Халтурні повістки. Навіщо "професіонали" з НАБУ оголошують в розшук суддів, які не ховаються
Історії з врученням підозр суддям ОАСК, Петру Порошенку та іншим фігурантам статусних справ показують, що найбільш логічно було б внести зміни у відповідні норми КПК
У середу, 12 серпня, Національне антикорупційне бюро оголосило в розшук голову Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка і ще шістьох підозрюваних в захопленні влади.
"Національне антикорупційне бюро розшукує підозрюваних, які діяли в межах злочинної організації на чолі з головою ОАСК, яка мала на меті захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ), Вищою радою правосуддя (ВРП) та створення штучних перешкод у їх роботі", – говорилося в повідомленні.
Таким чином, в бюро заявили, що подали в розшук суддів ОАСК Павла Вовка, Володимира Келеберду, Ігоря Качура, Миколу Сіроша, Ігоря Погрібніченка, Олексія Огурцова, Сергія Остапця. Сама історія справи ОАСК, яка сьогодні набула таке несподіване продовження, почалася ще 17 липня, коли НАБУ повідомило про обшуки та вручення підозр голові ОАСК Павлу Вовку, його заступнику та п'ятьом іншим суддям, а також голові Державної судової адміністрації, яких підозрюють у створенні злочинної організації на чолі з головою ОАСК для захоплення влади. При цьому самі судді весь час заявляли, що підозр не отримували, а в НАБУ і САП порушують закон, тому в ОАСК повернули в Офіс генерального прокурора вручені не за процедурою підозри п'яти суддів цього суду.
"Окружний адміністративний суд міста Києва повернув в Офіс генерального прокурора не вручені повідомлення про підозри, які були залишені прокурорами на стільці в коридорі суду у неробочий час", — йдеться в повідомленні суду, розміщеному на офіційному сайті.
Примітно, що справа ОАСК – далеко не єдина, в якій відбувається своєрідна "війна за вручення підозр". В цій та багатьох подібних справах, в яких найчастіше фігурують НАБУ, САП та ДБР, каменем спотикання стає спосіб вручення підозр, який прописаний в КПК.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором. Якщо вручення особисто неможливо — відповідно до ч. 2 ст. 135 КК України (глава 11 КПК України) повістка для передачі підозрюваному вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання або адміністрації за місцем роботи.
Природно, вручення повинно бути підтверджено, і відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК підтвердженням є розпис про одержання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення повістки та ін. Втім, формулювання в КПК зовсім не означає, що саме так все відбувається на практиці, і сторони кримінальних проваджень все одно трактують норми кодексу по-різному.
Через досить широкий перелік можливих способів доставки підозри українські антикорупційні органи давно почали зловживати цим, вручаючи документ не особисто тим, кому він призначається. Тут можна згадати і численні підозри, виписані Петру Порошенку, Олександру Онищенку, Олександру Мартиненку, тим же суддям ОАСК, деяким великим бізнесменам. У більшості випадків прокурори САП не спромоглися особисто вручити підозри, хоча можливості у прокуратури для цього були і є.
Замість цього в САП воліють використовувати норми КПК, які дозволяють передачу підозр через "треті руки", причому часто без дотримання належної процедури в частині тієї ж відеофіксації.
Робиться це тому, що прокурори і детективи не хочуть передавати документи фігурантам справ особисто через побоювання, якщо такий прецедент хоч в одній мало-мальській резонансній справі станеться – і фігуранти інших теж почнуть вимагати вручення підозр тільки особисто. Це ж скільки "зайвої" роботи додасться доблесним борцям з корупцією. А заодно значно звузиться поле можливих зловживань представників антикорупційних органів, які зараз трактують підозру, залишену в житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання або адміністрації за місцем роботи, як вручену.
"Чинне законодавство ні в одному нормативно-правовому акті не містить визначення поняття "адміністрації за місцем роботи", — знущається ОАСК над САП і НАБУ в повідомленні прес-служби. "З незрозумілої причини я так і не дочекався від цих бравих борців незрозуміло з чим простої процесуальної дії — щоб мені вручили повідомлення про підозру у встановленому законом порядку", — написав на своїй ФБ-сторінці суддя Вовк вранці в середу.
Хоча до вечора ситуація змінилася, про що також повідав Вовк: "Як тільки вранці я розписав для НАБУ алгоритм дій згідно з буквою закону, а також написав, де мене можна знайти, то представники бюро швиденько примчали. Прийшли в ОАСК по-тихому, без піару. Виявляється, якщо хочуть, то можуть навіть дотримуватися норм КПК. A тепер повідомляю офіційно — мені сьогодні вручили повістки на 17-18 серпня. Я прийду на допит. Мені приховувати нічого, я готовий! А в НАБУ готові відповідати за те, що вони творили в останній місяць? Раджу їм повторювати на всяк випадок матчастину".
В цілому історії з врученням підозр суддям ОАСК, Петру Порошенку та іншим фігурантам статусних справ показують, що найбільш логічно було б внести зміни у відповідні норми КПК. Але це, швидше за все, не буде зроблено з причини, яка зазначалася вище, — нинішній механізм відкриває дорогу для процесуальних зловживань силовиків, від яких в іншому випадку доведеться відмовитися.
