Прокляте спадок Тимошенко. Як подражнити Путіна кримським шельфом

17 серпня відбулося засідання міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП). Увагу громадськості, ЗМІ та депутатів-"єврооптимістів" традиційно привернула ситуація навколо Юзівської площі, на яку претендує Yuzgaz. Інший, не менш важливе питання, яке розглядалося на засіданні комісії і залишився без уваги, - відновлення УРП по Прикерченській ділянці.

Між тим міжвідомча комісія заслухала інформацію заступника міністра закордонних справ Олени Зеркаль про необхідність прискорення виконання всіх положень мирової угоди між державою Україна та компанією Vanco Ргускегсһепѕка. За її словами, світова необхідна для підготовки позову України в Міжнародний суд ООН проти Росії, яка грубо порушила Конвенцію ООН з морського права.
Міжвідомча комісія вирішила скасувати власне рішення (протокол №31 від 05.06.2008 р.), а також доручити міжвідомчій робочій групі у 30-денний термін внести пропозиції щодо внесення змін і доповнень до зазначену угоду у формі її нової редакції.

Вже відомо про багатьох інших позовах України в адресу Росії за окупації Криму, які готує МЗС. Позов по Прикерченській ділянці - лише один з них. Тим не менш учасником УРП, крім держави Україна, є приватна компанія Vanco Ргускегсһепѕка, підконтрольна Рінату Ахметову. Виникає питання: чи готовий найбагатша людина України спільно з державою йти в міжнародний суд проти Росії?

Відбулася УРП

Історія навколо УРП по Прикерченській ділянці почалася в 2006 р., коли Vanсo International виграла конкурс, обійшовши таких конкурентів, як Hunt Oil Company of Ukraine, Shell разом з Exxon Mobile, "Укрнафта" та Turkiye Petrolleri A. O. Пізніше, в жовтні 2007 р., Vanсo International уклала з урядом України угоду про розподіл продукції. Vanco International передала права за УРП компанії Vanco Prykerchenska, яку контролюють в рівних частках Vanco International, ДТЕК, Shadow light Investments Limited і Integrum Technologies Limited.
У грудні 2007 року, після відставки Віктора Януковича з посади прем'єр-міністра і призначення на цю посаду Юлії Тимошенко, у Vanco почалися проблеми.
Спочатку Мінприроди анулювало ліцензію компанії Vanco Ргускегсһепѕка Ltd на користування надрами. А 21 травня 2008 року Кабмін ухвалив рішення про односторонній вихід з УРП.

Таким чином, Юлія Володимирівна, без перебільшення, поховала перший проект УРП, тим самим підірвавши і без того слабка довіра інвесторів до України.

У липні 2008-го компанія Vanco Ргускегсһепѕка почала арбітражний процес проти України в Стокгольмі (Швеція), який затягнувся на кілька років. Після перемоги Януковича на президентських виборах, влітку 2010 р., судові розгляди у Стокгольмі були припинені. На початку 2013-го Кабмін скасував власне розпорядження про вихід з УРП. А Стокгольмський арбітраж затвердив мирову угоду між Vanco та державою Україна, і все було готово для початку робіт на Прикерченській ділянці під управлінням ДТЕК. Але революція і наступна окупація Криму Росією в черговий раз обнулили перспективний проект.

Втім, тепер рішення міжвідомчої комісії з відновлення УРП по Прикерченській шельфі різко змінює ситуацію. Хоча зрозуміло, що навіть перемога в судах не залишає жодних шансів на відновлення робіт у межах Прикерченської проекту без видалення з Криму окупантів.

Але відновлення прав України на континентальний шельф у міжнародному трибуналі відкриває можливості для інших проектів у північно-західній частині Чорного моря, ближче до узбережжя Одеської області.

І тут в України є непогані шанси почати розвідку і видобуток вуглеводнів.

