Крим, мова, федералізація. Які референдуми зможе провести Зеленський у цьому році

Вже через місяць в Україні настане нова політична епоха - час перманентних референдумів. За останні 30 років було проведено лише два всеукраїнських референдуми. Перший, 1 грудня 1991 р. підтвердив Акт проголошення незалежності України. На другий референдум, що відбувся 16 квітня 2000 р. як б за народною ініціативою (насправді його організували політтехнологи тодішнього президента Леоніда Кучми), були винесені чотири питання, що стосувалися обмеження депутатської недоторканності, встановлення додаткових підстав для розпуску президентом Верховної Ради, зменшення кількості депутатів з 450 до 300, формування двопалатного парламенту. Всі ці пропозиції були на референдумі схвалені, але Верховна Рада їх просто проігнорувала.

Обидва ці референдуму були проведені за нормами Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", прийнятого 3 липня 1991 р. Цей закон втратив чинність 28 листопада 2012 р. згідно із Законом "Про всеукраїнський референдум", ухвалений 6 листопада 2012 р. Проте сам цей закон 2012 р. було визнано неконституційним рішенням Конституційного суду 26 квітня 2018 р. Так що цей закон так і залишився "холостим" - за його нормами не було проведено жодного референдуму.

Таким чином, після утвердження незалежності України у нас був лише один референдум, та й той у кінцевому підсумку не внесла в наше життя нічого нового. Однак цієї "безреферендумної" епохи приходить кінець.

Кому потрібен новий закон про референдум

9 червня Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради та визначив як невідкладний законопроєкт №3612 "Про народовладдя через всеукраїнський референдум". До того часу в парламенті вже лежали два законопроєкти на ту ж тему - №2182 "Про всеукраїнський референдум", внесений лідером "Батьківщини" Юлією Тимошенко та її заступником Сергієм Соболєвим ще 26 вересня 2019 р. (і потім замінений на доопрацьований проєкт 5 лютого 2020 р.), і №3177 "Про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою", внесений 5 березня 2020 р. 19 нардепами з ОПЗЖ (всіх їх перераховувати не будемо, назвемо перших чотирьох: Василь Німченко, Віктор Медведчук, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич).

Вже 16 червня всі три законопроєкти були включені до порядку денного сесії, а 18 червня - проголосовані. Як і слід було очікувати, пройшов проєкт Зеленського (№3612). Його підтримали 252 нардепи: 228 з 248 "слуг народу", 16 з 17 членів групи "Довіра", а також п'ять позафракційних (у т. ч. спікер Дмитро Разумков і перший віцеспікер Руслан Стефанчук, який, власне, і керував розробкою цього проєкту), два члени групи "За майбутнє" і один нардеп з "Голосу". Присутні на засіданні депутати з ОПЗЖ, "Батьківщини" і "За майбутнє" в основному утрималися або просто не натиснули ні на одну кнопку, тоді як більшість нардепів з "Євросолідарності" і "Голосу" натиснули кнопку "проти".

Законопроєкт "Батьківщини" (№2182) отримав 68 голосів, проєкт ОПЗЖ (№3177) - 75. У цьому зв'язку варто відзначити два моменти.

По-перше, про мотиви ОПЗЖ і "Батьківщини". Ці партії виступили проти законопроєкту Зеленського не тому, що принципово проти референдумів, а тому, що мали власні законопроєкти. При прийнятті проєкту Зеленського у другому читанні обидві ці фракції, ймовірно, будуть голосувати "за", а навіть якщо і утримаються, то це не завадить їм після вступу закону в силу відразу ж включитися в "референдумні змагання".

По-друге, про мотиви "слуг народу". Як бачимо, ця фракція виявила призабуту вже одностайність і власними силами забезпечила результативне голосування (голоси групи "Довіра" знадобилися лише для підстраховки). Це не означає, що "слуги народу" раптом чудесним чином повернулися під контроль Зеленського. Ні, просто з даного питання у них не було ніяких протиріч із Зеленським.

Закон про референдум суто політичний і не заважає нічийому бізнесу, в той же час він критично важливий для самого Зеленського і для всієї партії "Слуга народу". За допомогою цього популістського інструменту Зеленський і його партія будуть будувати всю свою подальшу політику. А оскільки він вигідний всім популістам, включаючи всіх "слуг народу", як і нардепів з ОПЗЖ, "Батьківщини", "За майбутнє", то не дивно, що серед "слуг народу" не знайшлося нікого, хто б цьому закону чинив опір з принципово антипопулістських міркувань, як це зробили "Євросолідарність" та "Голос".

"Референдумні змагання"

Отже, можна не сумніватися, що цей закон буде прийнятий парламентом, підписаний Зеленським і вступить в силу. Швидше за все, його встигнуть прийняти ще до кінця поточної сесії парламенту, останнє пленарне засідання якої заплановано на 17 липня.

Використовуватися цей закон буде двома способами. Їх можна назвати поганим і дуже поганим, якщо оцінювати з точки зору інтересів держави. Ще їх можна назвати хитрим і дуже хитрим, якщо дивитися з точки зору політтехнологій.

Поганий і хитрий спосіб - це референдум за народною ініціативою, який, як записано в законопроєкті Зеленського, може проводитися "з питання загальнодержавного значення, вирішення якого впливає на долю всього Українського народу і має загальний інтерес", а також "з питання про втрату чинності законом України або окремими його положеннями".

Очевидно, що цей спосіб настільки поганий, наскільки популістські питання будуть винесені на такі референдуми. Гарні, тобто непопулістські, питання на референдуми зазвичай не виносяться, бо народу вони не подобаються.

