Гройсман проти Лукашенка: хто залишиться з носом

Гордість Лукашенко

Лукашенко впевнений, що не може допустити зубожіння білорусів, а саме цього, нібито вимагає МВФ. "Це принизливо не тільки для мене. Це принизливо стосовно нашого народу", - каже Лукашенко.

Не варто забувати, що три роки тому, жодне приниження не завадило бацьку погодиться на співпрацю з МВФ. З чого раптом заграла гордість? Адже це, крихкий предмет, їй потрібна міцна фінансова основа. Бажано у вигляді запасів вільно конвертованої валюти. Якщо просити не у МВФ, то в кого?

Варіантів не багато. Росія чи Китай. Судячи за повідомленнями білоруських ЗМІ Олександр Лукашенко з'їздив в Китай минулого тижня, по всій видимості, досить таки успішно. Загальна сума потенційних контрактів сягає $11 млрд. Інше питання, що китайці - це жорсткі переговорники і переглядати контракти у процесі їх підготовки можуть багато разів, а протоколи про наміри і того більше, але пострадянським діячам, з китайськими товаришами якось простіше, принаймні спочатку.

Що показово, у 2013 році, якраз напередодні революції пошуком великих сум валюти займалися тодішні українські влади, кров із носа, треба було знайти альтернативу кредитами МВФ, надто вже скрупульозними здавалися західні бюрократи. Віктор Янукович привіз з Китаю потенційних контрактів на суму $8 млрд, обіцяли ще більше, але революціонери змішали всі карти. Довелося позичати ще й у Володимира Путіна, а потім і зовсім тікати з Києва до Ростова. Втім, Лукашенко щасливий, йому поки бігти не від кого, революціонери в Білорусі вивелися.

Гордість Гройсмана

За великим рахунком, вимоги МВФ це заклик навести в себе вдома лад. Країна, у якій сильна, зростаюча економіка не йде позичати у МВФ, а займає на ринку. З часом у позичальника формується репутація. Комусь займають дешево, комусь не дадуть зовсім. До речі, до другої половини 1980-х років у СРСР була чудова репутація. Посів - віддав, все відмінно. Поки ціни на нафту йшли в гору. Потім виявилося, що віддавати нічим, довелося просити у німців, у американців. Загалом, пішли по світу.

Україна шукає у кого позичити, теж не від хорошого життя. На ринку не займають. Теоретично можна не позичати, але жити доведеться набагато скромніше, а цього ніхто не хоче. І ось, коли ніхто не займає, приходить МВФ і каже, мовляв, грошей дамо, але як ви будете віддавати? Сідають з урядом і дивляться, от доходи, от витрати. Тут можна економити, тут ви не використовуєте можливості, а ось тут можна менше витрачати. Стандартна процедура, для того, хто хоч раз брав кредит. Немає там ніякого приниження. Тільки бізнес.

У цілому зобов'язання уряду Володимира Гройсмана перед МВФ сформульовані надзвичайно розмите і якщо не буде форс-мажорних ситуацій в економіці, то дозволяють досить легко звітувати про виконання. Якогось грандіозного прориву чекати не варто, але якщо виконати рекомендації, то ситуація буде краще, ніж зараз. І безумовно, краще, ніж залишити все як є.

Деякі люблять погарячіше

Згідно з Меморандумом пенсійну реформу уряд буде проводити, але поступово. Чітких рамок зобов'язують провести підвищення пенсійного віку немає. Поступово скорочуватиметься перелік осіб, які мають право дострокового виходу на пенсію.

Крім того, поступово будуть об'єднуватися закони, що регулюють пенсійне забезпечення. Вони будуть зводиться в один закон, а пенсії (крім пенсій військовослужбовців) з часом будуть нараховуватися за єдиними принципами. За великим рахунком, вимоги здорові і провести цю реформу варто було вже давно. Інше питання, що є багато груп інтересів, кому не вигідно щось міняти. Як знайти баланс, і вирішити кому доведеться посунутися - це складне питання для уряду і парламенту, але, в будь-якому випадку залишити все як є - неможливо.

Пропозиція розширити базу платників Єдиного соціального внеску (ЄСВ), звичайно неприємне, особливо для тих хто не платить. Зазначимо, що за даними Міністерства соціальної політики в Україні 16 мільйонів працюючих, тільки 10 мільйонів сплачують ЄСВ, а пенсію отримуватимуть всі, незалежно від того, ти платив внески чи ні, що, м'яко кажучи, якось несправедливо. До завершення цих заходів і досягнення збалансованого стану Пенсійного фонду, накопичувальна пенсійна система вводитися не буде. Іншими словами, "накопичувальна система" відкладена в довгий ящик.

Крім того, планується, що до кінця березня 2017 року Кабмін монетизує субсидії на житлово-комунальні послуги, щоб приватні газові трейдери могли конкурувати з НАК "Нафтогаз" за право постачання газу населенню та комунальним підприємствам і для стимулювання енергозбереження. Питання, як все буде реалізовано, відкритий, але ідея, знову таки, правильна. Кінцевий споживач повинен отримати можливість розплатитися за послугу та ще й вибрати у кого купувати. Звичайно, є ризик, що маленький українець, отримавши на руки гроші пуститися у всі тяжкі, значить в наступному місяці залишиться без газу. Враховуючи рівень розвитку сучасних платіжних систем не обов'язково видавати субсидію кешем, спеціальна карта, на яку нараховуються умовні гроші для бідних і якою можна розплатитися, тільки за відповідні послуги, може стати профілактикою від грішних думок.

І найболючіше питання. Кабмін зобов'язався подати в парламент законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення ", а прийняття законопроекту Верховною Радою очікується до кінця грудня 2016. Цей закон повинен визначити, коли і в якій формі буде скасовано мораторій на продаж землі сільгосппризначення, але при цьому ніякі конкретні терміни не зазначаються. Це в свою чергу залишає розв'язаними руки уряду в питанні мораторію на продаж землі. В ідеалі, треба було дозволяти купівлю/продаж після краху комунізму в 1991 році, але раз вже затягнули, то краще пізніше, ніж ніколи. І те, що селяни власники неготові, брехня. Ось у 1913 році були готові, а зараз всю готовність розгубили.

В цілому, враховуючи ситуацію, в якій перебуває Україна, то уряд домовився з МВФ на прийнятних умовах і крики про катастрофу і розорення як мінімум недоречні. Якщо щось і могло б бути підставою для критики, так це те, чому українському уряду потрібен МВФ, щоб навести порядок в країні. Зокрема в економічній політиці. Втім, це питання політичне, а можливо навіть філософський.

У свій час, архітектор Сінгапурського економічного дива Лі Куан Ю говорив: "Давайте відверто: якщо б у нас не було перед очима приклад Заходу, ми б ніколи не вирвалися вперед. Ми б так і залишилися б відсталою економікою і відсталим суспільством". У нас приклад Заходу під носом, але ми поки не доросли до рівня Лі Куан Ю, щоб самостійно ставити собі завдання і зверстати бездефіцитний бюджет, встановити єдину ціну на газ і забезпечити верховенство права без понукань МВФ. Втім, це критика з боку маргінала, ніхто з діючих політиків за таке не критикує.

Зате хоч відбавляй страдників за народ, що рвуть на грудях сорочку проти підвищення пенсійного віку, монетизації субсидій та оптимізації фінансування шкіл. При цьому немає ні найменшого сумніву, що навіть найпалкіші з друзів народу опинившись в кріслі прем'єра тут же почнуть шукати у кого перепозичити до наступного траншу. І навіть вождю білоруського народу Олександру Лукашенку доведеться йти і домовлятися з МВФ, то з Китаєм або російськими "партнерами". Покуражится бацька просто для порядку і піде займати. Втім, це вже питання не стільки меморандуму, стратегії та економіки, скільки особистого стилю.