Ігри в обмін. Як Путін намагається виторгувати у Зеленського всю Україну

Звільнення українських заручників Кремля або у вигляді жесту доброї волі, або у вигляді обміну, реальність якого на початку цього тижня здавалася досить високою, до п'ятниці звелося до обміну дипломатичними колкостями між Москвою і офісом Володимира Зеленського.

Цей тиждень, до речі, остання перед виборами, почалася з заяв одразу кількох українських політиків про те, що існує висока ймовірність, що перед українськими виборами Путін нарешті відпустить 24 українських моряків, захоплених у Керченській протоці. Подібне благородство російського президента в більшості випадків пояснювалося бажанням підсобити перед виборами своїм головним фаворитам в українській політиці Віктору Медведчуку і партії "Опозиційна платформа — За життя". Мовляв, звільнення моряків буде подано як особиста заслуга Медведчука, здатного домовлятися з Москвою, що додасть йому балів перед виборами.

В якості додаткового аргументу звучало і те, що український суд отримав формальну можливість змінити запобіжний захід на не пов'язаний з позбавленням волі для заарештованого за підозрою в державній зраді російського пропагандиста Кирила Вишинського. Передбачалося, що звільнення Вишинського може стати частиною домовленостей щодо звільнення українських моряків. В Київ на суд над Вишинським навіть приїхала російська омбудсмен Тетяна Москалькова. Останнє, втім, свободи Вишинському не гарантувало, і суд по його справі відклали до п'ятниці.

Далі розмови про можливості звільнень та обмінів і в Києві, і в Москві тривали, проте конкретики у них було все менше і менше і все більше і більше закликів один до одного робити жести доброї волі. Так, Зеленський нагадав деталі свого першого і поки що останнього особистої розмови з Путіним, де він заявив, що звільнення Росією українських моряків стало б "нормальним кроком до повернення діалогу і сильним кроком до припинення війни".

Після цього путінський прес-секретар Дмитро Пєсков зазначив, що таким ось першим кроків цілком могло б стати і звільнення Вишинського без всяких умов. У свою чергу, прес-секретар Зеленського Юлія Мендель погодилася звільнити Вишинського в якості жесту доброї волі, але одночасно з таким же звільненням засудженого у Росії Дмитра Сенцова. У Москві на це відповіли, що Вишинського Україна повинна звільняти без всяких умов і міняти його на кого б то не було там не збираються.

Загалом, ситуація, схоже, зайшла в глухий кут і ніяких обмінів Росією швидше за все не буде. Максимум, на що можна зараз розраховувати, — це обмін між Україною і ОРДЛО, про який нібито домовилися на цьому тижні в Мінську. Правда, і там можливі зриви, оскільки списки на обмін ще будуть довго звірятися і перевірятися.

Причина провалу так жваво стартували "переговорів" про повернення моряків і розміні на Сенцова Вишинського, швидше за все, в тому, що вкрай складно пояснити, яку вигоду отримає Путін від подібних обмінів. Вишинський, хоч і розкручений в російських ЗМІ, але особливої цінності для Росії не представляє. В якості жертви київського режиму він куди корисніше. А крім сумнівної цінності фігури Вишинського, Зеленському запропонувати Путіну особливо й нічого. А те, що Зеленському дуже потрібно під вибори добитися хоч якогось результату в "встановленні миру на Донбасі", Путін чудово розуміє, а тому всі зусилля росіян в заочних "переговорах" з обміну зводяться до підштовхуванню українського президента до нових одностороннім жестів доброї волі. Тим більше що Зеленський вже продемонстрував подібні кроки і в Станиці Луганській, і в Мінську, і в Києві, де все вище і вище піднімають голови різного роду діячі "русского мира".

За великим рахунком, єдине, на що Путін реально готовий обмінювати українських моряків, — це на всю Україну. Не даром адже одночасно зі всієї обмінної риторикою Медведчук представив свій черговий план мирного врегулювання на Донбасі, що включає широку автономію окупованих територій у складі України, що і є та сама горезвісна федералізація, яку Путін вимагає все п'ять років війни з Україною.

Зеленський ж у цій грі ходить по краю. З одного боку, дуже хочеться стати "визволителем моряків" і "миротворцем", щоб максимально накрутити рейтинг своєї партії, з іншого — зайти надто далеко у поступки Путіну означає сильно ризикувати обвалом нинішнього і без того величезного як для України партійного рейтингу.

Так що все, що залишається в цій ситуації, — обмінюватися з Москвою колючими заявами та імідж миротворця " зберегти, і слави капитулянта не нажити, при цьому розуміючи, що ніяких обмінів або інших проривних рішень у відносинах з Москвою не буде.