Хід конем. Як отставница Гонтарєва запрацює на пенсії українців
Антимонопольний комітет України видав дозвіл ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний капітал України (група ICU)" на купівлю ТОВ "Компанія з управління активами "Адміністратор пенсійних фондів "Укрсиб Кепітал Менеджмент". А ті вже скористалися етім роздільною здатністю. За настільки буденним інформаційним повідомленням, може стояти, як сказали б учасники ринку капіталу, "голова і плечі" майбутнього тренду розвитку вітчизняного ринку капіталу.
Для розуміння процесу, схоже, прийшла пора згадати класичний фільм Олівера Стоуна "Уолл-стріт" з оскароносним Майклом Дугласом у головній ролі. Досвідчений гравець фондового ринку наблизив до себе початківця працівника і оточив його "батьківською турботою тільки з однією метою: дізнатися інсайдерську інформацію про авіакомпанії, де працює батько новачка. Ось тільки в США подібні виразки випалюються розпеченим залізом у вигляді комісії з цінних паперів та фінансової поліції.
А винуватці пустощів з інсайдом ризикують одержати цілком реальні тюремні терміни з конфіскацією всього заробленого "непосильною працею". Причому чималі терміни — у нас такі навіть за вбивство не дають.
Але це у них, а як з цим справи у нас? В кінці дев'яностих - початку нульових після численних поїздок в США працівники Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України вирішили створити систему "перегородок" і в рідній країні. В якості моделі була взята американська система обмежень.
На практиці подібні новації втілювалися в надзвичайно карикатурних форм, коли таких співробітників банківських підрозділів, як торговець і зберігач цінних паперів, змушували працювати виключно в різних кабінетах, наче хто-небудь міг перешкодити їм спілкуватися ввечері "за чаркою чаю". Слово "перегородки" у нас завжди розуміли буквально.
З формалістики все почалося, формалістикою і закінчилося. Основна частина ринку продовжувала залишатися в павутині "інсайдерських" зв'язків. Існує такий анекдот: ранкове засідання в казначействі одного банку, аналітики доповідають про своїх прогнозах ціни відсікання на найближчому аукціоні з розміщення облігацій внутрішньої державної позики, директор казначейства неуважно слухає і озвучує зовсім іншу "цифру". На здивовані погляди, відповідає: "Вчора з міністром фінансів в бані був...". Це, так би мовити, приклад, взятий з мікрорівня. На макро - все перераховане вище можна описати з допомогою такого терміна, як "екстерналій". Це коли дії (транзакції) третіх осіб не можуть бути опосередковані ринком.
Нобелівський лауреат економіст Джозеф Стігліц, аналізуючи "системи нерівності", також проаналізував механізм дії екстерналій. Ось їх ознаки: рішення в системі приймає обмежене коло учасників, але їх наслідки впливають на життя більшості; тільки вузьке коло осіб має реальну інформацію; більшість учасників не можуть застрахувати свої основні ризики.
Стосовно України та її ринку капіталу, дія екстерналій виглядає наступним чином: механізм ціноутворення на основні фінансові інструменти (у нас - це головним чином державні цінні папери) знаходиться в руках вузької групи осіб, які не поспішають ділитися такими секретами, як майбутній курс гривні або рівень запланованої дохідності ОВДП.
В результаті 99% рядових учасників ринку і простих громадян, пасивно залучених до нього, позбавлені можливості врятувати свої заощадження від знецінення. Майбутнє для них - як світло для сліпих кошенят.
Подібна модель ринку вигідна лише компаніям, зрощених з різними державними структурами, але вона нецікава для зовнішніх інвесторів і небезпечна для внутрішніх.
Перспективний напрям
На жаль, за останні роки суттєвих змін на краще на українському ринку капіталу не відбулося, якщо не сказати — навпаки. У порядку речей, наприклад, ситуація, за якої голова НБУ Валерія Гонтарєва після продажу своєї частини бізнесу компанії ICU протягом декількох років, вже керуючи центробанком, отримує регулярні багатомільйонні виплати від колишніх партнерів за договором продажу частки у структурі капіталу. І це при тому, що ICU істотну частину своїх операцій проводить саме з державними цінними паперами, до яких Нацбанк як би має деяке відношення...
В країнах "західної демократії" таке неможливо. І поки бал у нас правлять подібні схеми, навряд чи вітчизняний ринок цінних паперів буде викликати інтерес у системних іноземних інвесторів - вести чесну боротьбу на ньому неможливо.
