Дві сторони української єдності. Чому Рада відмовилася підвищувати податки по команді з Банкової
Якщо проект про підвищення податків не буде прийнято, то владі доведеться на чомусь економити, наприклад, відмовлятися від своїх улюблених іграшок, починаючи з телемарафону та закінчуючи кешбеком. Але влада соромиться сказати людям, що вона хоче підвищити податки заради телемарафону та кешбеку. Їй зручніше пояснювати, що це все для армії
Перший день нової сесії Верховної Ради вийшов символічний. Депутати показали, що коли потрібно приймати приємні виборцям рішення, такі як підвищення видатків держбюджету в поточному році на 500 млрд грн (законопроект №11417), то на це знаходиться 301 голос — тобто конституційна більшість.
А коли потрібно приймати рішення неприємні, такі як підвищення податків, яке має дати до держбюджету 30 млрд грн щоквартально (законопроект №11416-д), то на це знаходиться лише 224 голоси — на два менше, ніж необхідний мінімум для ухвалення рішення, тож законопроект доводиться відправляти на повторне перше читання.
Між двома голосуваннями пройшло менше півгодини. 77 депутатів (301 мінус 224) підтримали владу у бажанні витратити додаткові півтрильйона гривень, але відкинули її ідею про підвищення податків: викручуйся у якісь інші способи.
В результаті вкотре підтвердилося, що влада не має в парламенті більшості голосів. Тобто, фактично, нинішній Кабінет міністрів — це уряд меншості.
Це було б погано навіть у мирний час. А в умовах повномасштабної війни це погано втричі. Щоразу, коли потрібно проводити через Верховну Раду якісь непопулярні рішення, влада спотикатиметься про відсутність реальної парламентської більшості.
Зізнання Улютіна
Те, що трапилося із законопроектом №11416-д про підвищення податків, — відправка на повторне перше читання — це ще не найсумніший варіант. Результат міг би бути й гіршим, проте чимало депутатів повірили заявам влади, що без підвищення податків військові на фронті залишаться без зарплат.
"Ми з вами маємо відповідальність перед військовослужбовцями, які захищають нас і нашу країну на фронті. Ми маємо обов'язок і відповідальність виплачувати їм грошове забезпечення і бойові. Ми маємо обов'язок забезпечити їх боєприпасами та зброєю, і ми маємо обов'язок робити це вчасно. 20 вересня Міністерство оборони вже не зможе здійснювати проплати в повній мірі на військові видатки, якщо зміни до державного бюджету до цього часу не набудуть чинності", — переконувала колег голова бюджетного комітету Верховної Ради "слуга народу" Роксолана Підласа.
Чому виникла ця надзвичайна ситуація? За версією Міністерства фінансів, влада рік тому промахнулася з розрахунками держбюджету-2024 через непередбачену обставину: досі триває війна. Це не чорний гумор, це позиція, яку у сесійній залі озвучив перший заступник міністра фінансів Денис Улютін.
"При плануванні бюджету 2024 року ми планували прогноз завершення активної фази бойових дій у 2024 році. Ми розуміємо, що це по тим чи іншим причинам не виконано, і наразі постало питання саме необхідності додаткового ресурсу, і цей додатковий ресурс ми подали в даному законопроекті. Загалом це 495 млрд грн видатків сектору безпеки і оборони", — пояснив Улютін депутатам, представляючи законопроект №11417 про зміни до держбюджету-2024.
Звісно, це цікаве зізнання. Якщо сприймати сказане Улютіним та Підласою буквально, то виходить, що торік до держбюджету-2024 заклали гроші на війну лише до 20 вересня 2024 р. Тепер зрозуміло, чому Володимир Зеленський майже рік не підписував закон про зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років (прийнятий парламентом 30 травня 2023 р., підписаний президентом 2 квітня 2024 р.) і чому так затягувалося ухвалення закону про посилення мобілізації (набув чинності 18 травня 2024 р.): влада розраховувала, що без цього можна буде обійтися. Але не обійшлося. І тепер треба терміново виправляти прорахунки.
Фіктивний привід
У липні в пояснювальній записці до законопроекту №11417 міністр фінансів Сергій Марченко розповів, що збільшення витрат на 500,3 млрд грн (у тому числі додаткові 495,3 млрд грн для сектору безпеки та оборони) будуть забезпечені за рахунок наступних джерел:
- 220,1 млрд грн буде позичено;
- 65,7 млрд грн. знайдуться завдяки скороченню витрат на обслуговування боргу;
- 75,8 млрд грн знайдуться завдяки перевиконанню плану щодо окремих джерел доходів держбюджету;
- 138,7 млрд грн забезпечить внесення змін до податкового законодавства.
Проте, пояснюючи урядовий законопроект №11416 про підвищення податків, Марченко назвав меншу суму очікуваного ефекту: 125 млрд грн у серпні-грудні. Але це було в липні. Проект №11416 пролежав у Раді без руху більше місяця, а потім фінансовий комітет парламенту на чолі з Данилом Гетманцевим створив на його основі проект №11416-д, у якому очікуваний внесок від підвищення податків скоротився до 30 млрд грн у жовтні-грудні.
Денис Улютін підтвердив депутатам, що Мінфіну вистачить 30 млрд замість 125 млрд, щоб повністю забезпечити всі витрати, закладені в проект №11417 про зміни до держбюджету-2024. "Зрозуміло, що дизайн Податкового кодексу дещо змінився, Міністерство фінансів також переструктурувало цей проект закону. І тепер основна частина цього бюджету буде фінансуватись за рахунок внутрішніх запозичень, а також за рахунок перевиконання доходів по податкам і неподатковим платежам, в тому числі від доходів Національного банку", — розповів перший заступник міністра фінансів.
