І знову здрастуйте! Чому Україна може знову потрапити в чорний список FATF
Найпарадоксальніше, що Україна сама, вустами свого міністра фінансів Олександра Данилюка, зобов'язалася перед міжнародними партнерами прийняти всі необхідні законодавчі зміни і повністю імплементувати мінімальний пакет стандартів, який покликаний припинити вимивання налогооблогаемой бази суб'єктами української економіки, в першу чергу в системі великого корпоративного бізнесу, який застосовує витончені форми податкової оптимізації та виведення капіталу в офшорні зони. Крім того, наша країна пообіцяла приєднатися до міжнародної системи обміну податковою інформацією та переглянути діючі угоди про уникнення подвійного оподаткування з іншими країнами.
Але це лише на міжнародних форумах наші міністри виглядають златоустами, повертаючись додому, вони знову занурюються в тіну рідного болота, зрідка подаючи сигнали про небезпеку, що насувається. Хоча деякі зрушення є. Наприклад, Україна і Нідерланди підписали протокол про внесення змін у Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування. Завдяки цьому рішенню холдинги українських корпорацій, зареєстровані у Країні тюльпанів, будуть зобов'язані сплачувати консолідований податок на прибуток в український бюджет, і це принесе нам, за оцінками міністра, близько 300 млн грн в рік.
Однак, враховуючи озвучену суму, основна частина оптимізації фінансового потоку "зашита" не там.
Саме тому Україна повинна зробити ще два важливих кроки. Перший - ввести механізм розкриття мультинаціональними групами інформації про розподіл прибутку і податкового навантаження по всій ланцюжку оптимізації, тобто в розрізі ланок всього холдингу. Ці дані допоможуть податковим органам контролювати порядок застосування трансфертних цін. Цей механізм називається Country-by-Country Reporting - "країнний звіт" мультинаціональної групи з трансфертного ціноутворення, який надається податковим органам у країні реєстрації і в якому розкривається вся податкова інформація по групі компаній.
Другим кроком повинно стати приєднання до конвенції MLI (про неї трохи пізніше).
У разі прийняття даних стандартів вся система застосовуваної нині податкової оптимізації з використанням розгалуженої мережі контрольованих компаній стане марна: корпорації зобов'язані розкривати всю ланцюжок транзакцій. Враховуючи, який вплив на владу мають вітчизняні ФПГ, можна очікувати саботажу цього дії під будь-якими пристойними приводами.
А може постраждати вся країна. Адже у випадку, якщо Україна не виконає взяті на себе зобов'язання, вона може опинитися в чорному списку FATF, в результаті чого істотно постраждає і операційний функціонал українських банків в частині проведення міжнародних транзакцій, а також значно "просяде" і без того слабка інвестиційна привабливість країни і здатність наших компаній і держави залучати позикові кошти на міжнародному ринку капіталу.
Але будемо оптимістами і уявимо, що нардепами і чиновниками буде прийнятий весь необхідний пакет документів. Що це дасть Україні?
Для того, щоб максимально спростити валютне регулювання, Україні належить адаптувати заходи BEPS і залити "гаряченького" за комір деяким вітчизняним ФПГ, люблячим продавати сировину через систему міжнародних фірм-прокладок. Це визнають і в НБУ, вказуючи на той факт, що дерегуляція валютного ринку можлива лише за таких умов:
• встановлення прозорих механізмів оподаткування КІК (контрольованих іноземних компаній);
• розшифровка фінансової звітності наших ФПГ по всіх країнах, де вони здійснюють свою операційну діяльність;
• встановлення правил обмеження фінансових операцій з пов'язаними особами;
• перегляд міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
В рамках співпраці BEPS були підписані угоди про застосування MLI - багатосторонньої конвенції, яка передбачає координацію міжнародного податкового законодавства, скасовує систему податкових пільг, уточнює поняття "резидентства" компаній, а також удосконалить механізм податкових спорів.
Серед підписантів угоди 24 січня в Парижі була навіть РФ, але не було України.
Крім усього іншого, в країнах - учасницях угоди відтепер вводиться поняття "ділової цілі", тобто якщо транзакція була обумовлена не реальної діловою метою, а оптимізацією, то вона виводиться з режиму пільгового оподаткування.
А завдяки впровадженню "Загального стандарту звітності" (Common Reporting Standard, CRS) країни-учасниці зможуть в автоматичному режимі обмінюватися один з одним інформацією про кінцевих бенефіціарів контрольованих іноземних компаній (КІК).
Вишенькою на торті в системі боротьби з ухиленням від сплати податків стане застосування GAAR (GeneralAnti - AvoidanceRules) - правил боротьби держави з системними неплатниками. Це вивчення насамперед бізнес-діяльності клієнта, а також його майнового і фінансового стану.
Враховуючи, що у нас часто люблять згадувати всує модернізований Сінгапур і його батька-засновника Лі Куан Ю, подивимося, як ці правила діють у них. Норми GAAR там прямо закладені в законі про оподаткування прибутку підприємств. У Сінгапурі існує презумпція податкової винності: якщо податковий інспектор вважає, що податкова база розмита, то він має право нарахувати штраф у розмірі 400% від суми прихованого податку, а вже потім платник податків може доводити свою невинність у суді.
Порівняно з сінгапурської "податкової тиранією" навіть наша горезвісна азаровщина виглядає як ліберальне непорозуміння. Саме тому впровадження таких жорстких заходів повинно проходити на тлі загальної дерегуляції економіки та амністії капіталів, яку ще називають нульовою декларацією. Сенс цієї процедури полягає в наступному: держава оголошує період декларування тіньових доходів для населення та бізнесу. Будь-який бажаючий може задекларувати свої доходи і, заплативши певний відсоток від суми, легалізувати їх, отримавши можливість для вільного інвестування та користування фінансовою інфраструктурою.
Практично всі ринки з перехідною економікою та високим рівнем тіньового сектора проходили через цю процедуру.
На жаль, застосування жорстких стандартів BEPS в парі з низьким рівнем реформування системи державного управління, в першу чергу в частині дерегуляції, може призвести до повного колапсу не лише національного ринку капіталу, але і до заморожування темпів економічного зростання, що ми спостерігаємо нині в Україні. Так буває, коли українську дійсність "натягують" на високі стандарти швейцарського банкінгу. Це як якщо б наших кондитерів відразу змусили робити шоколад виключно за швейцарською технологією, без пальмового масла і шкідливих консервантів.
А іншого боку, часу у нас вже не залишилося, адже в разі неприйняття зазначеного пакета законів і норм Україна може опинитися в чорному списку FATF, а в цьому випадку міжнародні транзакції наших банків будуть обмежені істотніше, ніж у російських фінансових установ, які знаходяться під західними санкціями.
Таким чином, головна інтрига найближчого часу - це зовсім не запуск антикорупційного суду. Інтрига в іншому: чи прийме наш парламент пакет законів про впровадження стандартів BEPS по боротьбі з розмиванням податкової бази, в першу чергу щодо обміну податковою інформацією на міжнародному рівні, а також закон "Про валюту", який нерозривно пов'язаний з зазначеними вище стандартів. Для депутатів - це схоже податкового камінг-ауту. На жаль, без амністії капіталів подібний фінансовий "стриптиз" буде більше схожим на безглузді танці в сільському клубі. Як показує досвід інших країн, амністію капіталів є шанс успішно провести на початку політичного циклу, коли рівень довіри до влади знаходиться на максимальній позначці. З цим ми, на жаль, запізнилися. А до початку наступного політичного циклу можемо вже й не дотягнути, опинившись в чорному списку FATF.
