Інавгураційна промова Зеленського (ПОВНИЙ ТЕКСТ)

"ДС" наводить повний текст його інавгураційній промові на мові оригіналу.

Дорогі українці!

Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав: "Та! По телевізору кажуть, що "Зеленський - Президент..." Виходить, що... я... теж Президент?!"

І тоді це прозвучало як жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина. Тому що кожен з нас Президент.

Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців. Це не моя, це наша спільна перемога. І це - наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність.
І щойно - не тільки я складав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнувши на вірність Україні.

Уявіть собі гучні заголовки: "Президент не платити податків", "Президент напідпитку промчав на червоне світло", "Президент потихеньку краде, бо "всі ж так роблять".
Ви згодні, що це ганьба?

Вісь що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас - Президент.

Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям.
Кожен з нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України.

Європейська країна починається з кожного. Ми розібрали шлях до Європи, але Європа - не десь там. Європа вісь тут (у голові - ред.). І коли вона буде вісь тут - тоді вона з'явиться і вісь тут - у всій Україні.

І це - наша спільна мрія.

Але у нас є і спільний біль.

Кожен з нас загинув на Донбасі.

Кожного дня ми втрачаємо шкірного з нас.

І кожен з нас - переселенець.

Ті, хто втратив власний дім... І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль.

І кожен з нас - заробітчанин.

Ті, хто не знайшов собі вдома, а знайшов заробіток на чужині...

Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність.

Але ми все це подолаємо! Бо кожен з нас - українець.

Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних.
Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі - ми українці.

І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді - ми сильні.

І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів.

Так, не дивуйтесь - нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля.
Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті!

Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому. Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.

Все це допоможе нам почати нову епоху.

Скептики скажуть: це фантастика. Це неможливо.

А може, це і є наша національна ідея? Об'єднання єднавшись - зробити неможливе.

Всупереч усьому!

Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи. Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І нікого це, хоча ніхто не вірив.

І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами - в обороні рідної землі, японцями - у технологіях, швейцарцями - в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.

І наше найперше завдання - припинення вогню на Донбасі.

Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню?

Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей?

Можу запевнити - задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюся ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно - я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.

Історія - несправедлива річ.

Не ми почали цю війну. Альо нам цю війну закінчувати.

І ми готові до діалогу. І я впевнений, що прекрасним першим кроком для початку цього діалогу, стане повернення всіх українських полонених.

Наш наступний виклик - це повернення втрачених територій.

Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне.

Бо неможливо втратити те, що й так наша.

І Крим, і Донбас - це наша українська земля.

Де ми втратили найголовніше. Це - люди.

І сьогодні ми повинні повертати їх свідомість. Ось що ми втратили.
За ці роки влада не зробила нічого, щоб вони почували себе українцями. Знали - вони не чужі, вони наші, вони українці.

І нехай хто завгодно роздає хоч по 10 паспортів, це нічого не змінить. Українець - це не в паспорті. Українець - це ось тут.

І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну - наших героїв, і україномовних, і "російськомовних".

Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь. І я хочу звернути до наших захисників.

Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин.

Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця.
Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні.

Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві.

Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який ставши класним американським президентом: "Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою".

І я не розумію наш уряд, який тільки розведення руками й каже: ми нічого не можемо зробити.

Неправда. Можете.

Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори!

Зробіть це. І люди оцінять.

Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу?

Дарма, бо це кажу не я, а народ України.

І моє обрання доводити - громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років витворили країну можливостей. Можливостей "відкатів", "потоків", "дерибанів".

Ми збудуємо країну інших можливостей.

Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх.

А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.

І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень.

Бо Президент - не ікона, не ідол, Президент - це не портрет.

Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.

Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож...

Шановні депутати!

Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день. Я бачу в цьому один плюс - це значить, ви готові працювати. А тому прошу вас ухвалити:

1. Закон про скасування депутатської недоторканості.
2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.

А також. Прошу звільнити з посад:
1. Голову Служби Безпеки України.
2. Генерального Прокурора України.
3. Міністра оборони України.

Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку - достатня. У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення. Повісьте усі медалі собі. Заробіть непогані балі на дострокові парламентські вибори.

Я розпускаю Верховної Ради України 8-го скликання.

Слава Україні!

І наостанок. Дорогий народі!

Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися. Це була моя місія. Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали.