Інструкція з виживання. Як виїхати за продуктами в Ростов і не повернутися назад в ОРДЛО з коронавірусом
Ростовці тепер безпомилково впізнають жителів окупованого Донбасу — по пересуванню з величезними сумками, забитими найдешевшими продуктами
В огляді "ДС" — головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Коронавірус настає
Увесь тиждень, що минає, жителі захопленої Росією частини українських Донеччини і Луганщини обговорювали переважно тему катастрофічної ситуації в окупації з новою хвилею пандемії коронавірусу. Уже в понеділок, 27 вересня, соцмережами миттєво розлетілися фото і відео черг "швидких" з хворими на COVID-19 біля Центральної міської клінічної лікарні №3 Донецька, яких просто не встигали оформляти. Причому важких пацієнтів туди звозили не тільки з усього Донецька, а й з Єнакієвого, Горлівки, Макіївки та інших навколишніх населених пунктів.
"Дефіцит апаратів ШВЛ, ліків, усього. Медперсонал, особливо медсестри, просто валяться з ніг, вони і колють, і ставлять крапельниці, і годують, і все це за жебрацьку сміховинну зарплату. Пацієнти звинувачують безпосереднє керівництво лікарень. А що можуть зробити головні лікарі: купити апарати вентиляції легенів чи побудувати новий корпус для коронавірусних за свій рахунок?" — почав ставити риторичні запитання один популярний в ОРДО Telegram-канал. Інший же місцевий паблік написав буквально наступне: "Відділення не готові працювати з коронавірусними хворими. Персонал не має спецодягу. Люди вмирають, а їх нікому відвезти до моргу".
Тим часом в соцмережах в ОРЛО почали масово скаржитися, що до хворих з підозрою на зараження коронавірусом "швидкі" просто перестали виїжджати, тому що везти їх нікуди — усі лікарні забиті. А якщо когось і беруть на госпіталізацію, то лише зі своєю розкладачкою у коридорі. Але тільки не літніх людей — їх одразу ж відправляють лікуватися самим вдома, простіше кажучи, тихо вмирати.
На цьому тлі російські окупаційні адміністрації і в Донецьку, і в Луганську продовжили маніпулювати офіційною COVID-статистикою. Наприклад, в "МОЗ" ЛНР в один з останніх днів взагалі дійшли до абсурду, показавши у графі нових заражень нуль, зате кількість добової смертності від коронавірусу — 35 осіб. Утім, ні у Пушиліна, ні у Пасічника все ж не стали приховувати того факту, що ситуація з осінньою хвилею пандемії дійсно вкрай важка, тому почали в екстреному порядку перепрофілювати всі пологові будинки та пологові відділення "під госпітальні бази для лікування від COVID-19 і пневмонії. Тому народжувати жінкам в окупації тепер, схоже, також доведеться вдома.
Ну а відомий журналіст і член української делегації в Тристоронній контактній групі Сергій Гармаш на підтвердження того, що ситуація в ОРДЛО з коронавірусом вийшла з-під контролю, навів в одному зі своїх постів в Facebook показову цитату свого знайомого дончанина: "У наших дітей уже десять днів температура під 40. Збити складно. Рентген не виявив пневмонії. Тести ми не стали робити — дорого. У родині вже п'ять осію з підтвердженою короною, тому ми думаємо, що у нас, найімовірніше, теж вона".
Інструкції з виживання
Тиждень, що минає, приніс ще одну погану новину тим, хто живе в окупації, — різке підвищення цін на деякі продукти харчування першої необхідності. Наприклад, у Донецьку та інших містах окупованої Донеччини вартість картоплі майже одномоментно зросла з 35 до 50–60 руб. за кілограм. При тому що нині в Україні картопля стартує від 5,99 грн за кг (трохи більше 16 руб.), в РФ ціна картоплі — в середньому 20 руб., і навіть в одному з дорогих супермаркетів Москви добірна картопля доступна для замовлення з доставкою по 48 руб. Дуже здорожчало куряче м'ясо і далі — по нескінченному продовольчого списку.
Те, що найактуальнішими кулінарними рецептами в окупації зараз є справжні інструкції з виживання, можна зрозуміти, просто заглянувши в місцеві "ЗМІ", геть просочені жорсткою пропагандою. Утім, і там нужденне життя бере своє, в результаті друкуються в інформаційних ОРДЛО-ресурсах поради читачів такого змісту: "Витрати на дитину: памперси, овочі, фрукти, молоко, кефір, речі у малого не нові. Собі і чоловікові нічого з речей не купуємо. Наприклад, цього року купили собі по футболці і мені кросівки. Суп малому варю на м'ясному бульйоні, і м'ясо кожен день йому обов'язково. Я не люблю і їм один раз на два дні. Чоловікові теж багато не треба. Ось курку купили, приготували, вже чотири дні їмо. Готувала рубані котлети з 500 грамів курячої грудки, їли їх три дні. Найчастіше роблю зараз салати овочеві. Овочі родичі підкидають іноді. Фрукти на компот знайомі дають. Каші і макарони, масло чоловікові в гуманітарній допомозі дають. У перукарні я була востаннє майже два роки тому".
Продовольчий туризм
Щоб хоч якось відвернути місцеве населення від нинішньої COVID-катастрофи і проблем з елементарним харчуванням, окупаційна "влада" обох квазіреспублік спромоглася на чергове низькопробне шоу. А саме: 1 жовтня на так званому "кордоні" між ОРДО і ОРЛО під телекамери стартував демонтаж "митних постів", шлагбаумів та інших обмежувальних знаків.
Представлено це було "заходом в рамках реалізації Договору про створення єдиної митної території і розвитку економічної інтеграції між ДНР і ЛНР". Однак даний пропагандистський постріл явно потрапив у "молоко", адже для тих, хто живе в окупації, нині головне — знайти місце, де дешевше скупитися. А відкриття "кордону" всередині окупованого Росією анклаву цю проблему абсолютно не вирішує — і в ОРДО, і в ОРЛО дорожнеча і дефіцит нормальних товарів першої необхідності за великим рахунком однакові.
Інша справа з поїздками в сусідню Ростовську область, які останнім часом набули особливої масовості і форми такого собі продовольчого туризму. Звідти назад в ОРДЛО везуть буквально все: соняшникову олію, яйця, курятину, індичку, свинину, вершкове масло, молоко тощо. Не кажучи вже про одяг, взуття та косметику, якщо на подібну "розкіш" залишаються гроші. Одним словом, за свідченнями очевидців таких вояжів, возити все це добро з Росії набагато дешевше, ніж купувати в ОРДЛО або замовляти з доставкою. Навіть з урахуванням дороги, навіть з урахуванням вартості готелів.
До речі, місцеві ростовці тепер безпомилково впізнають жителів окупованого Донбасу всього лише за однією ознакою — по пересуванню з величезними сумками та іншими баулами, забитими елементарними і найдешевшими продуктами. Але ось питання: як вдало змотатися в Таганрог або в сам Ростов і не повернутися додому з коронавірусом? А це вже як пощастить, правда, добова COVID-статистика в Ростовській області навряд чи налаштовує на оптимізм — за останній тиждень, за офіційними даними, кількість коронавірусних хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, зросла в ростовських лікарнях більш ніж у десять разів.