Метушня на шельфі

Кілька подій, пов'язаних з питаннями чорноморського шельфу, дають поживу для найрізноманітніших припущень. Спочатку, в кінці минулого року, судно "Шукач" Причорноморського Державного регіонального геологічного підприємства, підконтрольного Госгеонедрам, провело сейсморозвідувальні роботи на північно-західному шельфі Чорного моря (південна частина Одеської області), включаючи територію поруч з островом Зміїний. А вже в лютому цього року державна "Укргазвидобування" заявилася на отримання чотирьох нових ділянок на шельфі. Але в Госгеонедрах вирішили не поспішати з видачею спецдозволів. Формальною причиною відмови є відсутність узгодження з боку Одеської облради, але в "Укргазвидобуванні" наполягають, що дозвіл на розробку родовищ у море не потрібно погоджувати з місцевою владою.
За словами голови правління "Укргазвидобування" Олега Прохоренка, компанія під його керівництвом хоче прискорити процес розробки українського шельфу і готова виступити гарантом реалізації таких проектів.

Крім того, на шельф задивляються іноземці. Поки мова не йде про великі проекти або участю міжнародних гігантів. Видобутком вуглеводнів на українському шельфі цікавиться невелика американська Frontera Resources, яка до цього вже отримала ділянки для пошуку нафти і газу в Грузії та Молдови. 30 червня міжвідомча комісія почала розгляд звернення Frontera Resources по реалізації проекту на одній з ділянок на західній частині шельфу на умовах УРП. "Комісія рекомендувала опрацювати можливість подачі спільного звернення разом з ДАТ "Чорноморнафтогаз", яке має спецдозволу на користування надрами на площах Одеської і Безіменним", - йдеться в повідомленні міжвідомчої комісії.

Що стосується власне "Чорноморнафтогазу", то практично все його майно залишилося в Криму і було захоплене Росією. У компанії залишилося всього кілька одиниць флоту, які на початок окупації Криму знаходилися за межами півострова, а також одне невелике родовище в Херсонській області на березі Азовського моря.
Тим не менш наприкінці травня Верховна Рада прийняла закон "Щодо стабілізації діяльності ГАО "Чорноморнафтогаз" у зв'язку з тимчасовою окупацією території України". Документом передбачено встановлення мораторію на стягнення заборгованості з компанії до 1 січня 2019 р. тобто "Чорноморнафтогаз" не може бути визнаний банкрутом (а компанія має величезні борги), що дає можливість брати участь у міжнародних судах з Росією.

На жаль, поки що активність України на шельфі носить скоріше декларативний характер. В українських компаній немає ні коштів, ні обладнання, ні технічних можливостей проводити серйозні роботи. Втім, бажання отримати ліцензії дуже навіть зрозуміло.

Оскільки наявність нафтогазових ліцензій у портфелі будь-якої компанії надають їй статус вагомого гравця і відкривають можливості для пошуку фінансових і технічних партнерів, у тому числі зарубіжних.

Якщо говорити про привабливість північно-західної частини Чорноморського шельфу з точки зору потенційних запасів вуглеводнів і перспектив видобутку, то тут навряд чи варто чекати великих відкриттів, хоча певний інтерес до регіону існує. "З точки зору геології ділянки Чорноморського шельфу, які ближче до Криму і на глибоководному шельфі, більш цікаві, ніж ті, які знаходяться біля узбережжя півдня Одеської області та підконтрольні Україні", - говорить директор "СПК-ГЕО", доктор геології Сергій Стовба. З іншого боку, за його словами, на підконтрольній Україні частині шельфу є кілька перспективних геологічних структур і державі варто звернути увагу на відновлення пошукових робіт в цій частині моря.

Єдиним і найважливішим питанням відновлення робіт на українському шельфі, не залежному від України, є безпека. Простіше кажучи - як поведе себе Росія? Чи варто очікувати від неї захоплень кораблів, бурового обладнання і т. д.? З іншого боку, Україна може взяти в партнери компанії з США, Румунії, Туреччині (країни НАТО) або Китаю, і тоді питання безпеки робіт на шельфі перейде на інший рівень.