Спокуса Медведчуком. Коли Лукашенко стане VIP-агітатором Бойко
Візит в гості до Бацьку путінського кума Віктора Медведчука свідчить, що Кремлю Лукашенко все ще потрібен і в першу чергу на українському напрямку.
Власне, зустрічі Олександра Григоровича з українськими політиками, не займають вищих державних постів, - штука нечаста. Останній раз подібне траплялося в жовтні минулого року, коли до президента Білорусі приїхав Віктор Ющенко, а передостаннього вже ніхто не пам'ятає. Так що особиста зустріч Лукашенка і Медведчука - знакова річ.
За підсумками цієї зустрічі білоруське державне інформагентство БЕЛТА" оприлюднило заяви обох політиків. Крім чергових взаємних компліментів, і Лукашенко, і Медведчук зробили кілька цікавих заяв, які проливають світло на цілі і завдання цієї зустрічі.
Лукашенко, по-перше, назвав російську агресію в Україні "непорозумінням", яке "треба закінчувати", додавши щось не до кінця сформульоване: "Братні республіки, народи... Робимо нашим ворогам і суперникам подарунок своїми руками". В оригіналі сказано могло бути і ясніше, але "БЕЛТА" процитувало те, що процитувало. Для Медведчука, повинно бути, ця фраза означає, що братські російський і український народи, воюючи між собою, роблять подарунок ворогові в особі Заходу. І це, природно, непорозуміння, з яким треба закінчувати, тобто здаватися Путіну.
У свою чергу Медведчук був дещо більш конкретний, заявивши, що до Лукашенка прислухаються не тільки в Москві та Києві, але в "Донецьку, Луганську", оскільки президент Білорусі вкрай авторитетний в Україні людина. Мовляв, аж 52% українських громадян підтримують Олександра Григоровича. Ні Меркель, у якій 36% підтримки, ні тим більше Трамп з його 16-18%, такого авторитету в Україні не мають. Тому Лукашенко і Білорусь повинні зіграти вирішальну роль і помирити Україну і Росію". Три слов'янські народи, за словами кума Путіна, повинні домовитися самі".
"Враховуючи, що в цьому конфлікті не бере участь білоруський народ, йому якраз і може бути відведена ця роль посередника, роль того народу, який може помирити Україну і Росію. Це дуже важлива функція і, на мій погляд, найголовніша потреба сьогодні для України як держави і українського народу", - підкреслив Медведчук, завершивши свій виступ вже зовсім конкретними вказівками: "Для того щоб досягти миру в Донбасі, щоб покращилася економічне життя в країні, безумовно, ми все одно повинні сісти за загальний стіл (я маю на увазі Україну і Росію) для мирного вирішення всіх питань. І тут роль Білорусі є дуже важливою, неоціненною, з урахуванням позиції особисто президента Білорусі".
Зрозуміло, нічого принципово нового Медведчук в Мінську не сказав і сказати не міг. Агітаційні миротворчі методички вже давно затверджені в Кремлі, і відступати від них категорично не можна. Але те, що це прозвучало в Мінську після особистої зустрічі з Лукашенком, дає нам підстави робити певні висновки.
Враховуючи черговий виток напруги між Росією і Білоруссю взагалі і Лукашенком і Путіним зокрема, про якому "ДС" вже писала, а також те, що Медведчук сьогодні є ключовою фігурою в новоствореній "Опозиційної платформі - За життя", яка висунула Юрія Бойка в президенти з претензією на "єдиного кандидата від опозиції", можна припустити, що за зачиненими дверима Медведчук сказав президенту Білорусі приблизно наступне. Якщо Лукашенко хоче якось розрулити ситуацію з "податковим маневром" Путіна і далі отримувати енергоносії за пільговими цінами, то потрібно як мінімум надавати Кремлю хоч якісь послуги геополітичного характеру. І якщо питання більш глибокої інтеграції в союзну державу з Росією складний і неоднозначний, то підсобити з українським питанням для Лукашенка цілком по силам і ніяким суверенітетом поступатися тут не потрібно. Або майже не потрібно.
Для цього навіть не потрібно відмовлятися від підкресленого нейтралітету, а потрібно всього лише, користуючись своїм високим авторитетом в Україні, публічно озвучувати все те, що вже не раз говорив і особисто Медведчук, і його політичний партнер Рабінович, і кандидат в президенти Бойко. Українці і росіяни брати, війна - це непорозуміння, потрібні прямі переговори без будь-якої участі Заходу, і тоді війна закінчиться і настане мир і процвітання.
Тобто Лукашенко повинен стати закордонним агітатором за "єдиного кандидата від опозиції" Бойко і попрацювати на його президентську виборчу кампанію, а потім, може, ще й на парламентську. Цілком можливо, що в Мінськ скоро привезуть і самого Бойка, влаштувавши йому зустріч з найавторитетнішим в Україні іноземним політиком, щоб той дав "майбутнього президента" кілька напутніх слів.
Судячи з наведеними вище словами Лукашенка, сказаним після зустрічі з Медведчуком, Бацька в цілому не проти позалицятися подібним чином з Москвою і Києвом. Ось тільки складається враження, що занадто намагатися просувати кремлівські тези про війну в Україні Лукашенко теж не має наміру. Надто розпливчасто з вуст президента Білорусі звучать тези про "братні народи". Схоже, Олександр Григорович буде відпрацьовувати роль VIP-агітатора Бойко виключно для галочки, щоб не надто дратувати українців. Як не крути, а потік білоруських товарів в Україну з початку російської агресії лише зростає. Та й поки в Росії більш-менш зайняті руки українським питань, є більше шансів уникнути занадто активного примусу до Білорусі до інтеграції у союзну державу.