Інтрига другого туру. На чию сторону перейдуть боти кандидатів "третіх сил"
Ми продовжуємо серію публікацій про те, як війни інтернет-ботів вплинуть на результат президентських виборів в Україні. Початок читайте тут:
Порохо-, зрадо-, юлі - та інші боти. Як вони воюють між собою і чому це важливо
Зрада для Тимошенко. Як порохоботы будуть просувати Порошенко на другий термін
"Негативний IQ". Чому Тимошенко підходять тільки особливі боти
Соцопитування, в тому числі найавторитетніші, свідчать про те, що поки ще до 40% українців не визначилися зі своїм вибором. Майже чверть респондентів відмовляються повідомляти, за кого вони хотіли б проголосувати, чи відповідають: "Не знаю". Близько 15% кажуть, що не прийдуть на вибори. І цим відповідям поступаються за популярністю всі кандидати. Найбільш рейтингові з них (Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Володимир Зеленський, Святослав Вакарчук, Анатолій Гриценко) набирають від 13% до 7%.
У жителів "Твіттер" і "Фейсбук" ще більше невизначеності в головах. Щоб активно "топити" за якогось кандидата, потрібно бути впевненим у його шансах вийти в другий тур. Тоді з'являється кураж, який передається читачам і онлайн-співрозмовникам: "Ми зможемо!" Однак зараз таку впевненість демонструють тільки юлі - і порохоботы. А у симпатиків інших кандидатів з цим велика проблема.
За даними тих же соцопитувань, половина респондентів відмовляються спрогнозувати, хто переможе на виборах, або говорять, що не знають. Більше 15% впевнені в перемозі Тимошенко і майже стільки ж пророкують другий термін Порошенко. А Зеленського, Гриценко, Вакарчука вважають реальними претендентами на найвищу посаду в державі лише від 4 до 2%. Дійсно, ті ж Зеленський і Вакарчук мають величезне число фанатів оффлайн і онлайн, однак лише мала частина їх переносить свій фанатизм в політику і ще набагато менша всерйоз сподівається побачити свого кумира на посаді президента і верховного головнокомандувача.
Аж до останнього часу в середовищі блогерів спостерігався доволі стійкий консенсус щодо того, що основними конкурентами у боротьбі за вихід у другий тур будуть чотири кандидати: Тимошенко, Порошенко і два гіпотетичних — хтось від проросійських сил і хтось від "третіх сил" в патріотичному таборі. Саме тому набагато більшу кількість патріотичних блогерів "топило" за консолідацію "третіх сил", ніж за конкретних кандидатів від них. Особливою популярністю користувалася ідея єдиної команди Гриценко, Вакарчука, лідера "Самопомочі" Андрія Садового, партій "Демальянс", "Рух нових сил" та інших, яка висунула кандидата, здатного перемогти, і спільними зусиллями працювала б на його перемогу.
Але зараз ця ідея остаточно похована, після того, як 3 жовтня Садовий оголосив про самостійний похід на вибори. "Удар нижче пояса Анатолію Гриценко!" — оцінив подію блогер Ростислав Демчук. Ті, хто "топив" за єдину команду "третіх сил", опинилися в новій реальності: кожна "третя сила" сама за себе і думає не про перемогу на президентських виборах навесні, а про те, як пробитися в новий парламент наступної осені.
Ні на що більше поодинці вони не здатні. І це видно по настроям в блогосфері і "Твіттері". Наприклад, за того ж Гриценка серед відомих блогерів "топлять" тільки Денис Казанський, Руслан Калінін та екс-депутат Єгор Фірсов. Дружина Гриценко, головний редактор газети "Дзеркало тижня" Юлія Мостова, і його прес-секретар Христина Бондаренко ніякої роботи ні в "Твіттері", ні з твиттерцами не ведуть.
У Садового, здавалося би, ситуація повинна бути трохи краще: все-таки він лідер партії, що має четверту за розмірами фракцію у парламенті, мер Львова — найбільшого міста Західної України. Але якраз це забезпечує Садовому перманентну власну зраду. І на кожного блогера і твиттерца, похваливающего "Самопоміч" та львівську мерію, перебуває п'ятеро дошкульно критикують.
Втім, це зовсім не означає, що політична боротьба тепер стане менш цікавою. Просто вона буде вестися одночасно на двох рівнях — президентський і парламентський, серед яких другий не менш важливий, ніж перший, оскільки саме Верховна Рада формує уряд. До того ж за патріотичний електорат будуть боротися ще й "радикали" Олега Ляшка, чия парламентська фракція, до речі, наполовину складається з активних блогерів, а також націоналісти — "Свобода", "Нацкорпус" і "Правий сектор", які мають власні парамілітарні структури і мережеві війська.
Об'єктивно це буде вести до сегментації патріотичного електорату за ідеологічною ознакою. Зокрема, Садовому, Гриценко, так і того ж Вакарчука, якщо він піде на вибори, доведеться висунути гасла-маркери, щоб люди могли розрізняти політичні особи цих кандидатів (зараз вони на одне обличчя, і їм потрібно придумати щось ще крім антикорупції). До речі, Порошенко і Тимошенко такими гаслами-маркерами вже обзавелися: "Армія, мова, церква" і "Новий економічний курс" відповідно.
У цій сегментації одну з найважливіших ролей будуть грати блогери та інші жителі "Твіттер" і "Фейсбук". Саме вони будуть формулювати і артикулювати соціальний запит на ті чи інші гасла. Ефект від цього може проявитися вже після першого туру президентських виборів, коли кандидати, які вийдуть у другий тур, поведуть боротьбу за електорат "третіх сил". Звичайно, можуть прозвучати обіцянки віддати "третіх сил" ті чи інші посади. Але щоб переманити електорат цих кандидатів, можна звернутися до нього безпосередньо, минаючи самих цих персон, але пообіцявши відстоювати і втілювати їх гасла. Правда, одних обіцянок тут буде недостатньо: потрібно буде ще як мінімум щоб в їх щирість повірили завсідники соціальних мереж.
