Головоломка для Трампа. Як американці виконують обіцянку "мир за 100 днів"
Зі 100 днів, обіцяних спецпредставником США з питань України та Росії Кітом Келлоґом для домовленостей про припинення війни проти нашої країни, пройшло більше трьох тижнів. Чи є зрушення?
Нагадаємо слова Кіта Келлоґа, сказані 8 січня в ефірі каналу Fox News: "Трамп хоче закінчити це якомога швидше і зможе зробити це найближчим часом… Давайте встановимо на період 100 днів… Подумаємо, як можемо зробити це в найближчій перспективі, аби переконатися, що рішення є надійним, воно стійке. І дуже важливо зробити так, щоб ця війна закінчилася, і щоб ми припинили бійню". Він також застеріг від думки, що Трамп намагається щось дати росіянам чи Путіну, "він насправді намагається врятувати Україну та зберегти її суверенітет — і збирається переконатися, що це справедливо".
Почнемо з того, що в згаданому інтерв’ю улюбленому телеканалу трампістів спецпредставник, якому доручено наближати мирні переговори, сказав про 100 днів як про мету, а не про покроковий план, розписаний по днях. Тому його слова варто сприймати як фігуру мови. Бо деякі експерти підрахували, що укладення угоди підганяють під 9 травня, день російського побєдобєсія, щоб Путін оголосив своєму зомбованому населення про ще одну "перемогу". Тобто ніякої зради в намірах, оголошених Келлоґом, і близько нема. Радше він, як довірений член команди Трампа, розуміє, що медовий місяць нової адміністрації з американським народом триватиме недовго і вже влітку рейтинг 47-го президента почне потроху йти до низу. Якщо за найближчі півроку він не виконає хоча б найбільш гучні обіцянки. Серед них і встановлення довготривалого миру в Україні.
Також окремі експерти вбачають поганий знак у тому, що Келлоґ не прибув до України відразу після інавгурації Трампа. Раніше повідомлялося, що спецпредставник розпочне свою місію відразу після Нового року, однак її перенесли, інакше б це суперечило "закону Лоґана" 1799 року, який забороняє американцям, не наділеним повноваженнями, вести переговори з іноземними державами. Очевидно, починати човникову дипломатію Келлоґу поки не має з чим.
У кожному інтерв’ю він топчеться по попередниках, які, мовляв, не намагалися шукати точки дотику для переговорів, та наголошує на величі Трампа, котрий все зробить і всіх помирить. Треба тільки зачекати. В іншому ефірі на тому ж телеканалі він пояснив: президенту пропонують різні варіанти тиску на Путіна — здешевлення нафти, використання заморожених російських активів для купівлі американської зброї Україною, переговори з третіми країнами, які прямо або побіжно допомагають Росії тощо — і він обиратиме. Зі слів Келлоґа можна зробити п’ять висновків: чотири не надто втішних та один більш оптимістичний. Почнемо з хорошого: існує набір варіантів для тиску на Путіна і глава Білого дому може задіяти їх всі відразу або по черзі.
Перший поганий висновок: у Трампа, котрий обіцяв закінчити війну за 24 години, не було плану, як це виконати, а конфігурація його майбутніх дій формується лише зараз. Скільки на це піде часу — невідомо. Звідси другий поганий висновок — він не поспішає, бо готових важелів впливу на Путіна у нього немає. Для прикладу: призупинка Китаєм та Індією торгівлі російською нафтою через санкції США, введені ще Байденом, суттєво вдарила по російських нафтових доходах, проте санкції спричинили різке зростання тарифів на танкерні вантажні перевезення. Тобто 160 танкерів, які потрапили під заборону, більше не зможуть заходити до портів, де раніше розвантажувалися. Зате власники "чистих" танкерів накрутили ціну за оренду своїх суден. Трамп, ухвалюючи якесь рішення, зважуватиме, якою мірою воно зачепить американців. Третій висновок: ніхто, у тому числі Келлоґ, не стане переконувати президента у хибності його вибору, якщо той виявиться несприятливим для України. Про те, що американський президент схиляється до варіанту відмовити Україні у членстві в НАТО, припинити військову допомогу та скинути відповідальність за гарантії безпеки на Європу, пише The Washington Post. Є ще гірший варіант: він може кинути Україну, припинивши військову допомогу. Четвертий поганий висновок: обіцяні 100 днів можуть розтягнутися надовго. Поки Трамп особисто не поспілкується з Путіним. А відбудеться це тільки тоді, коли він матиме безумовно сильну позицію.
У свою чергу, не поспішає на переговори й Путін. Це очевидно як із його заяв, так і з ситуації на фронті та з нафтою. На жаль, площа окупованих територій України розширюється ледь не щодня. Також потрібен час, щоб зрозуміти, чи здатні намагання США наростити власний видобуток нафти істотно впливати на світові ціни. Поки що вартість нафти зросла на тлі інформаційних нападок глави Білого дому на Канаду і Мексику. Путін може прискоритися з переговорами, коли, по-перше, захлинеться наступ російських військ, по-друге, ціни на нафту поповзуть вниз, по-третє, допомога зброєю Україні не ставитиметься на паузу, а краще збільшуватиметься.
Перебіг подій видається похмурим, а "мир за 100 днів" ризикує перетворитися на новий мем? Якщо без емоцій поглянути на рухи, які тривають після офіційного приходу до влади Трампа, можна стверджувати, що ситуація не така безнадійна, як багатьом уявляється. Поки Келлоґ розкладає перед Трампом пасьянс із варіантів дій для припинення російської агресії проти України, держсекретар Марк Рубіо налагоджує стосунки з європейськими партнерами. У розмовах із ними та в інтерв’ю він ніколи не оминає Україну. І, до речі, не називає термінів завершення війни.
Виокремимо дві його позиції. Перша: жодна зі сторін не досягне у війні максимальних цілей і обидві сторони мають чимось поступитися. Натяки на те, чим має поступитися Україна, зрозумілі, проте у словах Рубіо нема натяків на те, чим поступиться Росія. Трамп казав, що її економіка слабка. Та от чи по силах США та їхнім союзникам підштовхнути російську економіку до невідворотної деградації і стагнації? Інша заява Рубіо: США прагнуть, щоб війна в Україні завершилася у "стабільний спосіб", тобто не відновилася за кілька років. Це дає підстави для обережного оптимізму.
