Легіон по-українськи. Що нам робити з воювали в АТО іноземцями
Тема неприкаяності і незахищеності в Україні воювали в АТО іноземців вкотре актуалізувалася після рішення Генпрокуратури видати Росії ингуша Тимура Тумгоева, який, як відзначали представники правих організацій, воював на сході в рядах українських добровольців. 20 вересня під Верховною Радою відбувся мітинг, учасники якого вимагали прийняти законопроект №3433, що передбачає спрощену процедуру отримання українського громадянства воїнами АТО-іноземцями, встановлення мораторію на видачу ветеранів іноземним державам (зокрема, РФ) і міграційну амністію.
Автори законопроекту — Андрій Білецький, Ігор Луценко і Олег Петренко — пропонують спростити отримання іноземними учасниками АТО документів на постійне та тимчасове проживання, аби у разі звернення за громадянством вони повинні були надати довідку про проходження служби в період антитерористичної операції, або ж рішення суду, яким встановлено факт такої служби. Від цих осіб забороняється вимагати довідки про громадянство, якщо для цього треба звертатися в офіційні органи країни своєї громадянської належності або якщо отримання таких документів вимагає обов'язкового виїзду іноземців в такі держави.
Кількість іноземців, які брали участь в АТО на українській стороні, невелика, проте у деяких осіб можуть виникнути питання, оскільки у своїх країнах вони підозрюються у скоєнні злочинів. І немає гарантії, що, отримавши дозвіл на проживання в Україні і тим більше громадянство нашої країни, ці люди будуть законослухняними. Таку гарантію не можуть дати і автори законопроекту. При цьому проблема з легалізацією іноземців, які воювали на Донбасі, а також тих, хто в майбутньому захоче зі зброєю в руках допомогти нашій країні, дійсно існує, і для її вирішення Україні може стати в нагоді досвід інших країн. Де іноземні піддані заслужили громадянство і повагу участю в законних воєнізованих формуваннях, а не в приватних арміях, подібних російської ПВК Вагнера.
Найвідоміший приклад — Французький іноземний легіон. Він був створений ще в 1831 р. декретом короля Луї-Філіпа Орлеанського. До його складу увійшли емігранти — учасники польських та італійських повстань, бійці іноземних військ Наполеона I, а також найманці Карла X. Іноземний легіон було таким не тільки з-за служили в ньому іноземцев, але і за своїм дислоцированию — легіонери забезпечували інтереси Франції у її колоніях. Сьогодні в легіоні служать 7699 людина з 136 країн світу, не виключаючи і саму Францію. Традиційно вони беруть участь у військових операціях за межами держави, однак підготовку проходять переважно у Франції. Там же розміщені пункти вербування новобранців.
Вимоги та умови до них відомі — хороша фізична підготовка, психологічна придатність і відсутність проблем з Інтерполом. Також відомо, що після укладення контракту новоявленому легіонеру видається "анонимат" — документ із зміненими ім'ям, прізвищем, датою та місцем народження. Через рік служби можна подати заявку і в разі згоди служити далі під своїм прізвищем. Мінімальний оклад легіонера — трохи більше 1 тис. євро. Максимальний — 3,5 тис. офіцерів, відповідно, оклад вище, він може складати до 5 тис. євро. Плюс легіонери забезпечуються формою, їжею, житлом. Після трьох років служивий має право запросити французьке громадянство або отримати вид на проживання після закінчення першого контракту. У разі поранення в ході бойових дій легіонер має право на підданство Франції незалежно від терміну служби. Прослуживши 19 років, він може претендувати на пенсію.
Таким чином, за 187-річну історію Французький легіон перетворився з банди найманців, яких влада хотіли сплавити подалі від Парижа, в елітний підрозділ, куди намагаються потрапити громадяни багатьох країн. До речі, вихідці із Східної Європи складають в ньому близько однієї третини.
Для створення подібного формування в Україні на даний момент немає законодавчої бази. Однак, враховуючи значну кількість людей, що мають досвід бойових дій, а також бажання іноземців, у тому числі вихідців з Росії, воювати за нашу країну, законодавцям варто подумати про варіанти формування Українського іноземного легіону зі змішаним складом, щоб там змогли служити і українці, і піддані інших держав. Які після певного терміну сумлінної служби отримають право на громадянство України, працевлаштування і пенсію.
Місцем дислокації підрозділу могла б стати територія ООС, після звільнення тимчасово окупованих земель легіонерів можливо задіяти як для охорони кордонів, так і в поліцейських цілях. Хтось скаже: утримувати свій легіон дорого. Однак враховуючи, скільки коштує підготовка військовослужбовця, проблеми з мобілізацією на строкову службу, вражаюча кількість небойових втрат в українській армії, а також збільшення числа мігрантів, які осідають в нашій країні, формування елітного підрозділу з іноземців і українців, які воювали в АТО й зіткнулися з проблемами на громадянці, виглядає не таким вже і витратною справою.
