Хочеться трошки мажоритарників. Навіщо Тимошенко взялася об'єднувати Зеленського і Вакарчука
Юлія Тимошенко відтягнула з'їзд своєї партії "Батьківщина" на 10 червня — останній день, коли партії ще могли висувати кандидатів у народні депутати. Неприємним сюрпризом для журналістів стало те, що на з'їзді була публічно оголошена лише перша п'ятірка партійного списку, хоча інші партії висунули десятку, двадцятку чи навіть сотню своїх кандидатів.
Ця п'ятірка виглядає так: голова партії "Батьківщина" і її парламентської фракції Юлія Тимошенко; позафракційний народний депутат, екс-голова Донецької ОДА Сергій Тарута, екс-глава СБУ Валентин Наливайченко; заступник Тимошенко на посту глави партії "Батьківщина" і її парламентської фракції Сергій Соболєв; член парламентської фракції "Батьківщини" Олена Кондратюк.
Судячи за цими прізвищами, Тимошенко зовсім не випадково обмежилася презентацією першої п'ятірки. Насправді їй було важливо, щоб увага всіх сконцентрувалося на першій трійці. Тарута — лідер партії "Основа", Наливайченко — голова партії "Справедливість". Обидва вони досить відомі та самодостатні політики. І якщо вони приєдналися до команди "Батьківщини", то це говорить про те, що Тимошенко — сильний і перспективний лідер. Тому що навколо слабких і безперспективних ніхто не об'єднується.
До речі, неявно перша п'ятірка "Батьківщини" об'єднала ще й інтереси найбільших українських олігархів. Сама Юлія Тимошенко відома дружніми відносинами з Ігорем Коломойським. Сергія Таруту називають "зв'язковим" з Рінатом Ахметовим. Валентина Наливайченка нардеп Сергій Лещенко називав висуванцем клану Льовочкіна–Фірташа, хоча сам екс-глава СБУ, звичайно, називав ці звинувачення абсурдними. А Олена Кондратюк є дружиною Олександра Богуцького — президента медіагрупи Віктора Пінчука StarLightMedia. Зрозуміло, що Тимошенко всі ці зв'язки та бізнес-інтереси не афішує, вважаючи за краще подавати себе як об'єднувача політичних сил.
І Тимошенко, звичайно, не вважає, що Тарута і Наливайченко — це межа її об'єднавчих здібностей. У новому парламенті вона збирається об'єднати навколо "Батьківщини" партію "Слуга народу" Володимира Зеленського та партію "Голос" Святослава Вакарчука, про що і заявила на з'їзді. Для себе особисто вона розраховує отримати посаду прем'єра. Вона вже придумала назву майбутнього союзу трьох партій: "Коаліція дій". І анонсувала програму, яка нібито дозволить дати реальний результат за 100 днів.
Така конфігурація майбутньої коаліції має досить високу ймовірність, хоча, звичайно, аж ніяк не вирішена і ніким не гарантована. Але Тимошенко не була б сама собою, якби не спробувала відразу ж отримати з цієї майбутньої ймовірності конкретну вигоду вже зараз.
Величезною проблемою "Батьківщини" на цих виборах є низькі шанси на перемогу її висуванців у мажоритарних округах. До речі, така ж проблема була в партії і на минулих парламентських виборах у жовтні 2014-го. І Тимошенко знайшла вихід: вона звернулася до партій "Слуга народу" і "Голос" як потенційним партнерам "Батьківщини" по коаліції із закликом поділити між трьома партіями всі мажоритарні округи. Інакше, лякає Тимошенко, перемогу у багатьох округах будуть святкувати висуванці партії Петра Порошенко "Європейська солідарність".
Одним махом Тимошенко тричі поставила в, м'яко кажучи, незручне становище і Зеленського, і Вакарчука. По-перше, вони тепер повинні дати відповідь, чи вони хочуть вступати в коаліцію один з одним. Хоча вони воліли б мовчати про це до самих виборів. По-друге, Тимошенко змушує їх зізнатися в тому, що вони готові поставити її на посаду прем'єра. А їм в цьому зізнаватися зовсім не хочеться, щоб не розполохати своїх виборців.
Нарешті, по-третє, Тимошенко добивається від них вже зараз формалізувати союз трьох партій і укласти угоду про розподіл округів. Вона натякає, що в іншому випадку "Слуга народу" і "Голос" отримають імідж пособників Порошенко — тих, хто допомагає перемозі, як вона висловилася, "мастодонтів корумпованого режиму".
Якщо Тимошенко вдається до такого шантажу вже зараз, на самому початку виборчої кампанії, то неважко уявити її стиль у новому парламенті. І в новому уряді, якщо вона і справді раптом отримає омріяний посаду прем'єра.
