Гра в треш-популізм. Як Льовочкін вирішив підробити у Порошенка

Політик розмістив у столиці бігборди з ефектним гаслом "Гарантую! Ціна на газ буде знижена в 4 рази". Гасло цей тому і ефектний, що не дуже оригінальний. Каплін слово в слово копіює розтиражоване обіцянку Юлії Тимошенко. Відмінність тільки в цифрі. Тимошенко, як відомо, гарантує, що знизить ціну на газ в два рази.

Одним тільки слоганом плагіат Капліна не обмежився. Одіозний нардеп старанно скопіював і колірну гаму свого бігборда, і шрифт, але додав свій портрет (борди Тимошенко "безликі", з одним лише текстом), щоб виборці не дай бог не переплутали і не вирішили, що це Тимошенко підкоригувала свою обіцянку. Для більшого ефекту борди Капліна розмістили по більшій частині поруч з тимошенковскими, щоб мандрівний обиватель зміг відразу оцінити і порівняти, хто краще про нього піклується.

Зрозуміло, в даному випадку ми маємо справу з тролінгом, що повністю відповідає політичному стилю Капліна, який можна визначити як треш-популізм. В цій ніші професійних політичних клоунів він, звичайно ж, не самотній. У такому ж ключі намагаються працювати Олег Ляшко, Ілля Ківа і ряд хлопців калібром поменше. Крім власне стилю, всіх їх об'єднує і ще одна риса — вони, як гравці нішеві і на загальнонаціональний тріумф не претендують, готові з задоволенням попрацювати і в інтересах інших, більш сильних гравців, якщо це не надто йде в розріз з їх власними політичними планами. Тим більше, що вони, як професійні клоуни, можуть собі дозволити багато чого з того, що їх більш респектабельним партнерам не дозволено.

Що стосується власне Капліна, то ЗМІ вже давно пов'язують Сергія Миколайовича і його політичну силу з екс-главою адміністрації Віктора Януковича, а нині одного з лідерів свежеслепленного проросійського проекту "Опозиційна платформа — За життя" Сергієм Льовочкіним. Цей проект став результатом об'єднання Вадима Рабиновича з його партією "За життя", примкнув до нього Віктора Медведчука і контрольованої Льовочкіним частини "Оппоблока" навколо "єдиного кандидата у президенти від південно-сходу" Юрія Бойка. Саме в контексті виборчої кампанії Бойко і варто в першу чергу розглядати розпочатий Капліним тролінг Тимошенко.

Тут потрібно відзначити, що подібний метод дискредитації Юлії Володимирівни може бути відносно ефективним. Набір тем нинішньої президентської кампанії досить обмежений. За великим рахунком всі опозиційні Порошенко кандидати концентруються на трьох головних темах: війна з Росією, боротьба з корупцією і горезвісні соціальні стандарти, головною складовою яких є, звичайно ж, "тарифний геноцид". Не потрібно зайвий раз нагадувати, що просте і доступне обіцянку знизити вдвічі ціну на газ — це одна з головних передвиборних фішок Юлії Володимирівни.

Каплін ж, перебиваючи обіцянку Тимошенко своєю вдвічі більшою "ставкою", переводить головну фішку лідера "Батьківщини" в категорію абсурду. Що тепер? Змагатися в обіцянках, хто дасть більше? Але Каплін як треш-популіст без шансів на президентське крісло нічим у своїх обіцянках не обмежений (на відміну від просто популіста Тимошенко) і цілком здатний пообіцяти зробити газ для населення взагалі безкоштовним, нехай, мовляв, олігархи і клани платять замість простого трудового народу.

Однак повернемося до проросійському кандидатові Бойко і його партнеру Льовочкіну, адже саме останній, судячи з усього, і стоїть за тролінгом Капліна. Сергій Миколайович, зрозуміло, і сам не проти попіаритися, обстебывая меседжі Юлії Володимирівни, але одноосібно навряд чи потягнув би настільки масштабну рекламну кампанію. Для Льовочкіна ж вигода від акції проти Тимошенко кілька менш очевидна, адже виборець Бойко з виборцем Тимошенко майже не перетинаються, і було б простіше і зрозуміліше, якби підопічний Льовочкіна Каплін "мочив" б прямих конкурентів "єдиного кандидата від південно-сходу", наприклад протеже Ріната Ахметова Олександра Вілкула. Тим не менше для Льовочкіна все дещо складніше.

І сам Бойко, і висуває його група в особі Льовочкіна, Рабиновича і Медведчука прекрасно розуміють, що шанси на перемогу у їх "єдиного кандидата" украй невеликі, якщо взагалі є, а тому їх головне завдання на цих виборах — потрапити у другий тур, щоб повернути старі добрі розклади "проросійський схід проти проєвропейського заходу". У цьому контексті прокремлівським "газовикам"-медведчуковцам в цілому має бути все одно, з ким виходити в другий тур — з Тимошенко чи з Порошенком, але тільки в цілому і загальному. Однак якщо взяти тільки групу Льовочкіна, то для них є відразу кілька причин грати проти Тимошенко. По-перше, з Юлією Володимирівною у "газовиків" давня ворожнеча, пов'язана з діяльністю призабутої вже газової фірми-прокладки "Росукренерго", яку Тимошенко витіснила з ринку своїми скандальними контрактами з Путіним 2009 р. По-друге, програти Порошенко у другому турі для Бойка, вочевидь, вигідніше, ніж програти Тимошенко. Жити і працювати при діючому президенті "газовики" худо-бідно пристосувалися, але далеко не факт, що можна буде пристосуватися до президента Тимошенко. Ну і, по-третє, на цьому етапі інтереси Льовочкіна по проходу Бойко у другий тур збігаються з інтересами команди Порошенка, що означає можливість якоїсь синергії зусиль.

Не секрет, що сценарій виходу в другий тур Порошенко і Бойко вважається найсприятливішим для чинного президента, який при будь-яких розкладах перемагає Бойко. І якщо в команді "єдиного проросійського" на цей сценарій згодні, то можна не тільки не заважати їм грати проти Тимошенко, але і усіма можливими способами допомагати. Так що не виключено, що Капліна в даному випадку мотивує тим чи іншим способом не тільки Льовочкін, але і Банкова.

Примітно, що і Медведчук, і Кремль, швидше за все, мають протилежне Льовочкіну думку, адже для Москви Тимошенко явно більш перспективний кандидат, ніж Порошенко. З Юлією Володимирівною Путін як мінімум вже має успішний досвід переговорів і може розраховувати на його повторення, наприклад по темі Донбасу. При цьому не потрібно забувати, що Москва повернула Медведчука в публічну політику і впровадила в об'єднаний проект ОПЗЖ в якості такого собі "наглядача", за яким має бути останнє і вирішальне слово у всіх пов'язаних з виборами питаннях. Колишнім "регіоналам" при всій їх проросійськості Москва повною мірою довіряти вже не може і вже тим більше Льовочкіну, на якого багато хто по той бік східного кордону покладають провину за Майдан і поразка Януковича.

І ось тут виникає цікавий поворот. Не стане гра Льовочкіна руками Капліна проти Тимошенко причиною для конфлікту всередині проросійської Опозиційної платформи? І до чого цей конфлікт може призвести? Однак це буде вже інша історія.