Михайло Крутіхін: "Турецький потік" - це капітуляція Путіна, але він зациклений на ідеї нанесення шкоди Україні

Михайло Крутіхін — російський економічний аналітик, фахівець з нафтогазовому ринку, історик-іраніст.

У 1970 р. закінчив Інститут східних мов при Московському університеті за спеціальністю "перська мова та література". У 1970-1972 рр. — військовий перекладач в Ірані. Протягом 20 років працював у ТАСС — у відділі Близького Сходу і в корпунктах (Каїр, Дамаск, Тегеран, Бейрут), завідував відділеннями в Лівані та Єгипті.

Закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, кандидат історичних наук (1985). З 1993 р. займається аналітикою нафтогазових інвестицій в колишніх радянських республіках.

Заступник генерального директора PR-агентства Alter Ego (з 1992 р.), редактор, потім головний редактор часопису Ukrainian Petroleum Investor (з 1993 р.). З 2002 р. партнер інформаційно-консалтингового агентства RusEnergy.

— Росія і Туреччина в Стамбулі підписали міжурядову угоду про будівництво газопроводу "Турецький потік". Яка тепер доля цього проекту?

— У свій час Володимир Путін заявив, що проект "Південний потік" закривається, а на його місці буде "Турецький потік", який вийде до межі Греції, а там європейці хай як хочуть, так і беруть. Була така ідея.

Що зробив "Газпром"? Він згорнув усі інвестиції, ліквідував департамент проекту, відпустив два італійських судна-трубоукладача, які тримав у Чорному морі. "Газпром" згорнув всі роботи. Єдине, що трималося з цього "потоку", — представники уряду їздили в Туреччину, намагалися забезпечити якісь домовленості. "Газпром" не робив нічого. В уряді обіцяли туркам знижку за ціною газу, що поставляється. Турки сказали: хочемо 15%. Довго торгувалися, врешті-решт домовилися на 10,25%. Потім туркам сказали: знаєте, ми поки нічого будувати не будемо! Турки відповіли: ви нам обіцяли, ми в суд подамо! Ось на цьому місці було гальмування, були переговори, щоб побудувати одну нитку з чотирьох і дати знижку туркам. Одна нитка —це як раз для турецького споживання.

Потім настав період напружених відносин між Туреччиною і Росією, коли турки "вдарили ножем у спину", як говорили в Москві. Зараз намітилося поліпшення відносин, а так як у РФ немає інших варіантів, то побігли капітулювати перед турецькими умовами.

Однак міжурядову угоду потрібно ще ратифікувати в парламентах. Поки ця угода нічого не дає "Турецькому потоку", крім обіцянки йому сприяти: податкові пільги, надання території під проект, можливо, ще щось. Але це не проект. Для проекту потрібні проектна компанія, фінансування та інженерні дослідження на турецькій території і в морі. Які дозволи вони отримали, незрозуміло. "Газпром" у практичній площині нічого не робив.

Але уявімо, що про одній нитці все ж домовилися. Одна нитка — це трохи більше 14 млрд куб. м в рік. Чотири повинні давати 63 млрд куб. м. "Газпром" сподівається, що в результаті прокладання однієї нитки турки відмовляться від поставок газу по Балканському газопроводу через Україну, Румунію і Болгарію. Далі Анкарі обіцяють другу нитку, вона розрахована на ймовірне збільшення споживання газу в Туреччині: турки планують до 2020 р. споживати 63 млрд куб. м. Це для того, щоб у разі збільшення споживання Туреччини не треба було знову через Україну прокачувати російський газ. В Анкарі обіцяли подумати.

— А далі Туреччини газ може піти?