А хитрість цього способу в тому, що він може використовуватися не тільки й не стільки заради самого результату (тобто заради схвалення народом питання, винесеного на референдум), скільки в якості передвиборчої технології. 25 жовтня в Україні мають відбутись місцеві вибори. І з цією передвиборчою кампанією може бути поєднана ціла низка кампаній по збору підписів за проведення всеукраїнських референдумів. Нібито "за народною ініціативою", а насправді - за ініціативою виборчих штабів деяких партій, таких як "Слуга народу", ОПЗЖ, "Батьківщина" і хто там ще захоче скористатися цим інструментом.

Наскільки масштабними будуть ці кампанії? У статті 72 Конституції записано, що "всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш ніж трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній області".

Так що тепер отримають новий сенс всі ці намети з партійною агітпродукцією. Тепер там будуть збирати підписи в підтримку референдумів. І передвиборча кампанія перетвориться на таке собі "референдумне змагання". Яке буде свідомо невигідне для антипопулістських партій.

Боїться Зеленський, що ОПЗЖ і "Батьківщина" виграють це змагання і залишать "Слугу народу" позаду? Ну що ви, всі знають, що "йому 42 роки, і він не лох". У свій законопроєкт Зеленський спеціально включив статтю 23 "Процедури в електронному вигляді при організації і проведенні всеукраїнського референдуму. 1. Підтримка ініціативи проведення всеукраїнського референдуму може реалізовуватися виборцями засобами автоматизованої інформаційно-аналітичної системи. 2. Порядок створення і функціонування автоматизованої інформаційно-аналітичної системи затверджується Центральною виборчою комісією".

Повний контроль над Центрвиборчкомом, а значить, і над його "автоматизованою інформаційно-аналітичною системою" має хто? Правильно, навіть не партія "Слуга народу", а особисто чоловік, охочий до моменту наступних президентських виборів мати чітко працюючу безвідмовну систему "електронного голосування" із заздалегідь вирішеним результатом по всіх регіонах.

Законопроєкт відводить на збір підписів 60 днів. Крім того, напевно знайдуться 45 нардепів, щоб звернутися до Конституційного суду з проханням перевірити, а чи відповідає Конституції питання, що пропоноване до винесення на референдум. У Конституційного суду буде на перевірку 30 днів; на цей час збір підписів буде припинений, а терміни - зрушені. Якщо, наприклад, почати збір підписів 20 липня, до 20 жовтня можна завершити його (з урахуванням очікуваної перерви на Конституційний суд) і урочисто здати підписи в Центрвиборчком, зробивши це кульмінацією своєї передвиборчої кампанії перед голосуванням 25 жовтня.

А сам референдум пройде вже після виборів. Відповідно до законопроєкту Зеленського 10 днів дається ЦВК на перевірку підписів і 15 днів - президенту на видання указу; датою проведення референдуму є остання неділя 60-денного строку з дня видання указу.

Самий хитрий і найгірший спосіб

Крім референдуму за народною ініціативою, в законопроєкті Зеленського прописані ще два варіанти референдумів. Один з цих варіантів - це затвердження на референдумі закону про внесення змін до будь-якої статті з найбільш захищених розділів Конституції (розділи I "Загальні засади", III "Вибори. Референдум", XIII "Внесення змін до Конституції України"). Такий референдум оголошує президент після того, як пройдені п'ять етапів: подання відповідного законопроєкту до Верховної Ради; відправлення проєкту Верховною Радою до Конституційного суду; схвалення проєкту Конституційним судом; голосування 226 нардепів за проєкт; на наступній черговій сесії голосування 300 нардепів за проєкт.

Зараз важко повірити, щоб у Верховній Раді знайшлося 300 голосів за знищення якої-небудь з основних статей Конституції, наприклад, про унітарний державний устрій, про державну українську мову. Але Путін може створити такі умови, в тому числі військові, які підштовхнуть Зеленського та його прихильників у Верховній Раді погодитися на вимоги Кремля.

Ще один варіант референдуму, прописаний в законопроєкті Зеленського, - це референдум з питання про зміну території України" у вигляді "затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України". Такий референдум оголошується Верховною Радою.

Знову ж таки, зараз важко повірити, щоб Верховна Рада погодилась ратифікувати який-небудь договір, який віддасть Росії частину української території. Але під тиском Путіна така зрада можлива.

Тому обидва ці варіанти слід віднести до категорії самих поганих. Вони ж і самі хитрі. Тому що Зеленський включив ці два варіанти в свій законопроєкт, так би мовити, причіпними вагончиками до варіанта референдуму за народною ініціативою. Його ніхто в Україні не змушував це робити (а якщо б і змушував, можна було б подзвонити Баканову в СБУ і попросити прибрати цього чорта). Але Зеленський все ж робить це — створює легальний механізм для відмови від унітарності, від статусу української мови як єдиної державної, від територіальної цілісності.

І всі "слуги народу", як один, міцно морозяться, коли їх запитують, навіщо це робиться саме зараз, перед анонсованими вирішальними переговорами по Донбасу. Чи буде ціною реінтеграції ОРДЛО згода на федералізацію України, державний статус російської мови, визнання Криму територією РФ? Все йде до того, що відповідь на ці питання буде давати як би народ на референдумі, а насправді - Центрвиборчком Зеленського з допомогою своєї "автоматизованої інформаційно-аналітичної системи" і фейкового "електронного голосування".