Проте Гетманцев намагався переконати колег, що проект №11416-д про підвищення податків необхідний. "Порівняно з запропонованим Кабінетом міністрів законопроектом, фіскальний ефект зменшився зі 125 млрд до 30 млрд. І це та межа, нижче якої ми не можемо впасти. Це та межа, з урахуванням якої Міністерство фінансів може збалансувати той бюджет, який у першому читанні ви щойно проголосували. І це ті гроші, які ми зобов'язані з вами зібрати з усього суспільства", — розповідав Гетманцев, агітуючи колег голосувати за проект №11416-д.
Звісно, це не дуже переконлива аргументація. Кабмін попросив збільшити витрати бюджету-2024 на 500 млрд грн і вже знайшов 470 млрд. У порівнянні з цими сумами нестача 30 млрд — це дрібниця.
Крім того, озвучений Гетманцевим привід для підвищення податків фіктивний. Якби підвищення податків було викликано необхідністю залатати дірку у розмірі 30 млрд грн у бюджеті-2024, тоді податки підвищувалися б саме на ці три місяці — жовтень-грудень 2024 року. Але у проекті №11416-д записано геть інше: військовий збір для платників єдиного податку "встановлюється з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан". Оскільки поточного року війна навряд чи закінчиться, то нові норми діятимуть щонайменше до кінця наступного року. За цей термін влада збере, за словами Гетманцева, "з усього суспільства" не 30 млрд, а 150 млрд грн.
Тобто влада захотіла, як це називає Гетманців, "поскубти гусей" і вигадала для цього привід — це нібито потрібно для армії. Хоча немає взагалі жодної гарантії, що ці гроші підуть саме на армію. Згідно з Бюджетним кодексом, військовий збір зараховується до загального фонду держбюджету — і там розчиняється.
Фактом є те, що у бюджеті не вистачає грошей. І якщо проект №11416-д не буде прийнято, то владі доведеться на чомусь економити, наприклад, відмовлятися від своїх улюблених іграшок, починаючи з телемарафону та закінчуючи кешбеком. Але влада, звісно, соромиться сказати людям, що вона хоче підвищити податки заради телемарафону та кешбеку. Їй зручніше пояснювати, що це все для армії.
Єдність, якої немає
Аргументи на користь проекту №11416-д виявилися непереконливими навіть для багатьох "слуг народу", не кажучи вже про інші фракції та групи. За підвищення видатків бюджету проголосували 208 "слуг народу" із 233, а за підвищення податків — лише 170. Отже, не послухалися Гетманцева понад чверть фракції "слуг народу", 27%.
Гетманців на це відреагував гнівними словами: "Колеги, що не підтримали законопроект, згідні фінансувати чужу армію замість своєї. Але може вона їм і не така вже чужа…"
Можна лише поспівчувати бідолашному, який підозрює, що чверть його рідної фракції — зрадники.
Втім, результат міг би бути іншим, якби в день відкриття сесії до Верховної Ради приїхав президент і звернувся до депутатів із закликом проголосувати за підвищення податків. Але Зеленський теж не хоче пов'язувати свій імідж з непопулярними рішеннями. А якщо він не хоче, то й інші політичні сили не поспішають брати на себе відповідальність за прорахунки влади. Ось як проголосували інші фракції та групи:
- "Європейська солідарність": нуль голосів за бюджет (з 27 членів фракції), за податки також нуль;
- "Голос": шість за бюджет (з 20 членів), а за податки нуль;
- "Батьківщина": 12 за бюджет (із 24 членів), а за податки нуль;
- "За майбутнє": 12 за бюджет (із 17 членів), а за податки два;
- позафракційні: 15 за бюджет (із 22 депутатів), а за податки три (спікер Руслан Стефанчук, перший віце-спікер Олександр Корнієнко та Мар'яна Безугла);
- "Платформа за життя та мир" (уламок ОПЗЖ): 18 за бюджет (з 21 члена) та за податки теж 18;
- "Відновлення України" (інший уламок ОПЗЖ): 14 за бюджет (із 18 членів) та за податки теж 14;
- "Довіра": 16 за бюджет (із 19 членів), а за податки 17.
Тільки три групи повелися як надійні партнери влади: "Довіра" та обидва уламки ОПЗЖ. В очах Гетманцева вони, безперечно, ідеал патріотизму, бо голосують так, як хоче Банкова.
Повторимо, результат голосування за податки міг би бути гіршим, але деякі депутати таки повірили доводу про те, що це потрібно для армії. Влада не має у парламенті стійкої більшості. Про монобільшість "слуг народу" ми і не згадуємо: її немає давно, і навіть за бюджет знайшлося лише 208 "слуг". Але навіть разом із сателітами ("Довіра" та два уламки ОПЗЖ) влада не має гарантованих 226 голосів. Фактично доля законопроектів залежить від рандомних чинників, і голосування перетворюється на рулетку: пощастить — не пощастить.
Це було б кумедно, якби зараз був мирний час. Але під час повномасштабної війни це сумно та небезпечно.
З іншого боку, можна зрозуміти Зеленського, чому він не погоджується створити замість фіктивної монобільшості повноцінну коаліцію і уряд національної єдності. Тоді він уже не зможе керувати парламентом у ручному режимі. "Слуги народу" будуть змушені шукати компромісів уже не лише з Банковою, а й із партнерами по коаліції. Як наслідок, парламент відчує себе самостійним гравцем. І урядовці радитимуться в першу чергу з коаліцією (яка їх призначає і може будь-якої миті звільнити), а не з Банковою.
Тому жодної коаліції не буде. І ми й далі житимемо з парламентом, половина якого дивиться на Банкову, а інша — на майбутніх виборців.