Світовий банк попереджає. Звідки в Україні взяти $18 мільярдів (ІНФОГРАФІКА)
Світовий банк вустами свого керівника програм України, Білорусі та Молдови Фарука Кхана дав якісну і кількісну оцінку того кандидатського мінімуму, який найближчим часом має "здати" наша країна, щоб не залишитися на другий рік" або взагалі не бути виключеною з "середньої школи" світової економіки.
Що стосується якісних критеріїв, то перед нами класичний джентльменський набір: створення антикорупційного суду (що більше нагадує мантру західних "сенаторів" про те, що український "корупційний" Карфаген повинен бути зруйнований), відкриття ринку землі, приватизація (яка ніяк не може стартувати, незважаючи на прийнятий прогресивний закон), реформа банківського сектора, в першу чергу щодо системи управління в державних банках (привіт Валерії Гонтарєвої, яка у своєму прощальному спічі відрапортувала про успішне завершення банківської "реформації").
Крім того, Світовий банк визначив і ті реформи, які не потрібно робити. Наприклад, вводити податок на виведений капітал. Мовляв, такий експеримент був зроблений в дуже вузькому колі країн і призвела до суттєвих втрат доходу державного бюджету. Після подібного камінг-ауту, Світовий банк миттю перетворився з настільної ікони для наших "гранствующих" експертів в ляльку вуду, яку необхідно утиканий голками.
Не обійшов Світовий банк і тему зростання мінімальних зарплат. Тут в принципі прозвучали ті меседжі, які колись були позначені в наших публікаціях, суть яких зводиться до простого висновку: держава повинна визначитися, яку політику він проводить, антиінфляційну або проінфляційну. Не можна одночасно боротися з інфляцією, підвищуючи процентні ставки і обмежуючи розмір монетарних агрегатів, і одночасно - збільшувати адміністративно регульовані тарифи і розмір мінімальної зарплати. Все це схоже на пацієнта експериментальної водолікарні XIX ст., коли бідолаху занурюють у крижану воду, то в окріп. Якщо така екзекуція продовжиться, то інфляція в Україні, на думку СБ, може зрости до 10% і вище. І тут наші думки збігаються.
Що стосується кількісних параметрів, то у Світовому банку вважають, що для проходження досить напруженого треку 2018-2019 роках, Україні необхідно залучити близько $18 млрд, з яких половину на зовнішніх ринках. Завдання, скажімо так, не з простих, враховуючи наближення нового політичного циклу і геополітичну турбулентність. Дев'ять мільярдів... В той час як наша країна намагається отримати у МВФ хоча б один. Перефразовуючи одного з героїв фільму "В бій ідуть одні старики": "Вісім... Тут одного поки завалиш, запаришься".
Хоча можна згадати випуск наших єврооблігацій в 2017-му, коли вдалося залучити близько $3 млрд на 15 років під 7,3% річних. Але в минулому році в іноземних інвесторів був справжній "жор" на борги країн, що розвиваються. По всьому світу йшла полювання за emerging markets, вірніше, на їх прибутковість, яка в умовах майже нульових базових ставок світових країн-лідерів виглядала як маленький острівець з пальмочкой, гамаком та келихом мохіто в тіні серед повного штилю. Хто пам'ятає, у 2017-му навіть "траченная" дефолтами як міллю Аргентина випустила столітні облігації на кілька мільярдів доларів.
Але в 2018 р. ситуація кардинально змінилася. Точніше, вона почала змінюватися ще в минулому році, але в цьому все стало більш очевидно й опукло. Економіка США впевнено розвивається, показники ринку праці вселяють оптимізм, єдина проблема - відносно високі показники інфляції. Саме тому ставка по федеральним фондам ФРС США була виведена в діапазон 1,5-1,75%, і в поточному році нас чекає ще мінімум три підвищення (хоча деякі експерти говорять і про чотирьох). За умови виходу цільової ставки в Штатах на рівень 2,5% і вище ринки можуть зануритися в довгу арктичну ніч. А в такому випадку не допоможе і північне сяйво реформ. Адже від рівня базової ставки залежить прибутковість казначейських зобов'язань США і конкурувати з ними, враховуючи їх зростання прибутковості, у боргових інструментів ринків, що розвиваються, не вийде. Варто також взяти до уваги масштабну програму, реалізовану в США, по поверненню американських інвестицій назад в країну і створення нових робочих місць. І тоді інвестору доведеться вибирати, куди йому вкластися, в заводик в Техасі або, приміром, у кондитерську фабрику в Житомирській області.
У нас, звичайно, є улюблені місцевими експертами сировинні цикли, але їх капіталомісткість залишає бажати кращого і влити в них з десяток мільярдів не вийде. Отже, говорячи про $18 млрд, ми маємо на увазі виключно боргове фінансування. "Світовий банк попереджає, що лише тоді, коли Україна зможе зібрати весь пазл, тобто провести реформи і залучити зовнішнє фінансування, нас очікує зростання ВВП в розмірі 3,5% і вище. Це відомий принцип математики: "необхідно і достатньо". У попередні роки наша країна досить однобоко підходила до вирішення цього завдання. У нас був період вигідного залучення інвестицій без реформ, в останні роки проводяться реформи без інвестицій. Але якщо є бажання успішно вирішити завдання, - доведеться якось об'єднати ці процеси.
Тему реформ залишимо поки за дужками. Проаналізуємо, які перспективи залучити зовнішнє фінансування.
Аналітична компанія Bloomberg провела аналіз інвестиційної привабливості 24 країн. Аналізувалися такі індикатори, як розмір ВВП і темпи його зростання, платіжний баланс і рахунок поточних операцій (дефіцит/профіцит), рейтинг, курсова політика, інфляція і т. д. В розрахунок бралися лише країни з власною національною валютою.
В результаті проведених досліджень були складені "кольорові" рейтинги країн: "зелені" - найбільш привабливі і "рожево-червоні" - найменш привабливі. До групи "зелених" потрапили такі країни, як Мексика, Туреччина, Чехія і Польща, Малайзія, Південна Корея (країни перераховано по мірі убування інвестиційної привабливості). Що стосується "рожево-червоних", то в цю групу потрапили РФ, Бразилія, Чилі (верхня частина групи) і найменш привабливі Таїланд, Індонезія, Філіппіни, Китай (19-е місце), Індія (20-е місце). Якщо пояснити простими словами, то як маяк для інвестора застосовувалося умовне співвідношення надійності та прибутковості.
Наприклад, прибутковість мексиканських облігацій становить 7,5% (п'ять років), а аналогічний показник по борговим інструментам Китаю - 3,9%, Індії - 7,3%. Прибутковість турецьких облігацій і зовсім досягає 13%. Настільки висока прибутковість національних активів компенсує ризики девальвації ліри і песо. Звідси вимальовується і модель успішного залучення інвестицій для країн, що розвиваються: бути успішними і при цьому дешевими. Тільки це поєднання може забезпечити стабільний приплив позикових та інвестиційних ресурсів. "Забронзовілі" країни, що розвиваються, такі як Китай та Індія, які вирішили, що вже надто круті, як правило, поступово втрачає інвестиційну привабливість.
Але у цієї моделі є один істотний недолік - поріг запозичень. Відношення державного боргу до ВВП в Україні становить 70%, і в очах інвесторів ми виглядаємо як помірно закредитованная країна. Багато грошей не дають.
До речі, на радарах Bloomberg України не виявилося. Нас поки що немає ні в списку "зелених", ні в переліку "рожево-червоних".
За даними аналітиків МВФ, в поточному році ринки зіткнутися з необхідністю збільшувати прибутковість, що може призвести до кризи на частини з них. У 2017-му в облігації emerging markets було залучено $75 млрд. Що стосується загального потоку капіталу, то в 2017-му вперше після 2013-го) ринки отримали позитивне сальдо в розмірі $3 млрд при вхідному фінансовому потоці в $1,2 трлн. Такі дані наводить Institute of International Finance (IIF), створений у 1983 р. найбільшими західними банками. Але ці показники були досягнуті за рахунок відносно м'якої монетарної політики національних центробанків. У разі її посилення, в найближчі два роки приплив вкладень може скоротитися на $70 млрд, тобто в два рази! Боротися з дефіцитом платіжного балансу і погашати зовнішню заборгованість стане значно важче.
Вельми проблематично буде і рефінансування старих боргів. При цьому до кінця 2022 р. (дані Bloomberg Intelligence) країни, що розвиваються, повинні будуть виплатити за боргами $1,2 трлн, тобто майже половину від загальної величини. Щільний платіжний графік і короткі терміни боргових зобов'язань - загальний біч ринків поряд з високою прибутковістю. Україна тут не самотня. В умовах скорочення пропозиції інвестицій і хвилеподібного зростання попиту на них, даний сегмент країн влаштує справжню бійню в боротьбі за інвестора/кредитора. Можливі дефолти. Можливо і не один.
За даними IIF, в поточному році найбільше зовнішніх ресурсів отримають такі країни, як Бразилія, Польща, Індія і Саудівська Аравія. В той же час найбільш значні виплати за зовнішніми боргами очікуються в Китаї, РФ, Південної Кореї і Бразилії. Цілком імовірно, що новий виток фінансової кризи прийде саме з однією з цих країн (а може і декількох). Тим часом Україна запланувала залучити в першому півріччі 2018-го приблизно $2 млрд з допомогою випуску єврооблігацій. А що робити далі?
Список топових країн дає відповідь і на це питання. Що таке Індія? Це ємність внутрішнього ринку. Що таке Польща? Це свобода підприємництва та приватної ініціативи, прозорі процедури і законність. Що таке Саудівська Аравія? Це боротьба з корупцією, бюрократією і масштабні інвестиційні проекти під патронатом держави. Що таке Бразилія? Це цікаві кластерні промислові проекти і прозорий доступ на ринок сировинних ресурсів.
Ніхто не змушує Україну вибрати щось одне. Це може бути і мікс ідей. Можна стимулювати внутрішній ринок і демонополізувати його, можна відкрити доступ до природних ресурсів для системних інвесторів або з допомогою дерегуляції дати імпульс до розвитку малого і середнього бізнесу. Інфраструктурне перетворення країни неможливо без протекторату держави, а створення промислових кластерів здатне збільшити обсяг виробництва товарів з високим рівнем доданої вартості. Все це цікаво і "смачно" для зовнішніх інвесторів/кредиторів, які сидячи в Києві, можуть постити фотки "в чудовому настрої". І ніхто не відміняв боротьбу з корупцією. Закрити місцевих "принців" в київському хаяті - чим не дебютна ідея?