НАБУ розпускає по одному. Як Вашингтон підштовхує Україну до перевиборів
В недалекому майбутньому парламент на теми корупції і недоторканності може почати лихоманити по-серйозному.
Пристрасті навколо шістки недоторканних оголили цілу купу проблем, починаючи від самого інституту депутатської недоторканності і закінчуючи повноважень Національного антикорупційного бюро в справі негласних слідчих дій (на зразок стеження та прослуховування телефонів). Особливо знаковим стало "бурштинове справа" нардепів Максима Полякова та Борислава Розенблата, де НАБУ влаштував показовий виступ з використанням усіх своїх оперативних можливостей, включаючи підступного "агента Катю" з прихованою камерою і сотнями тисяч доларів для хабарів. І, хоча законність зібраних у такий спосіб доказів і може бути піддана сумніву, презентація більш-менш вдалася, а наполегливі вимоги західних партнерів дати НАБУ безпрецедентні повноваження для негласних слідчих дій отримали додатковий аргумент у свою користь.
Крім того, в кулуарах Верховної Ради стала чітко відчуватися тривога - тепер ніхто не може бути повністю впевнений, що де-то в його оточенні не причаїлася ще одна Катя з диктофоном або камерою. Оптимізму депутатам не додають і розмови про те, що скоро до парламенту надійдуть нові подання на зняття недоторканності і вже в набагато більшій кількості шести. Так, за словами голови регламентного комітету Павла Пинзеника, зараз у прокуратурі лежать уявлення на 40 народних обранців, а тому "потрібно звикати" до розгляду таких подань в режимі конвеєра. Джерела "ДС" в цьому питанні трохи скромніше. За їх даними, восени в Раду будуть внесені подання всього на 22 народних обранців. І хоча друга цифра майже в два рази менше першої, з точки зору політичних наслідків це не має принципового значення.
І 20, і 40 подань на зняття недоторканності більш ніж достатньо, щоб, по-перше, паралізувати роботу законодавчого органу, у якого не буде часу ні на що, крім як розглядати ці уявлення в комітеті, голосувати за зняття недоторканності і вести нескінченні дебати про достатність і аргументованості, представлених Генпрокуратурою доказів. По-друге, таке конвеєрне викриття з великою часткою ймовірності може спровокувати конфлікти всередині парламенту, всередині і без того знекровленої коаліції, а також всередині окремих не дуже монолітних фракцій (зразок БПП). По-третє, з почуття самозбереження депутати просто перестануть позитивно голосувати за будь-які уявлення про зняття недоторканності, що дозволить українському народу (і так полюбляє будь-яку владу) зайвий раз переконатися в тому, що чинний парламент - це збіговисько злодіїв, що покривають один одного.
Таким чином, Верховна Рада буде стрімко втрачати легітимність в очах виборця, що накладеться на інтереси окремих політичних сил (на кшталт "Батьківщини", "Самопомочі" і "Оппоблока"), які не приховують, що дострокові вибори - це зараз їх головна політична мета на нинішньому етапі, як результат - політична криза всередині парламенту, протести зовні і перезавантаження влади можуть стати єдиним виходом з ситуації.
Зрозуміло, в питанні дострокових виборів все буде залежати в першу чергу від президента Петра Порошенка, який поки чітко дає зрозуміти, що ніякі позачергові вибори йому зовсім не потрібні. Однак, маючи паралізований законодавчий орган, і під тиском вулиці Петро Олексійович може поміняти свою точку зору, сподіваючись ці вибори виграти, ніж йому може допомогти нинішня виборча система з 225-ю мажоритарниками, певні успіхи уряду в питанні підвищення соціальних стандартів і спокуса увійти в президентські вибори з оновленим і більш зручним парламентом.
Тим не менше зараз свідомо розхитувати ситуацію в парламенті особливого резону у Банкової немає, а раз цей процес відбувається, то це комусь потрібно. Тут важливо нагадати, що ініціаторами масової полювання на недоторканних стоять, по-перше, НАБУ на чолі з Артемом Ситников, на яке найбільший вплив має Вашингтон, і Генпрокуратура на чолі з Юрієм Луценком. Останній, хоч і є людиною Порошенка, але й особисті політичні амбіції, підштовхують до того, щоб будувати власний піар на боротьбі з корупцією. При цьому США в "антикорупційних питаннях", як і в багатьох інших, можуть тиснути не тільки на НАБУ, але і на всіх взагалі.
Навіщо ж американцям самим розхитувати українську парламентську човен? Про це ми можемо тільки здогадуватися і будувати версії. Перше і найбільш ймовірне - Вашингтон хоче мати свій інструмент впливу на українську владу на чолі з Порошенком. І таким інструментом може стати підконтрольне США НАБУ, дамокловим мечем висить над українською політичною системою і парламентом в першу чергу. Дострокові вибори в цьому випадку можуть бути небажаної витратою, а можуть стати і цілком бажаними для Вашингтона з розрахунку, що в парламент пройде сильна група вашингтоноориентированных "антикорупціонерів".
З іншого боку, американці, а конкретніше - адміністрація Дональда Трампа, можуть мати на цей рахунок і кілька більш цинічний план. У Вашингтоні чудово розуміють, що ситуація на Донбасі давно зайшла в глухий кут, і в нинішній ситуації важко зрушити з мертвої точки. Але можна спробувати, перезавантаживши владу в Україні, отримати більш схильну на поступки агресору влада. У цьому контексті можливий успіх на дострокових виборах "Батьківщини" укупі з різного роду залишками колишньої Партії регіонів може бути вигідний Трампу як вікно можливостей для досягнення домовленості з Путіним по Україні і, як наслідок, Сирії.
Правда, реалізація такого плану загрожує внутреннеполитическими ускладненнями як в Україні, так і безпосередньо в США, і остаточне вирішення "українського питання" може обернутися новим витком протистояння.
