Чи допоможе Микола Тищенко зміцнити дружбу України з Угорщиною — інтерв'ю з Ілією Кусою

"ДС" За словами народного депутата від ОПЗЖ Нестора Шуфрича, він і його колега з депгрупи "Довіра" Валерій Лунченко позбулися посад співголів в парламентській групі українсько-угорської дружби — про це подбав "слуга" Микола Тищенко, який бажає зайняти цю посаду. Як може вплинути цей скандал на непрості відносини України з Угорщиною? Шуфрич і Лунченко напевно будуть подавати відповідні сигнали Будапешту через посольство Угорщини в Україні...

І.К. Я думаю, критичного впливу ця ситуація не матиме, тому що питання керівництва групи і відносини її окремих членів — це внутрішня справа України. Мені здається, що угорцям немає діла до цього. Більш того, парламентська група, про яку йде мова, не має якогось істотного впливу на наші відносини, як і більша частина груп дружби, які працюють у Верховній Раді. Вони не є, на жаль, важливими інструментами зовнішньої політики України.

Все-таки першість в практичній реалізації зовнішньої політики мають МЗС, Офіс президента та інші органи. Якщо ми говоримо про Угорщину, тут всю роботу координує і впливає на цей процес МЗС, а не депутати парламенту. Наприклад, між Угорщиною та Україною набагато більш продуктивно діє україно-угорська робоча група з питань закону про освіту, створена після переговорів в Києві Сіярто з Кулебою.

"ДС" В українсько-угорських відносинах намітилося потепління: міністр-керівник адміністрації Віктора Орбана Гергей Гуяш заявив, що керівник країни готовий зустрітися із Зеленським "без додаткових умов", назвавши Україну "дуже важливим сусідом". Чому такий крок зроблено Будапештом саме зараз і що він обіцяє Україні?

І.К. Очевидно, що наші дипломати давно працювали, щоб провести зустріч на найвищому рівні і встановити нормальну політичну комунікацію. Ясна річ, що угорцям перманентний конфлікт з Україною не потрібен, як і нам — з Угорщиною, тому сторони намагаються вийти на нормальну розмову.

Це вже не перший раз, наші відносини завжди такі: конфлікт, потім перемир'я, потім знову конфлікт, потім знову ми виходимо на якусь комунікацію. Як було перед візитом Сіярто в цьому році. Кінець минулого року пройшов дуже бурхливо: були обшуки на Закарпатті, а під час місцевих виборів сталися конфлікти з угорцями, коли вони у відкриту підтримували місцеву проугорську партію. Але через якийсь час ми знову вийшли на діалог. Десь в березні-квітні виникли чергові проблеми, пов'язані з тим, що переговори в робочій групі по закону про освіту і з питання про права закарпатських угорців забуксували. І ось зараз знову хвиля пішла вгору, і ми повертаємося до примирної риториці. Зустріч потрібна, вона назріла вже давно, і питання тільки в тому, чи будуть до цієї зустрічі підготовлені якісь компроміси між Україною та Угорщиною, в результаті яких можна буде нарешті врегулювати питання, які лежать в основі суперечки з Будапештом.

"ДС" Угорці зараз пропонують Україні гроші на будівництво доріг в Закарпатті, допомагають в боротьбі з коронавірусом і сподіваються, що Київ піде їм назустріч щодо освітнього та мовного законодавства. Чи можливі такі кроки з нашого боку?

І.К. Якщо мова йде про врегулювання питання, то це передбачає компроміс двох сторін — і угорці, і ми повинні будемо піти на якісь поступки, інакше питання просто не вирішується. Подивимося, чи врахують думку Будапешта і які будуть проміжні результати роботи угорсько-української робочої комісії по закону про освіту. Я думаю, якщо зустріч на вищому рівні відбудеться, це буде означати, що якийсь результат є, тому що навряд чи Зеленський поїде на зустріч з Орбаном просто так, заради спілкування, тим більше угорці кілька разів говорили, що вони хочуть обговорити якісь практичні питання.

"ДС" Якщо ми все ж досягнемо компромісу, то угорці розблокують нашу співпрацю з НАТО, яку вони досить відчутно гальмують?

І.К. Звичайно, вони її розблокують, тим більше що в Угорщині вже говорили — блокують не тому, що їм так подобається. Повинен сказати, що питання блокування комісії Україна — НАТО не є критичною подією для нашої країни, тому що ми не заморозили свої відносини з Альянсом, навпаки, ми ведемо переговори, місія НАТО в Україні працює. Це блокування насправді не завдає нам серйозного збитку. Угорці діють так, тому що це єдина можливість для них скористатися своїм правом голосу, щоб хоч якось висловити своє невдоволення нами на рівні НАТО, ми ж по-іншому з ними не співпрацюємо, і іншого способу вплинути на Київ у Будапешта немає.

"ДС" Є думка, що Орбан блокує комісію не тільки у власних інтересах, а й на прохання Путіна...

І.К. Тут мова скоріше йде про угорський трошки цинічний прагматизм, ніж про будь-які проросійські настрої. Всі попередні виборчі кампанії Орбана будувалися, в тому числі, на антиросійських меседжах. Коли йому було зручно, він спокійно використовував ідею "російської загрози", щоб завоювати електорат, який негативно відноситься до Росії, а там таких чимало. В угорців історія взаємин з Росією і колишнім Радянським Союзом непроста, тому я не вважаю, що Орбан великий друг Путіна, тим більше я не вважаю, що у них на особистому рівні хороші відносини.

В цілому Угорщина, заграючи з Росією, реалізує свою політику відособленості від решти Європейського Союзу. Це почалося при Орбані, коли він почав вибудовувати "третій шлях" для своєї країни. В цьому плані загравання з Росією, Туреччиною, Китаєм стало інструментом політики наших сусідів для просування свого порядку балансування між різними центрами впливу. Але якщо говорити про ті країни, які мають серйозний вплив на Угорщину, то це, звичайно ж, Європейський Союз і США. Не Росія, з нею є проєкти, але не такі, від яких залежить стабільність і цілісність угорської економіки або угорського політикуму. Тому не варто переоцінювати російський фактор в угорській політиці і в угорсько-українських відносинах, тим більше що останній візит Сіярто показав — і Україна, і Угорщина прекрасно розуміють, що Росія виступає як провокатор.

"ДС" Тобто ми з угорцями знайдемо взаєморозуміння незалежно від взаємин Будапешта і Москви?

І.К. Думаю так. Від нас вимагається здоровий прагматизм. Я думаю, якщо Україна перейде до тверезої спокійної розважливої прагматичної політики по відношенню до Угорщини і вийде за рамки "закарпатського питання", все буде нормально. Адже складається враження, що в наших відносинах з Угорщиною, крім питання про 150 тис. закарпатських угорців, не існує ніяких інших. Це неправильно, ми дві самодостатні країни, які повинні співпрацювати поза рамками Закарпаття...