Хотіти не шкідливо. Чому окупанти не посадили архієпископа Климента Криму
Незважаючи на сильний спокуса позбутися у багатьох відношеннях неприємного священика, наважитися на рішучі дії окупанти поки не можуть.
Звістка про те, що архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент (Павло Кущ) затриманий окупаційною владою на автовокзалі кримської столиці при спробі виїхати в Ростов-на-Дону до українського політв'язню Павлу Грибу, прийшло в Україну у неділю вдень і тут же викликало широкий резонанс. На захист українського священика тут же постало як українська держава в особі Мзс та омбудсмена Людмили Денисової, так і відомі в Криму і Росії правозахисники Еміль Курбединов і Микола Полозов.
Коли ж російські правоохоронці озвучили причину затримання, справа зовсім вже стало схожим на анекдот. Спочатку Климента звинуватили в крадіжці, що само по собі дивно, а потім виявилося, що "вкрадено" щось невідоме було в церкві Святих Володимира і Ольги у Сімферополі, тобто в церкві самого Климента.
Дуже цікава кримінальна історія виходить. Священик сам себе обікрав і, мабуть, щоб не потрапити під караючий меч правосуддя вирішив бігти в Ростов-на-Дону. Ну а куди ж ще бігти українським священнослужителям з Криму? Благо відповідна доріжка одним відомим українцем протоптана вже давно. Одним словом, черговий російський абсурд.
Коли стало зрозуміло, що версія з крадіжкою зовсім вже курям на сміх, російські поліцейські придумали новий склад злочину. Климента звинуватили у використанні нецензурній лайці в громадському місці - на сімферопольському ринку. В ділянку навіть привели свідка, який, за словами Климента, дуже сильно нагадував особу без певного місця проживання,а також систематично зловживають алкоголем. Причому свідок матюків архієпископа і сам нібито не гребував обсценної лексики, що, загалом, і не дивно.
Зрештою, протримавши Климента день в ділянці, ввечері його благополучно відпустили, навіть не склавши протокол. І хоча весь цей театр юридичного абсурду викликає більше сміху, ніж страху, доля Климента не може не викликати побоювань. Адже у окупантів занадто багато причин по-справжньому тим чи іншим чином позбутися українського священика.
Як би безглуздо не виглядало затримання архієпископа, але його зустріч з Павлом Грибом була зірвана. А російській владі явно ні до чого зайвий раз привертати увагу до долі українського політв'язня, затриманого на території Білорусі, яка страждає від серйозних проблем зі здоров'ям. Власне, і вся правозахисна діяльність архієпископа Климента в окупованому Криму вже давно варто окупантам кісткою в горлі. Так що свою маленьку задачу за, нехай і частковою, нейтралізації незручного священика російські влади виконали.
Крім того, Климент "цікавий" російським властям як орендар досить привабливою нерухомості. Ще місяць тому окупаційні влади почали спроби віджати у ПЦУ храм Святих Володимира і Ольги. Так зване міністерство майнових і земельних відносин Криму вже підготувало документ з вимогою до ПЦУ звільнити приміщення, отримане церквою в оренду ще до окупації півострова. Однак українська церква без бою здаватися явно не збирається і храм не звільняє. Так що показове затримання за явно надуманою причиною може бути спробою не тільки зупинити правозахисну діяльність Климента, але і натяком на необхідність віддати храм окупантам.
При цьому нейтралізувати Климента зовсім вже "по бєспрєдєлу", як це було у випадку з Олегом Сенцовым, Олександр Кольченко, Володимиром Балухом та іншими проукраїнськими жителями Криму, російська влада явно побоюються. Ситуація з українськими політв'язнями і без того створила для Кремля купу зовнішньополітичних проблем, а до переслідувань за релігійною ознакою на Заході ставляться особливо трепетно. Так що затримання Климента це, крім іншого, ще й спроба перевірити, як далеко можна зайти і з'ясувати можливу реакцію.
Судячи з того, що справу про крадіжку в самого себе і матерщине щодо Климента померло, так і не народившись, свідчить, що влаштовувати релігійні репресії в Криму російська влада поки не готові. Та й реакція на затримання Климента була оперативною і однозначною.
Зараз для окупантів кращим варіантом було б, якби Климент вирішив просто залишити півострів і більше не повертатися. Однак український священик, раз не втік з Криму досі, явно не збирається цього робити і морально готовий протистояти тискові росіян, яке неодмінно продовжиться. І головне питання тепер в тому, чи зможе Україна і світове співтовариство і далі давати Росії зрозуміти, що безболісно кидати у в'язниці українських священиків у неї не вийде.