— Росія думає протягнути трубу в Грецію. Цього літа були переговори між міністрами енергетики Греції і Росії в Санкт-Петербурзі. Вони підписали меморандум про наміри. Там йшла мова про створення операційної компанії для будівництва труби від турецько-грецької кордону через всю Грецію. Можливо, вона піде до Італії, на північ Сербії та Австрії. Тоді говорили, що європейці погодяться, тому що це буде не газпромівська труба, будувати її будуть на російські гроші грецький і російські банки, близькі до уряду РФ, використовуючи спільну операційну компанію. Формально "Газпрому" там немає. На початку осені в Афіни приїхав російський міністр енергетики, а там вже новий грецький міністр енергетики заявив: чудова витівка, італійці, серби і австрійці за, але ми згодні її реалізувати лише після того, як Єврокомісія дасть добро. Греки дали задній хід. Тому реальне положення "Турецького потоку", який колись називали "Південним", поки невідомо.

- Якщо якимось дивом турки відмовляться від балканського маршруту, що тоді?

- Нещодавно був у Софії, болгари серйозно обговорюють питання використання труби по реверсу. Оскільки вони поки не побудували перемичку з Греції, яка дозволила б їм підключитися до проекту ТANAP-ТАР, що з'єднує Азербайджан та Італію, то можуть приймати газ з Туреччини. Якщо в Туреччину буде надходити більше газу з Азербайджану, Ірану, Іракського Курдистану, можливо, ще підключиться Ізраїль і вірогідний Туркменістан, якщо буде побудований Транскаспійський газопровід, то там будуть такі обсяги, що труба зможе працювати у зворотному напрямку. Тоді навіть Україна зможе отримувати газ з Близького Сходу та Каспію.

- Якщо все це врахувати, що для Росії документ, підписаний у Стамбулі?

- Це капітуляція. Турки задоволені, вони на своїй території хочуть мати багато вхідних газопроводів: Близький Схід, Каспій, Росія. З Росії у них вже є "Блакитний потік" (потужністю 16 млрд куб. м в рік. — "ВД"), а тепер їм ще потоків налаштують.

Перше: тепер країна НАТО, непередбачувана, воююча в Сирії не на боці Росії, буде тримати на своїй території ключ від газової засувки, по якій піде російський газ.

Друге: на турецькому хабі конкурувати буде дуже важко. Гнати газ від Ямалу до території Туреччини, а потім знову в Європу? Якщо порівняти з коротким українським маршрутом — це дуже дорого.

Тому поставки будуть нижче комерційної рентабельності. За це розплатяться російські платники податків. Але це політична мета — покарати Україну, позбавити її $2 млрд на рік плати за транзит російського газу. На "Північний потік" витрачено $10 млрд, ще планують стільки ж на "Північний потік-2", на "Південний" вже пішло $17 млрд і невідомо, скільки буде в результаті. Це дуже дороге задоволення — карати сусідню країну. Ніякої комерції там немає, чистий збиток.

- Турки задоволені?

- У них все чудово. Вони кажуть: будуйте! Вони ж будуть командувати краном. Україна жодного разу не порушила контракт 2009 р., вона справно передавала газ споживачам. Зриви були за політичним рішенням Росії в 2006, 2009 і скорочення поставок взимку 2014-2015 рр. Тепер замість акуратного транзитера РФ йде на уклін до турків, за шалені гроші віддає їм контроль над транзитом газу на всю Південну Європу. Це чисте безумство.

- Яка зараз ціна на газ, наприклад, у Німеччині?

- У вересні 2016 р. близько $150 за тисячу куб. м. Це нижче рівня, який вигідний "Газпрому". Адже якщо порахувати вартість транспортування, 30%-ную експортне мито, відсотки по позиках і кредитах, а ще має бути і прибуток, то ми бачимо, що ціна повинна бути більше $150. "Газпром" продає газ Німеччини собі в збиток.

- А ось "Північний потік-2". Все було нормально, але польський антимонопольний регулятор UOKiK не погодив створення спільного підприємства для будівництва. Це якось завадить?

- Там дві нитки. Поляки не завадять, але там є інші хлопці, які можуть перешкодити. Поляки сказали, що вони проти консорціуму. У "Газпромі" погодилися. Можуть створити операційну компанію з частками. Все можна обійти.

