Головний "смотрящий" за стукачами. Чого наші антикорупціонери не говорять про Сторче
Лобі підтримки НАБУ і його керівників Ситника-Углавы протягом останніх тижнів в істеричному стилі прославляють "свого" кандидата в аудитори НАБУ ВР від американця Роберта Сторча і всіляко обпльовують "чужого" британця Найджела Брауна. Особливо після того, як останній назвав результати роботи НАБУ "посередніми" (по мені, так це ще дуже м'яке формулювання - адже вироків топ-корупціонерів як не було, так і немає. І поки не передбачається).
Треба було примудритися порівняти з лижним інструктором" запеклого англійського "представника цієї професії" Найджела Брауна, 13 років отпахавшего в Скотланд-Ярді, і визнаного своїми ж колегами-детективами незаперечним авторитетом. Чого тільки не зробиш в прагненні обілити дружнє керівництво НАБУ.
Насправді з професійної точки зору обидві кандидатури виглядають цілком гідно і, ймовірно, обидві будуть винесені в сесійний зал ВР. Правда, багато оглядачі сумніваються в здатності одного з "батьків-засновників" НАБУ Сторча зберігати об'єктивність у ставленні до свого дітища.
Але зараз мова про інше - про очевидної вибірковості активістів в подачі інформації про Роберта Сторче.
Антикорупціонери розповідають про Сторче, що він раніше займався аудитом ФБР і Інтерполу. Працював радником з питань правосуддя у посольстві США в Україні, а зараз є заступником генерального інспектора департаменту юстиції США. І це чиста правда. Ось тільки далеко не вся.
Якщо залізти в англомовний сегмент Інтернету, то вже через кілька хвилин натрапляєш на той функціонал Роберта Сторча, про який Лещенко, Шабунін і компанія зберігають повне мовчання. Сторч - не просто заступник генинспектора американського мін'юсту. Він вже п'ять років як омбудсмен по захисту інформаторів в офісі генерального інспектора, голова робочої групи омбудсменів щодо захисту інформаторів Ради генеральних інспекторів з питань чесності і ефективності (Deputy Inspector General and Whistleblower Ombudsman, Office of Inspector General, Chair, Whistleblower Ombudsman Working Group Council of the Inspectors General on Integrity and Efficiency).
Простіше кажучи, Роберт Сторч - головний "смотрящий" США за стукачами. Сам він так розповідав про це на слуханнях у профільному комітеті Конгресі США 1 лютого 2017 р.: "Люди роблять неоціненну послугу суспільству, надаючи те, що вони обґрунтовано вважають доказом правопорушення, і їм в цьому ніколи не слід перешкоджати. Я служив в якості омбудсмена із захисту інформаторів в офісі генерального інспектора департаменту юстиції з моменту запуску влітку 2012 р. програми по захисту інформаторів. У листопаді того ж року був прийнятий закон про посилення захисту інформаторів 2012 р. (WPEA), який передбачав призначення президентом таких омбудсменів у офіси всіх генеральних інспекторів з їх затвердженням Сенатом".
Чому ж наші антикорупціонери зберігають мертве мовчання про цій іпостасі р-на Сторча? Власне, система інформаторів є одним з ключових компонентів американської системи правосуддя, який чимало сприяє здійсненню недосяжного поки в Україні принципу невідворотності покарання.
Як пояснює американський сайт GovernmentExecutive, термін "інформатор" вже давно є суб'єктивним, але "дійсно тисячі співробітників органів влади, які дзвонять по телефонних "гарячих ліній" або надають докази порушень, є реальними правдоискателями або просто проблемними людьми, визначається міжвідомчою системою слідчих і суддів".
Навіть в США з їх давніми демократичними традиціями ставлення в суспільстві до осведомителям складне. Згаданий сайт цитує книгу Фреда Алфорда 2002 р. "Інформатори: Зламані життя і організаційна влада": "Мало того що їх організації погано поводяться з ними, люди часто не отримують підтримки від своїх сімей і громад. Для багатьох ціна занадто висока".
Що вже говорити тоді про Україну, де слова "інформатор" і "стукач" не просто мають негативне забарвлення, але є лайливими і ганебними. Досі в пам'яті народу часи Сталіна-Вишинського.
Як видається, саме тому Лещенко і Шабунін мовчать про те, що їх кандидат Роберт Сторч на батьківщині п'ять років захищав права інформаторів на "стукіт", з достовірністю якого потім розбираються слідчі і судді? Молоді і грамотні активісти англійську знають і пропустити цю інформацію просто не могли. Але вони прекрасно розуміють: в громадському сприйнятті ця рядок з біографії очок Роберту Сторчу в Україні не додасть. І шанси на його обрання в парламенті може істотно знизити.
Але все ж це ніяк не виправдовує свідомого замовчування важливої інформації про кандидата на дуже важливу в нинішніх умовах посаду. Навпаки - слід було б розповісти про це суспільству і докладно пояснити, наскільки важлива і необхідна подібна робота. На жаль, комусь потрібно копатися і деколи неприємно пахнуть субстанціях, щоб домагатися торжества правосуддя.
Але записні антикоррпционеры настільки звикли до тріскучою популістської риторики, що навіть не намагаються вести з суспільством серйозна розмова.