Група ICU побудована традиційно для звичайного українського посередника на ринку капіталу. Для здійснення фінансових схем є традиційний "джентльменський набір": компанія з управління активами з однойменною назвою, банк "Авангард", учасником якого, за даними НБУ, на початок 2017 р. значився і колишній міністр енергетики Володимир Демчишин, компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "Тройка Діалог Україна". До речі, в назві "Трійка Діалог" нічого не бентежить? Так, це відомий російський бренд, куплений власниками ICU у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" восени 2015 р. Це, так би мовити, зовнішні нитки, що зв'язують ICU і великий російський бізнес і лежать на поверхні... до Речі про власників даної компанії. Після виходу зі складу учасників Валерії Гонтарєвої, бенефіціаріями проекту стали Пасенюк і Костянтин Стеценко, які через компанію "АйСиЮ Холдінгз Лімітед" (ICU Holdings Limited) (номер компанії БВО - 1612865, що знаходиться за адресою: Трайдент Чемберз, п/я 146, Роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські острови) контролюють свої українські активи. До речі, колишній міністр енергетики Демчишин (з грудня 2014 по квітень 2016 рр.) опосередковано володіє 9,99% акцій банку "Авангард" саме через згадану вище офшорку (за даними НБУ на 1 січня 2017 р.).
За дивним збігом обставин, всі останні роки фінансова машинерія групи будувалася на операції з державними цінними паперами.
Зараз інтерес групи зосередився на недержавних пенсійних фондах (НПФ).
Але НПФ - це інструмент, нова обгортка для споживачів фінансових послуг. При потрібному інформаційному векторі цілком здатна залучити десятки мільярдів гривень пересічних українців. Поки тільки наївний і недосвідчений експерт може вважати, що українці вже завтра понесуть свої заначки, заховані під подушкою, в недержавні пенсійні фонди. Але, знаючи традиції наших реформ, вже зараз можна припустити, як найближчим часом стартує другий рівень пенсійного забезпечення.
На перших порах будуть залучати умовно-добровільно: "вносити" в НПФ, швидше за все, "зобов'яжуть" працівників великих державних підприємств і, можливо, бюджетників. Цьому сприятиме і вся технологія з перекроювання ринку капіталу в останні роки. Адже спочатку відбулася повна дискредитація в очах суспільства банківської системи. Потім за допомогою регулятивних заходів витіснений валютний депозит і загублена довгострокова привабливість гривневого депозиту. Всі ці фактори повинні підштовхнути українців до простого висновку: пенсію потрібно накопичити самому, не розраховуючи на державу. Тут як не можна до речі прийшлася і пенсійна реформа, яка передбачає створення другого рівня пенсійного забезпечення - недержавних пенсійних фондів. Проблема в тому, що для подібного приватного механізму довгострокового зберігання і примноження пенсійних активів поки немає навіть мінімального інструментарію. Куди вкладати? В ОВДП? В облігації приватних корпорацій, які навіть за банківськими кредитами, забезпечених заставами, не платять. В акції підприємств на фоні мертвого фондового ринку...
Але ми то вже знаємо, що вітчизняна система "екстерналій" створила умови при яких наш ринок капіталу формується не живим, а мертвим капіталом під впливом маніпулятивних зовнішніх ефектів. Тут виграє не той, хто пропонує кращу ціну (ціновий фактор взагалі не працює), а той, хто зумів вмонтувати свій бізнес в систему афілійованих зв'язків і регулярно отримує потрібну інсайдерську інформацію. А для цього, доводиться "дружити" з державними чиновниками вищого розряду.
В таких умовах іноземна фінансова група BNP Paribas Group, наприклад, не бачить для себе перспектив і готова продати свого адміністратора пенсійних фондів, а хтось цю перспективу бачить. І навіть встиг підрахувати майбутні бариші.
Та ж "Трійка Діалог Україна" контролює недержавний пенсійний фонд державного Укрексімбанку з чистою вартістю активів (ЧВА) - понад 191 млн грн, і заснований Укртелекомом НПФ "Емерит-Україна" з ЧВА в розмірі понад 135 млн грн, що складається на 43% державних облігацій та на 49,4% - з корпоративних. Тепер сім'я ICU поповнилася ще одним дітищем цього разу з гнізда Укрсибу з сумарними активами фондів обслуговуються в розмірі понад 700 млн грн. Таким чином, активи групи (без урахування банку) вперше перевищать 1 млрд грн.
І якщо раніше ICU, за даними рейтингу Cbonds, протягом останніх восьми років займала лідируюче положення на ринку державних облігацій (частка у торгах - 34,7%), то в найближчі вісім років, швидше за все, займе лідируюче положення на ринку недержавного пенсійного забезпечення. Благо державних підприємств і банків у нас зараз багато.