Інша справа, що зараз у Брюсселі кажуть: навіть підводна частина "Північного потоку-2" повинна регулюватися Третім енергопакетом. Про це не згадували, коли будували перший "Північний потік". У "Газпромі" обіцяють: добре, ми будемо продавати газ на березі. Тому газ, який піде по цій трубі, буде належати європейським компаніям. Третій енергетичний пакет можна обійти. Всі, хто зацікавлений у побудові "Північного потоку-2" мають якусь матеріальну вигоду, крім пана Путіна, який зациклений на ідеї нанесення шкоди Україні. Навіть частина газпромівських менеджерів отримають вигоду, тому що в схему включено дочірнє підприємство "Газпрому", зареєстрована у Швейцарії. Можна бути впевненим, що ці гроші не повернуться в Росію.

- Які аргументи противників "Північного потоку-2"?

- Вони висувають два аргументи. Перший — політичний. Він будується на заклик не шкодити Україні. Є ще й економічний підтекст, тому що, можливо, ЄС доведеться якось компенсувати Києву втрату $2 млрд на рік. Другий — емоційний. "Газпром" поганий, тому що він політичну зброю Кремля.

- Але це все хитко...

- Дуже. Можливо, що Єврокомісія не дасть Німеччині реалізувати проект, але німці дуже хочуть отримувати цей газ.

- Німці хочуть "Північний потік-2" з тією ж метою, що і Туреччина, — стати розподільником газу для Європи?

- Це тільки частково їх мотив. У Німеччині багато трейдерів, які торгують по всій Європі. По новій трубі вони хочуть отримувати газ на нових газпромівських умовах. "Газпром" вже проводить аукціони. Там чисто комерційні угоди, які не прив'язані до ціни на нафту, ні до політики. Європейські хлопці чекають, що вони отримають російський газ за вигідними для себе цінами, а "Газпрому" зараз нікуди дівати газ. Надлишок видобутку понад 200 млрд куб. м в рік. Це ще одна Європа з лишком.

- Це споживання в ЄС впало?

- Воно трохи впала, але зараз очікують зростання споживання. Інша справа, що це зростання покриває зріджений природний газ. Американці його теж продають нижче вартості видобутку, зрідження, транспортування та регазифікації. Цінова війна вже йде. "Газпром" не програє, тому що це компанія російського керівництва, яке допоможе у випадку необхідності.

- Які тоді цілі газової війни?

- Війна за нішу на ринку.

- Китай може споживати зайвий газ?

- Китай майже не має відношення до європейського ринку. Якщо вони будуть отримувати більше газу з Росії, то скоротять споживання зрідженого газу, і це, можливо, якось вплине. Але це буде невеликий вплив. Справа в тому, що по "Силі Сибіру" протягом 5-10 років, якщо по ньому в Китай піде газ, Росія буде продавати сировину за 30% від ціни рентабельності. Простіше кажучи, російські платники податків будуть субсидувати китайських споживачів.

-Яке майбутнє цінової прив'язки газу до нафти?

- Ціна газу все більше відв'язується від нафти. В Північній Європі 75% газу вже прив'язані до ціни на хабі. У Південній Європі 65% газу ще прив'язані до ціни нафтопродуктів і нафти, але динаміка йде в бік їх розлучення. Зараз "Газпром" 20% всього газу в Європу продає без прив'язки до ціни нафти і нафтопродуктів.

- Яким буде попит на газ у Європі в майбутньому?

- Швидше за все, до 2035 р. попит на газ в Європі буде зростати. Оцінка приросту коливається в аналітиків від 40 до 70 млрд куб. м (в 2015 р. споживання газу в ЄС склало 402,1 млрд куб. м, з них 159,8 млрд — імпорт з РФ; за оцінкою British Petroleum, за 2005-2015 рр. споживання газу в ЄС знизилося на 97,4 млрд куб. м. — "ВД") Яку частину приросту задовольнить "Газпром", а яку постачальники зрідженого газу із США, Катару та інших країн — залишається питанням. Ми побачимо протистояння між трубопровідним газом і LNG. Думаю, явних переможців не буде, цей приріст вони поділять між собою. "Газпром" щось отримає, але, враховуючи цінові війни, трохи — буде продавати газ за низькою ціною.

