"Гради" і "Смерчі" ще знадобляться. Як втілюються наші програми модернізації РЗСО

Реактивна артилерія проявила себе під час активної фази війни на Донбасі ефективною зброєю майданного дії. Причому важкі РСЗВ типу БМ-30 "Смерч" за вітчизняною класифікацією взагалі належать до ракетного озброєння. Тому немає нічого дивного, що після 2015 р. військові запустили цілий ряд програм модернізації цієї зброї — це стосувалося як шасі, на які монтуються реактивні системи залпового вогню, так і безпосередньо боєприпасів.

Що стосується шасі, то тут все просто — радянські зразки замінюються на вітчизняні або іноземні. Причини очевидні — відсутність запасних частин і агрегатів, які здебільшого виробляються в РФ. Так з'явився цілий ряд варіантів БМ-21 "Град" на шасі КрАЗу (правда, жоден з них так і не став основним для армії). Або БМ-27 "Ураган" на фактично вже стандартизованому для ЗСУ шасі Tatra — під назвою "Буревій". Він не прийнятий на озброєння, але вже проходить випробування на полігонах і, ймовірно, буде показаний на військовому параді до 30-річчя незалежності.

Другим напрямком, повторимося, є створення боєприпасів. Тут, на відміну від артилерійських снарядів, загальна ситуація дещо краща, хоча райдужною назвати її складно. Попередні напрацювання від різних контор є за всіма трьома системам РСЗВ.

Так, державна програма створення некерованих реактивних ракет повністю зав'язана на конструкторське бюро "Південне". На сьогодні відомо про цілу лінійку ракет під загальною назвою: 122-мм "Тайфун-1", 220-мм "Тайфун-2", 300-мм "Тайфун-3" і 400-мм "Тайфун-4". Причому після реалізації програми "Вільха" від "Тайфун-3" дніпровці відмовилися, зосередившись з 2019 р. на 122-мм снаряді.

Нині "Тайфун-1" дійшов до першого етапу випробувань — запуск ракети на мінімальну дистанцію для перевірки роботи двигуна. Судячи з усього, за характеристиками це буде аналог турецької ракети TR-122 від Roketsan Missiles Industries з дальністю ураження цілей 40 км (вдвічі більше, ніж у стандартного радянського 9М22).

Паралельно заявлено про розробку коректуючого варіанта "Тайфун-1М". Аналогічні роботи в рамках проєкту "Загроза-1М" свого часу велися і в Росії, тоді говорилося про лазерне підсвічування цілей за допомогою безпілотника. Яким шляхом підуть наші конструктори, поки що невідомо.

Несподівано в темі снарядів для "Граду" засвітився ГАКХ "Артем". Так, на виставці "Зброя та безпека-2021" компанія представила макет 122-мм боєприпасів об'ємного вибуху РС-122ТБ. У стандартний снаряд конструктори помістили термобаричну бойову частину вагою 11,5 кг. Як і сам снаряд, цілі для нього специфічні — це насамперед жива сила на відкритій місцевості. Тут варто зауважити, що воювати нам рано чи пізно доведеться не з "військом" зразка 2014 р. і навряд чи противник дасть нам шанс відпрацювати по своїх позиціях в чистому полі. Тим не менше, як розширення асортименту боєприпасів для БМ-21 "Град" — чому б і ні.

Про те, як ведуться роботи з розробки 220-мм снаряда, інформації немає, проте, судячи з усього, для ЗСУ це питання неактуальне, оскільки радянських запасів таких ракет ще вистачає.

Практично повністю закрите питання щодо 300-мм некерованих ракет. Ще восени 2018 р. на озброєння ЗСУ була прийнята 300-мм коректуюча ракета Р624М "Вільха" з можливістю ураження цілей на відстані до 70 км.

Причому відпрацьований як механізм простої модернізації радянського боєприпасу 9М55 із заміною двигуна і переспорядження окремих елементів вітчизняного виробництва — варіант "Вільха-Р", так і більш просунутої — власне "Вільха" з новим двигуном, системою корекції за допомогою газодинамічних рулів траєкторії польоту і бойовою частиною. Усе це дозволяє використовувати стандартні пускові установки БМ-30 "Смерч".

При цьому всі фахівці підтверджують зрослу ефективність боєприпасу. Так, якщо ракета "Смерча" з інерційною системою наведення дозволяє потрапляти в ціль з відхиленням 50 м, то такий же показник у "Вільхи" становить близько 5 м.

Є ще варіант "Вільха-М" — повністю з нових комплектуючих, включаючи корпус вітчизняного виробництва, і збільшеною дальністю польоту. Військовими куплено близько сотні ракет "Вільха" (кількість переспоряджених "Вільха-Р" невідома), і закупівлі припинені. Про "Вільха-М" не йдеться — "Артем" нині реалізує контракт на поставку обмеженої партії для однієї з близькосхідних країн.

Дуже цікавим видається проєкт "Тайфун-4" з нестандартним для радянської номенклатури калібром в 400 мм і можливістю ураження точкових цілей на відстані до 300 км. Виходить мінітактична ракетна установка за невеликі гроші з досить непоганими можливостями.

Отже, можна говорити, що запущені програми модернізації реактивних систем залпового вогню потроху втілюються і навіть є шанс побачити вітчизняні некеровані ракети серійного виробництва. Потрібні тільки гроші, час і політична воля.