Державна блокада ОРДЛО. Яким повинен бути план "Б"
Основні меседжі глави держави під час Ради регіонального розвитку можна звести до трьох пунктів: внаслідок блокування окупованих територій Донбасу, точніше, з-за "націоналізації" там українських підприємств, що Київ втратив останній важіль впливу на ці території; удар був нанесений по вітчизняній енергетиці, металургії, по бюджету, створені додаткові ризики для національної валюти, зокрема, із-за цього був відстрочений черговий транш МВФ; в цьому винні популісти, які хотіли подарувати наші землі Путіну, пише Depo.ua.
З цього напрошується кілька висновків, які, однак, виглядають дещо неоднозначними. Висновок перший: вина за наслідки блокади ОРДЛО повністю лежить на політиканів (тобто на "Самопомочі" і "Батьківщині"), а держава застосувала транспортні обмеження внаслідок "націоналізації" українських підприємств окупантами.
Висновок другий: державна блокада ОРДЛО може припинитися, але для цього Росія повинна відмовитися від політики віджиму наших заводів і нарешті почати виконувати Мінськ. До цього часу поступок не буде. І це сигнал у тому числі і нашим західним партнерам, які, очевидно, не були готові до такого повороту.
Висновок третій: ті сили, які своїми непродуманими діями дали ватажкам ЛДНР і їх кремлівським кураторам провести "націоналізацію", повинні нести відповідальність. У цьому контексті Порошенко пожартував, що тепер Садового, Тимошенко з Парасюком і Семенченко треба відправити на переговори з МВФ, нехай виправляють наслідки своєї диверсії. А закид на адресу Парасюка президент взагалі проілюстрував історією в паризькому аеропорту Орлі, де зловмисник схопив військового за автомат і в ту ж мить був застрелений.
Меседж для Заходу: блокад Семенченко більше не буде
Метафори і порівняння мають гарний зовнішній ефект, але суспільство вимагає конкретики. І її воно хоче чути не від популістів Тимошенко і Садового, які також говорять метафорами, а від влади, що зараз має монополію на блокаду окупованих територій.
Отже, варто конкретизувати наступні моменти. Момент перший: як довго триватиме блокада, адже за оптимістичним сценарієм темпи розвитку економіки в цьому році сповільняться на 1,2%, номінальний ВВП — на 25,8 млрд грн, а інфляція прискориться на 1,8 в. п. За песимістичним — ВВП впаде на 2,5%, а інфляція складе 8,5 п. п. Це завдасть дуже серйозного удару по гривні. При затягуванні з кредитом МВФ ситуація виглядає дуже неприємно. Звідси питання: чи існує у влади план "Б" у разі, якщо Кремль відмовиться повертати віджаті підприємства? Або ще більше посилить інтеграцію захоплених районів Донбасу.
Момент другий: нагадаємо, що Захід донедавна активно засуджував блокаду Семенченко і компанії, зараз же тамтешні політики знаходяться, м'яко кажучи, в прострації. Навряд чи варто сподіватися, що Меркель з Олландом стануть прихильниками ідеї скасування блокади в обмін на посилення санкцій проти РФ. Потрібно бути реалістами: в європейських столицях також хочуть почути, коли і яким чином Україна планує завершити блокування ОРДЛО. Їм не потрібна ескалація конфлікту ні на сході нашої країни, ні з Росією. Тому вони повторюють мантру "Мінськ треба виконувати". Навіть якщо Путін плює на нього зі Спаської вежі Кремля.
Третій Момент: чи не занадто велика ціна за покарання популістів. З початку організованої ними блокади у влади було два варіанти — припинити дії "блокадників", в тому числі і силовим способом, або грати в гандизм. Мабуть, з огляду на небажання плодити "жертв режиму", був обраний другий варіант. Тепер у розмові з Заходом доведеться пояснювати, що держава взялася за блокаду, щоб опозиційні сили і далі не розхитували ситуацію в країні. Таке пояснення в Берліні і Парижі можуть сприйняти, але там захочуть отримати гарантію, що в майбутньому махновщина в Україні не повториться. А якщо якийсь радикально налаштований елемент знову сяде на рейки в зоні АТО чи ще десь, то держава буде карати його, а не всіх громадян.
Тактика: "приземлити" проблему
Враховуючи ці моменти, українська влада зможе сформулювати для себе відповідь на ключове питання: коли і яким чином слід припиняти державну блокаду ОРДЛО. Чи не припиняти взагалі. Другий варіант має багато мінусів. Основний — небезпека ескалації Росією військового конфлікту. На жаль, вона реальна. Вкрадені підприємства не працюють і не будуть працювати, тому що Москві вони не потрібні. А ось місцеве населення, втратила роботу і засоби до існування, треба чимось зайняти. Наприклад, викрасти його воювати. Також не слід забувати, що до чергових виборів Путіна залишився рік. І кремлівські яструби зацікавлені в "переможної війни". Хоча б маленькою. Якщо в Кремлі прийдуть до висновку, що Захід дуже незадоволений Києвом за державної блокади і тому не буде посилювати санкції, існують ризики посилення бойових дій.
Але є й інші мінуси. У разі продовження блокади мова буде йти не про юридичну, а фактичну відмову від окупованих територій. Принаймні, на цьому акцентувати в Москві. Дійсно, Україна не впливає ні на які процеси в ОРДЛО, проте до цих пір існувала формула, за якою після деокупації ми здійснюємо реінтеграцію цих територій. Незважаючи на невиконання Росією Мінських угод, така формула сприймалася нашими західними партнерами. Зараз ми поставили перед Меркель та Олланд надскладну задачу: погодитися з тим, що мінські статті померли, так і не реалізувавшись, і тому шукати новий формат або і далі робити вигляд, що все відбувається правильно. Теоретично Захід після відповідної роботи наших дипломатів може навіть погодитися з блокадою. Однак давати гроші для закриття дірок через економічні втрати там не будуть поспішати.
Чи можливо вийти з ситуації без війни та іміджевих втрат? Наприклад, нічого не заважає через певний час переглянути рішення РНБО. Не скасувати, а відредагувати під ті обставини, які ми отримаємо через місяць. Або два. Наприклад, прив'язати завершення блокади виключно до повернення віджатих підприємств під українську юрисдикцію. Без ув'язки з Мінськом. Це для наших партнерів буде ясно: заводи бойовики викрали і тим вчинили злочин мародерства. Тобто невиконання Росією Мінська — це питання нових форматів тиску на Москву, а відмова від "націоналізації" — конкретний докір, який стосується даної ситуації. Тим більше в рішенні РНБО йшлося про тимчасові обмеження, а це значить, що ми в будь-який момент можемо їх зняти або переглянути.
З одного боку, ми як би "приземлим" проблему, а з іншого — м'яч опиниться на полі Путіна. Йому буде пропонуватися простий вибір: скасувати "націоналізації" і повернути статус-кво (тобто домовлятися ні про що), або відповідати на нову реальність, яку маємо після початку державної блокади окупованих територій. Ця відповідь, як говорилося вище, може бути і негативним для нас. Однак ніхто зараз не спрогнозує, яким за масштабами буде відповідь на посилення російської агресії проти України. А те, що вона обов'язково буде, ніяких сумнівів не виникає.
