньо з особистістю корупціонера. І зрозуміло, гроші не повинні передаватися самі по собі, не запечатаними в конверт, не складеними в сумку або коробку. Розенблат цього правила намагався дотримуватися і тепер може відповідати на всі звинувачення: "Я ніяких грошей в очі не бачив і в руках не тримав". Однак все це виглядає не дуже переконливо, оскільки процес передачі грошей і особа Розенблата потрапляло в одне відео без явних склейок, і переконати всіх, що він тут зовсім не при чому, Бориславу Solomonoviču буде тепер набагато складніше.
І нарешті, четверте правило. Корупціонер ні в якому разі не повинен вести справ з неперевіреними і випадковими людьми з вулиці. Ми, звичайно, не знаємо, як "агент Катерина" вийшла на своїх "клієнтів", як їй вдалося втертися в довіру. Але в деяких випадках, потрапили на камеру, вела себе досить підозріло для своїх "партнерів". Як мінімум кілька разів явно демонстративно передавала гроші, щоб купюри потрапляли в кадр і також демонстративно перераховувала, озвучуючи суми вголос. Все це могло наштовхнути її "партнерів" на підозри, але не наштовхнуло.
Як далі складеться доля Розенблата та Полякова зокрема й усієї "чудової четвірки" в цілому, нам поки не відомо. Як би там не було, до можливого суду і кілька менш можливого терміну в цих справах ще дуже далеко. Єдине, що хочеться додати наостанок, так це те, що останній член "шістки" - одіозний екс-регіонал Михайло Добкін - навряд чи задоволений результатом сьогоднішнього засідання. Він у списку кандидатів на позбавлення недоторканності останній, і тенденція складається не на його користь. Крім того, наявність у списку рекомендованих до позбавлення імунітету представника БПП Розенблата множить на нуль його аргументи про переслідування з політичних мотивів.
