Індійська перспектива. Хто допоможе "Антонову" налагодити масове виробництво військових літаків

Так, в Україні є буквально кілька галузей, в яких ми більш або менш можемо рухатися у фарватері сучасних розробок.

А в іншому наша військова промисловість, у відновлення якої після 1991 р. не вкладали буквально нічого, є вкрай відсталою. Причому катастрофічне відставання саме в плані виробничих потужностей. Тобто розробити дослідний зразок наші конструктори ще можуть (з допомогою радянських напрацювань або самостійно), але запустити в серійне виробництво величезна проблема. Немає сучасного станкового парку, немає підготовлених виробничих кадрів.

І це проявляється буквально в усьому - від виробництва бронеавтомобіля класу 4х4 до літаків. І підтвердження цьому прийшло буквально на днях.

В інтерв'ю агентству УНІАН президент АНТК "Антонов" Олександр Донець вперше публічно озвучив інформацію про припинення розробки легкого транспортного літака Ан-132D. Варто нагадати, що проект реалізовувався ДП "Антонов" у рамках укладеного квітня 2015 року угоди про кооперацію з саудівськими King Abdulaziz City for Science and Technology (KACST) і Taqnia Aeronautics Co. З 2015 р.

Офіційна презентація літака відбулася в грудні 2016 р., а перший демонстраційний політ - в березні 2017 р. Після цього літак брав участь в авіаційних виставках, зокрема Dubai Air Show.

Особливістю літака, який здатний перевозити 46 десантників, або 75 військових, або 27 пацієнтів на ношах і двох медиків, є його пристосованість до експлуатації в різних кліматичних умовах, особливо в умовах жаркого клімату, на високогірних і непідготовлених аеродромах. Відмінною рисою Ан-132 є можливість його експлуатації з піщаних злітно-посадкових смуг. Експлуатація літака в транспортному варіанті передбачає повну автономність при базуванні на слабо - і непідготовлених аеродромах завдяки вбудованому комплексу навантаження/розвантаження і з застосуванням допоміжної силової установки.

Планувалося, що перші 20 літаків будуть проведені в Києві, а з 2021 р. буде запущений авіаційний завод безпосередньо в Саудівській Аравії. У меморандумі про намір йшлося про спільне виробництво 80 літаків Ан-132.

Основним замовником виступали місцеві військові, які в останній момент дещо змінили вимоги до перспективного легкого військово-транспортного літака.

Ще на етапі реалізації проекту деякі авіаційні аналітики висловлювали занепокоєння тим, що фактично "Антонов" вкладає більше грошей, ніж іноземний замовник. А така ситуація в корені неправильна - так, за подібний проект з Іраном з виробництва Ан-140 харків'янам були заплачені зовсім інші гроші.

Крім того, було очевидно, що за своїми характеристиками літак (навіть з канадськими двигунами) на тлі своїх конкурентів (З-27Ј, З-295, Ан-74) не виглядає так вже й чудово. Тому його вибір саудівськими військовими зовсім не очевидний.

Тепер же на тлі падіння надприбутків від продажу нафти і прямої участі в різних військових конфліктах по всьому Близькому Сходу Ер-Ріяд змушений вважати буквально кожну копійку". І як підсумок - фактична відмова від підписаних угод по Ан-132D.

Зрозуміло, що керівники "Антонова" висловлюють щиру впевненість, що проект не буде заморожений і незабаром буде новий покупець. Очевидно, що в процесі пущений "план Б", про який було відомо ще в 2015 р.

Справа в тому, що ВПС Індії шукає заміну свого величезного парку "радянських" Ан-32 і висловлювала свій інтерес до "саудівському" проекту. Тому саме Делі розглядалися як запасний варіант. Недарма особисто перший заступник секретаря РНБО України Олег Гладковський літав на міжнародну авіаційну виставку "АэроИндия-2019", де представляв проект Ан-132.

В принципі деякі підстави для оптимізму є. Індія останнім часом у військово-технічному співробітництві поступово йде з російських "обіймів". Так, вона вийшла з проекту FGFA під кодовою назвою Project 79L, заключавшимся у спільному виробництві "винищувачів майбутнього". Росіяни планували під цією маркою поставити індусам 52 винищувача п'ятого покоління Т-50.

Послідовно в Делі відмовилися від закупівель російських САУ на користь південнокорейського K9 Thunder, ЗРК "Панцир" на користь знову-таки південнокорейського аналога. На цьому тлі бурхливими темпами розвивається співробітництво з Україною. Наша країна була включена в нову програму індійського уряду нарівні з 25 країнами світу, з якими Індія виявила бажання співпрацювати у військово-технічній галузі. Зокрема, на сьогоднішній день миколаївське ДП "Зоря"-"Машпроект" забезпечує нові індійські кораблі, що будуються на верфі в Мумбаї, своїми силовими установками. Знову-таки "Антонов" тільки не давно закінчив програму продовження льотної придатності парку Ан-32.

На жаль, варто відзначити, що варіант закупівлі Ан-132D для вітчизняних Повітряних Сил на сьогодні навіть не розглядається. По-перше, непідйомна вартість - як стверджував директор програми Ан-132 ДП "Антонов" Олександр Хохлов одна машина буде коштувати від $30 до 40 млн.

По-друге, при наявності просто величезної кількості Ан-26, хоча і гірших за своїми характеристиками, однак які за невеликі гроші можна ставити в дію і модернізувати, такі дорогі покупки для наших військових виглядають вже точно не найперспективнішим напрямком. Тим більше що є проблеми важливіші - такі як старіння парку винищувальної і штурмової авіації, недолік бойових і транспортних вертольотів, відсутність стратегічного безпілотника і багато іншого.

Таким чином, можна говорити, що, з одного боку, програма Ан-132D нині перебуває у критичному стані і дорогоцінний час на модернізацію всього виробництва неухильно йде. З іншого боку - "Антонов" отримав безцінний досвід співпраці із західними компаніями - постачальниками авіоніки і двигунів. І цей досвід вже точно не пропаде дарма.