Третій зайвий. Як Жебрівський може зіпсувати Банковій аудит НАБУ
Не встиг Павло Жебрівський після своєї недавньої відставки з посади голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації хоч трохи перепочити, як був відразу відправлений в новий бій на вельми несподіваному терені. Президент Петро Порошенко своїм указом призначив його до складу комісії зовнішнього контролю на проведення незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро. І тим самим в один момент перетворив вузькопрофільну і мало кому цікаву дискусію про аудиторів НАБУ, яка без особливої уваги з боку українців спостерігається вже рік, справжній загострення пристрастей під мегапопулярним хештегом #зрада. Причому якраз на переході майбутньої передвиборної гонки-2019 в активну фазу.
З одного боку, це, звичайно, суто особиста президентське справа, ким закрити свою законну квоту в комісії із трьох аудиторів НАБУ, яка покликана щорічно оцінювати результати роботи головного антикорупційного відомства. Тим більше що затримка з початком відповідних перевірок, що загрожують розхитати крісло під директором бюро Артемом Ситником, залишалася виключно за Банковій. Адже аудитором від Кабміну більше року тому став досвідчений юрист-міжнародник Михайло Буроменський, який працював свого часу навіть суддею ad hoc Європейського суду з прав людини. А Верховна Рада, нарешті, визначилася зі своїм представником в комісії зовнішнього контролю на минулому пленарному тижні, зробивши своїм аудитором НАБУ взагалі одного з найтитулованіших українських правознавців, екс-суддю Міжнародного трибуналу по колишній Югославії Володимира Василенка.
Але з іншого боку, саме по собі багаторічне перебування Жебрівського в найближчому оточенні Порошенка апріорі стало гарним приводом жорстко розкритикувати такий президентський хід на предмет заангажованості свіжопризначеного, наскільки б "універсальним солдатом" він був насправді. Хоча і в цьому відношенні відразу виникли сумніви, які негайно проартикулировал особисто Ситник. На думку директора НАБУ, Жебрівський не відповідає критеріям положень спеціального закону, де аудиторів його відомства необхідно визначати з числа "мають значний досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, судах за кордоном або в міжнародних організаціях, які володіють необхідними знаннями та навичками для проведення такої оцінки (аудиту), а також мають бездоганну ділову репутацію".
І скільки б Жебрівський не говорив, що він у своєму житті працював і слідчим, і прокурором, а в 2007-2012 рр. був членом української парламентської делегації в ОБСЄ, тому володіє необхідним міжнародним досвідом, його нинішня ділова репутація для широкої аудиторії така, що він - близька креатура особисто Порошенко. І крапка. Правда, навколо цієї кадрової історії цілком можливо скандальне продовження, адже дуже симпатик Ситнику "Центр протидії корупції" відомого антикорупціонера-громадського активіста Віталія Шабуніна вже пообіцяв звернутися до суду з колективним позовом від усіх профільних громадських організацій, якщо інформація про наявність у Жебрівського закордонного чи міжнародного правового досвіду не буде підтверджена документами.
Можна передбачати, що ця атака на Порошенка буде розгортатися з усіх можливих сторін. Його численні опоненти реально сприйняли призначення Жебрівського аудитором НАБУ в якості своєрідного подарунка долі. До того ж проблема має під собою зрозумілі українцям підстави, так як поточна кадрова політика президента дійсно залишає після себе більше критичних питань, ніж раціональних відповідей. А тут ще такий непродуманий хід, який можна розігнати до воістину вселенських масштабів і навіть залучити на свою сторону максимальна кількість західних партнерів. Зрозуміло, що лава запасних у Банкової коротке, а тих, кому особисто довіряє Порошенко, і того менше. Але навіщо діяти так прямолінійно, пояснити дуже складно.
Нарешті, присутність Жебрівського в комісії зовнішнього контролю над НАБУ загрожує внести певне сум'яття в саму роботу аудиторів. Більше того, до кінця незрозуміло (в законі це не прописано), як повинна приймати свої рішення, в тому числі і про визнання роботи антикорупційного відомства незадовільною, аудиторська комісія - звичайним голосуванням, консенсусом або якось інакше. Тому не дивно, коли Жебрівський стане говорити про ефективність НАБУ і його керівника Ситника одне, більш досвідчений Буроменський - інше, а найдосвідченіший Василенко - третє. І до думки президентського аудитора будуть прислухатися в саму останню чергу.