Рік національного фанатизму. Куди Зеленський виведе Україну
У 2020-й країна увійшла, обговорюючи новорічне звернення глави держави до народу. Його назвали популістським, в ньому побачили "совковою" риторику і навіть плагіат, але головне, що намагався донести Володимир Зеленський - нинішній рік стане роком національного примирення. В тому варіанті, як це бачить президент: як жити в успішній країні, "де неважливо, як названа вулиця, тому що вона освітлена і заасфальтована; де немає різниці, біля якогось пам'ятника ти чекаєш дівчину, в яку закоханий".
Втім, вже після різдвяних свят хайп навколо слів Зеленського пройде, і ми станемо не тільки свідками, але й учасниками процесу, анонсованого главою держави. Цей процес виявиться однією з істотних причин невдоволення в суспільстві, оскільки виглядає як черговий експеримент над історичною пам'яттю. Пошук фігур, які об'єднують жителів заходу, сходу, півдня і центру, - утопічне захід, оскільки навіть аполітичні особистості, багато зробили для України, за життя могли бути далекі від еталонів національної самоідентифікації нинішніх українців.
Однак планам Зеленського здатний перешкодити не відмова на державному рівні від поділу громадян на патріотів і ватников, а комплекс проблем, створених вже за нинішньої влади. Одна з них - навмисне провокування в суспільстві запиту на помсту тим, кого в останній рік ряд ЗМІ і політиків ліпили ворогів. Простіше кажучи, потрібно якось підступитися до виконання обіцянки посадок попередників.
Вже після Нового року сталося кілька подій, які можуть прискорити цей процес. Перша подія - народні депутати втратили свою недоторканність. Не повністю, але і того, чого вже немає, вистачить для кримінального переслідування. Друга подія - почав роботу реформований Офіс Генерального прокурора, в якому після переатестації залишилася менша частина працівників. Відсутні пару сотень обіцяють добрати на відкритому конкурсі з числа людей не з прокурорської системи. Третя подія - догляд з ДБР скандального Роману Труби і прихід на його місце близькою до Зеленському Ірини Венедиктової. Вона вже встигла розкритикувати попередника і планує перебудову в Бюро. Але головне не це, а те, чи поставлене перед нею завдання довести до суду хоч одне з безлічі справ, розслідуваних ДБР проти Петра Порошенка з подачі Андрія Портнова, або, навпаки, завдання Венедиктової поставити ці розслідування на паузу. Адже, по-перше, у ГБР і без Порошенко роботи вистачає з головою, по-друге, завдання нової глави відомства - зменшити кількість негативу навколо Бюро, а не збільшити його, і, по-третє, кожне політично мотивовані справа послаблює президента як всередині країни, так і на міжнародній арені.
Як правильно підмітив у недавньому інтерв'ю "Еспресо" російський адвокат Марк Фейгін, Москва зацікавлена в слабкому президенті Зеленском, бо буде створювати йому умови, на які той змушений піти, щоб не допустити падіння свого рейтингу. І в цьому зв'язку надзвичайно важливими є так звані "мстиві кейси" - розслідування проти попередників. Фейгін привів у приклад справи про захоплення Росією українських кораблів у Керченській протоці і про підписання Мінських угод. "Саме такими кримінальними справами, а не по корупції, українське керівництво і може підірвати довіру до себе на Заході, тому що Захід в таких справах дуже добре розбирається і точно не поведеться на звинувачення такого роду", - застерігає адвокат. І з цим складно не погодитися.
Але, з іншого боку, є частина населення, раззадоренная Зеленським і "слугами" під час виборів, і вона вимагає крові. І тут вибір за президентом. Адже горезвісні "попередники" також обіцяли народу після Майдану масштабні посадки, але цю обіцянку виконано не було, що значною мірою вплинуло на падіння рейтингу Порошенко і його команди. Те ж саме може повторитися з рейтингом Зеленського, якщо у нього не знайдуть спосіб пояснити алчущему помсти населенню, що посадки по бєспрєдєлу - це неправильно (а робити все по закону - довго і результат далеко не гарантований).
Повертаючись до словами Фейгіна про вигоду Москви від слабкого президента України, відзначимо ще один важливий аспект: нинішній рік стане не стільки роком примирення, скільки часом великих політичних скандалів, інспірованих з-за поребрика. Наша політика - клубок суперечностей, в якому сплелися політичні діячі, силовики колишні і нинішні, олігархи, ЗМІ, Ломи, всі знаходяться на чиїхось орбітах, у всіх вистачає скелетів у шафах. Допомагати діставати їх на загальний огляд, посилюючи політичний бардак, - заняття як раз для російських спецслужб. Агресивному сусіду треба, щоб 2020-й став для українців не роком миру, а роком остервенелой війни всіх проти всіх.
Бо завтра Зеленський може опинитися в ситуації, коли йому знадобиться підтримка меншини, яке сьогодні намагаються виштовхати на маргінес чи взагалі з країни. Якщо це вдасться, то на місце патріотичних меншовиків прийдуть люди, які будуть підточувати основи державності критикою влади з позицій Росії. Точніше, вони вже прийшли і зараз набирають вагу в медіа. Звідси питання: чи дійсно президент і його оточення хочуть примирення, справжнього, а не за лекалами Москви, і розуміють на Банковій величезну небезпеку від підігрування справжнім ворогам України кримінальними переслідуваннями попередників, волонтерів, добровольців, громадських активістів? На жаль, поки що риторичне.
