Хід свавільника. Що за "нове морське право" Путін запропонував світу

Розпочата в неділю, 25 листопада, друга спроба перевести українські бойові катери з Чорного моря в Азовське поставила Володимира Путіна у досить незручне становище, адже будь-його хід у цій ситуації міг бути використаний проти нього. Пропусти Росія кораблі через Керченську протоку, як це було у вересні, і весь російський пафос навколо "Криму до рідної гавані" як неприступної фортеці виглядав би безглуздо, а сам російський президент виявився слабаком, що дозволяє ненависним "хохлам" шастати через "споконвічно російська протоку", коли їм заманеться.

Силову протидію українським кораблям призвело до того, до чого призвело, - новий виток напруженості із Заходом і дуже ймовірні нові санкції. Був, зрозуміло, у Путіна і лайт-варіант. Обстрілявши українські катери, росіяни цілком могли б дати їм піти назад в Одесу, куди українські кораблі, власне, вже й прямували. Тоді ситуація була б простіше і цілком могла обмежитися традиційної "стурбованістю", але Путін вирішив грати у свою улюблену гру на підвищення ставок і тепер у розпорядженні Кремля є 24 нових українських заручника.

Україна разом з іншим цивілізованим світовим співтовариством вимагає звільнити полонених і повернути захоплені кораблі, але у Путіна на цей рахунок, схоже, зовсім інша думка. У всякому разі те, що окупаційні суди у Криму заарештували всіх українських полонених за звинуваченням у "незаконному перетині кордону, скоєному групою осіб за попередньою змовою", що по російському законодавству тягне за собою до шести років позбавлення волі, не вселяє великого оптимізму. Поки все виглядає так, що окупанти вирішили засадити наших моряків по максимуму.

Те, що росіяни в даному випадку грубо зневажили всі застосовні до даного випадку норми міжнародного права, більш ніж очевидно, тим не менш в Німеччині, у Франції, а то й особисто від Дональда Трампа можна почути сумніви і бажання отримати вичерпні докази" російської агресії.

Насправді ніяких особливих доказів і не потрібно. По-перше, анексія Криму визнана незаконною, а тому всі уявлення росіян про державної кордоні і територіальних водах у Чорному морі не мають нічого спільного з міжнародним правом. По-друге, що б не думали росіяни про своїх кордонах у зв'язку з окупацією Криму, чинний міжнародний документ під назвою "Договір між Російською Федерацією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. вказує, що акваторія Керченської протоки є внутрішніми водами як України, так і Росії, і українські кораблі користуються там свободою судноплавства.

Це означає, що у росіян не було ніякого права не пропускати українські катери через Керченську протоку, і все, що вимагалося від української сторони, - це повідомити російську про проходження, але ніяких дозволів на прохід отримувати від Росії було не потрібно.

Саме за необхідність попередження і вхопилися російські юристи у своїх звинуваченнях українським морякам. Згідно з матеріалами справи українські кораблі "не маючи встановленого законодавством Російської Федерації дозволу на перетин державного кордону, без попередження прикордонних органів про намір перетнути кордон... незаконно перетнули державний кордон Російської Федерації". Власне, питання про повідомлення зацікавив і Трампа, який має намір отримати відповідь, "попереджали українські кораблі росіян про своє проході".

Насправді відповідь на це питання дали ще 26 листопада співробітники російської ФСБ. Так, в повідомленні ФСБ "ПРО провокаційних діях кораблів ВМС України" чорним по білому написано: "БАК "Бердянськ" (позивний "Шхуна-175") повідомив на пост технічного спостереження (м. Такиль) про плановане проході кораблів ВМС України (буксира "Яни Капу" (позивний "Десна-947"), БАК "Нікополь" (позивний "Шхуна-176"), БАК "Бердянськ" (позивний "Шхуна-175")) у порт Бердянськ Керченською протокою в 06.00 київського часу (07.00 мск). У 05.45 командир ПСК-302 проінформував командира БАК "Бердянськ": "В цілях реалізації права РФ як прибережної держави на забезпечення безпеки в морському просторі відповідно до п. 2 ст. 12 ФЗ-155
від 31 липня 1998 р. "ПРО ВМВ, ТМ і ПЗ РФ" мирний прохід через ТМ РФ в районі (координати) тимчасово припинено, про що ви раніше оповіщали. Рекомендуємо вам не перетинати РР РФ до зняття обмежень і виконання обов'язкових постанов у морському порту Керч". У 05.50 від командира БАК "Бердянськ" отримана інформація: "У відповідності з положеннями договору між РФ і Україною Про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р." ми маємо право на свободу судноплавства".

Тобто станом на 26 листопада навіть у ФСБ не заперечували, що повідомлення було, як і було явно незаконне рішення росіян не пропускати українські катери.

Проте всі апеляції до норм міжнародного права в даному випадку, на жаль, сенсу не мають. Схоже, що мета Путіна у всій цій історії - не встановити блокаду Азовського моря, використовуючи міжнародне право у своїх інтересах, як це виглядало раніше, коли росіяни зловживали правом на перевірку судів, а заблокувати українські порти, показово наплювавши на міжнародне право. Росія в даному випадку продовжує використовувати свій улюблений стиль дворового гопника, перевіряючи світове співтовариство на слабину. Мовляв, а що ви нам зробите?

Також триває і щодо українських моряків, яких поки не збираються передавати Україні. Для Путіна 24 нових українських заручника - це ще одне підтвердження його іміджу відмороженого свавільника, якій краще дати, що він просить, щоб зайвий раз не зв'язуватися. Ну, або на худий кінець, поторгуватися ними, але тільки з кимось не нижче Трампа.

З іншого боку, чим довше Путін буде утримувати українських моряків, тим довше зможе спекулювати на цій темі російська п'ята колона в Україні і місцеві "корисні ідіоти". В Україні вже пішла хвиля конспірологічних теорій про те, що Порошенко свідомо пожертвував українськими моряками, відправивши їх на вірний полон, щоб мати можливість пред'явити їх світовій спільноті в нинішньому якості.

І чим ближче будуть президентські вибори і чим довше українські моряки будуть нудитися в російських в'язницях, тим активніше ця тема буде використана проти українського президента. Причому версії тут можуть бути самі різні: від договорняка з Путіним, де наші моряки стали розмінною монетою, до бездарності Порошенко як Верховного Головнокомандувача і дипломата, який не може звільнити справжніх патріотів.

Зрозуміло, примусити Путіна звільнити українських заручників можливо, але для цього потрібна консолідована і досить жорстка позиція всього світового співтовариства. Питання лише в тому, чи здатний Захід сьогодні спільно та ефективно тиснути на Путіна. А от з цим якраз є проблеми.