Хеппі-енд для сміттєвого айсберга
І справа не в висять на деревах целофанових пакетах, переповнених урнах і баках під багатоповерхівками разом із супутнім запахом. Все це тільки верхівка сміттєвого айсберга.
З часів Радянського Союзу в сфері управління відходами у нас мало що змінилося. Українці активно виробляють сміття, яке потім активно везуть на поховання.
За офіційними даними, за рік українці створюють 11 млн т сміття, що становить приблизно по 300 кг на людину. На переробку потрапляють лише 3% побутових відходів, ще 2% спалюють. Решта — на звалища, вони ж полігони побутових відходів, де шар за шаром ростуть сміттєві гори, часом заввишки з 20-поверховий будинок. І цих звалищ, тільки вдумайтеся, — 5,5 тис. Офіційно! І ще 32 тис. — неофіційних.
Два роки тому Міністерство екології та природних ресурсів запустила електронну карту, на якій люди можуть відзначати виявлені стихійні сміттєзвалища. Щоправда, у міністерстві запевняють, що половину з них ліквідували.
І все це дуже погано пахне. Буквально і метафорично. Проблема не тільки в тому, що звалища займають величезні території, що вони отруюють грунт, у них ще й накопичується газ. А саме метан з домішками сірководню, вуглекислого газу, азоту та ін
Кожна тонна побутових відходів містить 150-250 кг біологічно розкладаються органічних речовин. В умовах дефіциту кисню (а він неминучий через пресування шарів сміття) розкладання має своїм результатом той самий "сміттєвий газ".
Газ не має запаху і дуже добре горить. Пам'ятайте трагічні новини про вибухи в шахтах, десятки загиблих? Це той же метан. А в 2016 р. життя забрала безпосередньо звалище, цілком офіційна. Займання метану на Грибовицком полігоні побутових відходів, що недалеко від Львова, призвело до пожежі, а потім до обвалу. В результаті події загинули троє рятувальників.
Звалища в Україні — це метанові бочки, готові спалахнути в будь-який момент. Крім того, що Україна катастрофічно відстає від розвинених країн в сфері управління відходами, існуюча система не працює належним чином. На полігонах повинна регулярно проводитися дегазація. Інакше це постійна загроза.
Так, можна просто відкачати газ, потім спалити і таким чином утилізувати — у багатьох країнах так і надходять. Але це буквально гроші на вітер. А можна поступати по-іншому — використовувати його як джерело енергії.
І саме так роблять у багатьох країнах Європи! До речі, ще в 2001 р. в Європі налічувалося 390 об'єктів з отримання енергії зі сміття, зараз — в рази більше! Щорічно, за інформацією електростанцій, що працюють на відходах, спалюється 73 млн т сміття! Отриманої електроенергії достатньо, щоб забезпечити теплом і світлом 26 млн чоловік.
Світовим лідером у виробництві енергії зі сміття вважають Данію. Зараз там переробляють 43% усього сміття. За рік на одному із заводів Данії спалюють 0,5 млн т відходів і таким чином забезпечують світлом і теплом 75 тис. будинків у Копенгагені і околицях! В інших країнах Євросоюзу в середньому переробляється 40% міських відходів, і 23% з них використовується для одержання електроенергії. Наприклад, у Норвегії 17 електростанцій, що працюють на відходах, дві з яких знаходяться в Осло і спалюють близько 410 тис. т сміття в рік!
Зрозуміти процес отримання енергії з відходів нескладно. Для дегазації пробурюють свердловини, через які з колекторної труби проходить відкачування газу. Після цього він потрапляє в спеціальний очищувач для очищення до чистого метану. Вже чистий метан, хоча коректніше буде його називати біогазом, переробляється в електроенергію, яка передається в електромережі для кінцевого споживача.
Подібні проекти вже здійснюються на деяких полігонах. "Кліарі Енерджі" початок роботи з дегазації тієї самої Грибовицького сміттєзвалища саме за такою технологією. Скільки планують видобути газу і скільки можна отримати електроенергії? Але це одиниці — дуже мало, враховуючи, що полігонів тисячі.
Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак заявив, що його мета — щоб до 2030 р. 70% побутових відходів перероблялися або повторно використовувалися. Прекрасний план, але поки маємо те, що маємо: тисячі сміттєзвалищ, представляють величезну загрозу для екології та життя людей. Але одночасно — з потенціалом отримати мегавати "зеленої" електроенергії.
Тобто замість постійного ризику загоряння на сміттєзвалищі — світло в будинках, які працюють духовки на кухнях і комп'ютери за робочими столами. Вибір повинен бути очевидний.