- В 2019 р. закінчується контракт 2009-го по транзиту через Україну. На цей же рік підганяються обхідні проекти. Встигнуть?

- Думаю, в 2019 р. не будуть побудовані ні "Турецький потік", ні "Північний потік-2". У Кремлі це розуміють. Тому ще 1 грудня 2014 р. Путін наказав керівництву "Газпрому" вступити в переговори з "Нафтогазом" про умови нового транзитного контракту. З того часу ніяких кроків не робилося. Але вже пора починати домовлятися.

- Яке майбутнє Транскаспійського газопроводу?

- Це хороший проект. Але там є проблема. Вона навіть не в тому, що Росія всіх лякає. Наприклад, один "незалежний" експерт по телебаченню повідомив, що в разі потреби ми готові до військових дій в Туркменії. Зрозуміло, що уряд і МЗС РФ не могли так сказати, тому доручили "незалежного" експерта. Але це не головна проблема, тому що Азербайджан і Туркменія за підтримки Туреччини можуть якось домовитися. Головна проблема — немає інвестора на цю трубу. Друга проблема: ринок Південної Європи. Ринок зайнятий азербайджанським газом з родовища "Шах Деніз", який повинен у 2020 р. поставлятися за TANAP-TAP: 8 млрд куб. м в Італію, 8 млрд у Туреччину, 1 млрд в Грецію, 1 млрд в Болгарію. Там вже нікому постачати туркменський газ.

- До речі, чому "Газпром" не може менше видобувати газу, якщо йому нікому весь газ постачати?

- Вони розігналися. Щороку керівники "Газпрому" говорили, що компанія видобуває тільки той газ, який уже проданий. І раптом в 2014-м "Газпром" доповідає президенту, що газу видобувають більше, ніж реалізують. По-перше, "Газпром" переоцінив ринок, а він скорочувався. По-друге, розраховували на газопровід в Китай. Вони багато чого розраховували, а ринок не зростає. Я говорив з експертами ВР, вони вважають, що в 2014 р. було більше 200 млрд куб. м нереалізованого газу. Ми порахували 225 млрд куб. м.

- Навіщо керівництву Росії ці численні меморандуми, нереалізовані проекти, рамкові угоди і все таке?

- "Газпром" — це така організація, яка доповідає керівництву країни те, що він хоче почути. Повідомляли, що на Санкт-Петербурзькому форумі підписали 103 документа на якусь шалену суму в мільярди доларів. Якщо перевірити ці документи, то це всі рамкові угоди або меморандуми. Якщо там є три-чотири угоди — добре. При цьому ми радимо своїм клієнтам, потенційним інвесторам їздити на такі форуми та підписувати меморандуми, тому що це подобається російському керівництву. Це показуха, звичайно.

- Який ваш прогноз ціни на газ в перспективі 5-10 років?

- На цей період ціна буде дешевою. До 2020 р. на ринок вийдуть нові виробники, які збільшать пропозицію на 50%. Це США, Австралія, Африка. Зріджений газ вже тисне на ціну, а його буде ще більше. Його буде дуже багато, а витрачені гроші треба буде відбивати, тому скраплений газ почнуть продавати за будь-якою ціною, щоб хоч щось повернути. Ринок буде наповнений дешевим газом до 2025 р. Це вплине і на Україну.

- Як?

- Україна переживає за свої газосховища. Чому? Тому що в Європі падає інтерес до підземних сховищ газу. Частина сховищ пустує, йде консолідація компаній, які займаються цим бізнесом. Сьогодні трейдерам дешевше купити газ по телефону, замовити собі судно зі скрапленим газом. Газ перетворюється в товар, який можна перенаправити в будь-яку точку планети. Газ тепер як нафта.

- Газ відв'язується не тільки від нафти в ціноутворенні, але і від традиційної інфраструктури?

- Так. А навіщо такі обсяги підземних сховищ в Європі? Ними будуть користуватися, але їх значення зменшиться.

Читайте також другу частину інтерв'ю Михайло Крутіхін: "У Росії з нафтовидобутком вже ніхто навіть на три роки вперед не дивиться"