В очікуванні бліцкригу. Три сценарії продовження війни з Росією
Ситуація на фронті в зоні АТО залишається найважливішим фактором, що впливає на політичне життя не тільки України і Східної Європи, але і всього світу.
Нинішньої осені навряд чи варто розраховувати на радикальні зміни характеру воєнних дій, тим не менш, і по цю, і по ту сторону лінії зіткнення прораховуються всі можливі варіанти розвитку подій.
В першу чергу важливо відзначити, що з точки зору військової складової після трьох років війни ми маємо на окупованій території Донбасу прошарок у кілька десятків тисяч чоловік, які будуть боротися, що називається, "до останньої краплі крові" за віджатий ними бізнес і квартири, за можливість продовжувати "пиляти" підприємства на металобрухт і експлуатувати місцевих роботяг на копанках. На цьому тлі загальна стратегія Росії по відношенню до окупованого Донбасу поки не змінюється, але навіть якщо, умовно кажучи, завтра росіяни припинять підтримку "народних республік", то боєприпасів і палива у бойовиків вистачить на тижні і навіть місяці боїв.
Відносний паритет
Нагадаємо, що ВСУ на Донбасі протистоять незаконні збройні формування чисельністю близько 30 тис. осіб (з них 4 тис. кадрових російських військових) при 350 танках і 300 знаряддях. При цьому не менше 30% бойовиків складають громадяни Росії, більшість з яких професійні військові, правда, вже не кадрові, а так звані "відпускники".
З нашої сторони безпосередньо на лінії протистояння і в найближчому тилу приблизно порівнянна за чисельністю угруповання - близько 40 тис. осіб.
Не потрібно забувати і про постійно знаходиться на кордоні з Україною серйозному військовому контингенті РФ, який теоретично в будь-яку хвилину може повністю або частково перетнути неконтрольовану Україною частина кордону і серйозно підсилити "ополчення".
Хорватська сценарій
На сьогоднішній день варіантів розвитку ситуації на Донбасі не надто багато, але розмови про можливість реалізації "хорватського сценарію" за типом операції "Буря" 1995 р. в Україні все ще ведуться, підігріваючись періодично і ватажками'молодих республік". Останні керуються в першу чергу своєю "внутрішньополітичної" окупаційної логікою, стимулюючи "ополченців" нагнітанням обстановки про швидке "настанні укропов".
В Україні вистачає гарячих голів, які потребують рішучого наступу і звільнення окупованих територій. Однак такий варіант однозначно не буде реалізований. І не тільки з-за побоювання втручання регулярної російської армії, але й тому, що у наших генералів все ще немає впевненості, що вони зможуть звільнити Донбас "на одному диханні", ривком, буквально за лічені дні. І це незважаючи на те, що ВСУ після вересня 2014 р. зробили кількісний та якісний стрибок в оснащенні і комплектації. Сили, вже сконцентровані Росією на Донбасі, плюс наявність природних водних перешкод роблять український бліцкриг занадто дорогим і ризикованим. Тим не менш можливість "хорватського сценарію" все ще залишається серйозним викликом для України, але переважно в політичній та громадській площині.
Російське вторгнення
Другим сценарієм, залишається варіант повномасштабного російського наступу, постійно висить над нашою країною. Як і в першому випадку, перманентна небезпека повномасштабної війни з Росією залишається викликом, на який потрібно реагувати, постійно зміцнюючи збройні сили, проте реалізація такого сценарію малоймовірна.
Причина невисоку ймовірність прямого вторгнення не тільки в зовнішньополітичному тиску на Росію і можливе посилення санкцій, але і чисто військова. Кремлівське керівництво реально оцінює боєздатність нашої армії і розуміє, що ВСУ, підперті з тилу 20 тис. прикордонників, п'ятьма бригадами Нацгвардії (з танками і артилерією), зведеними групами МВС і батальйонами територіальної оборони, хоч і не здатні повноцінно наступати, але цілком можуть значно остудити наступальну активність збройних сил РФ, завдавши їм дуже чутливі втрати. Тут варто згадати події в Іловайські трирічної давності, коли як мінімум чотири російські зведені батальонно-тактичні групи тиждень не могли зломити опір "каші" з погано озброєних добробатов.
Є у росіян і розуміння того, що перевага авіації не таке вже й критичне - навіть якщо в перші кілька годин вдасться придушити "Буки" і С-300, то залишиться ще військова система ППО з 60-70 "Тунгусів", до сотні "Стріл-10", більш 60 "Ос", сотні ПЗРК. І є тверда впевненість, що наші зенітники зможуть серйозно ускладнити життя "орлам" з Військово-космічних сил РФ. Адже навіть зіткнувшись з зачатками у сирійських ППО "бороданів", вони понесли такі втрати, які при будь-яких розкладах можна назвати катастрофічними.
"Шатунная" війна
В силу вищевикладеного найбільш вірогідним варіантом осінньої кампанії на Донбасі буде продовження тягучою, болючої для нас позиційної війни. По всій видимості, буде тривати "війна малих груп", постійні артилерійські обстріли, підриви техніки на фугасах і бійців на розтяжках в найближчому тилу. А це, на жаль, постійні втрати - до 10-15 осіб на тиждень, нестача фінансів, техніки і, що особливо важливо, - людей.
Тобто війна для Росії залишиться в першу чергу інструментом виснаження України, економічного і емоційного, з розрахунком на наступ колективної апатії, втоми від війни і, як наслідок, - продовження спроб "Шатуна за допомогою підгодованих політиків і "корисних ідіотів", а також силами цих диверсантів, які впроваджуються до нас всі ці три роки. Цієї осені дуже вірогідні інспіровані Росією політичні акції, в тому числі і масові, а також нові прямі напади та вбивства на зразок тих, що вже відбулися цього літа в Києві та Маріуполі.
Тут варіанти розвитку подій можуть бути від гранично жорстких і швидких до плавних і "оксамитових". У першому випадку - це інспіровані громадянські заворушення в Києві з приходом до влади проросійських політиків, які звернуться за військовою допомогою до Путіна. Саме для цього російські війська і накопичуються в Білорусі та на прикордонних територіях навпаки Харкова і Чернігова. Такий варіант вкладається в логіку гібридної війни і неодноразово опрацьовувався радянськими і російськими генералами - від Чехословаччини в 1968 р. до Чечні зразка літа 1994-го.
Такий варіант розвитку подій розглядається нашим Генштабом. Про це свідчать, наприклад, недавні масштабні навчання "Сі Бриз-2017". Мало хто знає, але одним із завдань навчань було звільнення захопленого бойовиками незаконних збройних формувань порту та аеропорту у Болграді.
"Оксамитовий" варіант - це постійне розхитування ситуації в розрахунку на вибори 2019 р., на яких цілком легітимно відбудеться реванш Партії регіонів під тією чи іншою вивіскою і, як результат, - "почесна капітуляція" перед Путіним за повної неможливості Заходу наміру перешкоджати легітимної української влади розгорнути зовнішньополітичний вектор.
Як би там не було, Москва в будь-якому випадку буде намагатися активізуватися цієї осені, адже час продовжує працювати на нас: країна поступово виходить із затяжної штопора, підвищується престиж військової служби, військова промисловість виходить на позамежні для довоєнного часу темпи. У військах все частіше можна побачити не тільки старі радянські відновлені з зберігання зразки, але і набагато більш сучасне озброєння. Поступово відновлюється чисельність літаків та вертолітного парку. Не так швидко, як хотілося б, але йде розробка керованого і ракетної зброї. План санкционному удушення Москви працює - коштів і бажання воювати на Донбасі у росіян з кожним днем все менше.
