Панівні висоти і цілі міста. Що здасть Україна в рамках розведення сил на Донбасі (КАРТА)
Головне питання - де і наскільки будуть відводитися війська, адже лінія фронту формувалася не відразу, а протягом досить довгого часу.
І ще одне питання - що саме будуть брати за основу, адже ліній фронту існує як мінімум три: за станом на вересень 2014 р., на лютий 2015 р. і реальна. Причому перша навіть зафіксована в одному з документів, які входять до складу пакета так званих Мінських угод у вигляді якихось реперних точок розлучення сил і засобів.
Чи варто говорити, що всі три умовні лінії дуже сильно різняться між собою - характерний приклад той же Дебальцеве, яке станом на вересень було нашим, як, втім, і Докучаєвськ. Перший бойовики і росіяни відбили в ході боїв зими 2015 р., а Докучаєвськ взяли під контроль за фактом - один з батальйонів територіальної оборони, який повинен був позначати прапор" тут просто пішов з позицій після того, як неофіційно пройшли відомості про те, що в районі можуть бути російські танки.
А пару днів тому в інформаційне поле вкинули і конкретні карти можливого розведення військ, які на перевірку виявилися одним з варіантів 2016 р. тобто в той момент обговорювався другий етап розведення військ (після Станиці Луганської, Золотого і Петровського) і тоді з'явилася і ця карта. З великою часткою ймовірності нинішні наші переговорники не стали винаходити велосипед" і взяли саме цю картку за основу.
До речі, це побічно підтверджує і начальник Генерального штабу - генерал-лейтенант Руслан Хомчак, який в одному з інтерв'ю, кажучи, судячи з усього, про поточному відведення у районах Золоте і Петровське, говорить саме про варіанті 2016 р. Правда він стверджує, що "нові позиції українських військових будуть там, де вони були в 2016 р.". Тобто з великою часткою ймовірності можна говорити про те, що якщо перший етап відведення проводять за планами 2016 р., то і другий етап не буде відрізнятися. І карти, які нині "гуляють" в Мережі, близькі до реальних кроків військових найближчим часом. У будь-якому випадку вся "сіра" зона, взята з втратами в 2016-2019 рр., буде просто віддана. А це як мінімум Авдіївська промка, позиції в районі Светлодарской дуги, а також курган "Зухвалий" під Маріуполем.
Що звертає на себе увагу при розборі цієї карти з військової точки зору. Цілком очевидно, що розлучення (якщо він буде синхронним, в чому я сильно сумніваюся) грає на руку тільки окупаційного корпусу. Справа в тому, що в більшості місць вони чисто формально будуть відводити свої збройні формування в населені пункти - причому навіть у Донецьк або Горлівку, а нам доведеться облаштовувати частини в голому полі.
Якщо дивитися географію, то для нас тут взагалі сумно - практично скрізь ми втрачаємо панівні позиції: чи то Авдіївська промка або висоти перед Петровським. І це, не кажучи про трьох десятках населених пунктах.
Причому за п'ять років війни їх мешканці в більшості своїй вільно чи мимоволі стали підтримувати Україну - багато в цьому напрямку зробили і волонтери, і військові. І тепер, після приходу бойовиків, їх життя і життя членів їх сімей у величезній небезпеці. І так - в те, що їх захистить поліція, я особисто вірю дуже слабо, знаючи, як працює та ж поліція зараз у тому ж Золотом, яке підконтрольне нам. А що буде після відходу армії - складно уявити. Вірніше, можна уявити, якщо згадати літо 2014 р., коли бойовики розстрілювали проукраїнських громадян цілими сім'ями.
Характерний приклад - трагедія селища Переможному під Луганським аеропортом, де за короткий час після окупації були розстріляні 13 мирних жителів, з них як мінімум п'ять жінок. І це тільки те, що відомо за різними непрямими джерелами-думаю після звільнення і проведення ретельного розслідування загальна картина там буде набагато гірше.
І ще. В демілітаризовану зону (причому досить умовно демілітаризовану, швидше за все, її просто займуть бойовики) потрапляє, наприклад, Авдіївка, яка з її коксохімічним комбінатом з 2014 р. є ласою метою для окупаційної влади. Адже влучення стратегічно важливого підприємства в "сіру" зону буде означати тільки одне - його повну або часткову зупинку.
І ще один важливий логістичний момент - наші війська будуть відводити навіть не на другу лінію оборони, яка худо-бідно, але обладнана ще в 2015 р., а десь посередині. Зрозуміло, що якісь фортифікаційні об'єкти є в глибині оборони, але їх явно недостатньо для повноцінної лінії фронту.
Тобто більшу частину фортифікаційних споруд доведеться робити заново - а це мільйони державних коштів і величезна небезпека - адже як свідчить досвід попередніх бойових дій противник не втримається від того, щоб "нашпигувати" сіру зону своїми снайперськими групами і диверсантами. А значить, бульдозери і крани будуть чудовою мішенню і людських жертв просто не уникнути.
З військової точки зору, наприклад, на Приазовському напрямку відведення військ - це повне ослаблення флангових позицій нашої угруповання. А не варто забувати, що приазовські степи завжди вважалися танкоопасным напрямком і в разі чого марш танкових колон у напрямку Маріуполя стає цілком реальним. А адже на окупованих територіях зосереджено як мінімум 300 танків. Більше ніж у деяких європейських країн, і навіть декількох разом узятих. Та ж армія Чехії володіє цілим батальйоном з 30 танків....
Говорячи про розведенні, не можна не згадати і про те, що наше військово-політичне керівництво, м'яко кажучи, лукавить, коли говорить, що в разі чого армія завжди може повернутися на свої позиції.
Особливо це актуально для населених пунктів. Як показує досвід останніх воєн по всьому світу взяти населений пункт штурмом, якщо в ньому засіли бойовики навіть з просто важким піхотним озброєнням, без того, щоб його повністю не зруйнувати, неможливо. Я вже не кажу про численні жертви серед цивільних і реакцію ліберальної європейської громадськості. Ніхто на це не піде.
Тому фактично можна говорити про те, що якщо на зміну нашої армії навіть невелике селище увійде окупаційний корпус, то можна вважати, що він разом з жителями втрачено для України. А що може завадити їм це зробити - рішуче незрозуміло. Посилання на якусь місію ОБСЄ, де "служать" 35 росіян виглядають просто смішними.
Загалом, можна говорити про те, що поки невідома реальна загальна картина можливого відведення і ми можемо тільки говорити про суто військових і гуманітарних аспектах. Але, на жаль, поки загальна картина виглядає не дуже зрозумілою і відверто невигідною для нас.
