Лояльності мало. Навіщо Банкова програмує для себе нові кризи
З одного боку, потрібно продовжувати непрості стосунки з головним союзником всередині коаліції — "Народним фронтом" Арсенія Яценюка. І хоча зв'язка між головними членами більшості бачиться цілком міцної: в першу чергу обидві фракції об'єднує небажання дострокових виборів, яких домагається частина опозиції як "патріотичної", так і проросійською, тим не менш, апетити і амбіції "фронтовиків" помітно вище їх рейтингу, і їх треба якось стримати.
З іншого боку, Володимир Гройсман на чолі Кабінету Міністрів далеко не так лояльний, як того хотілося б Порошенко, і веде власну політичну гру, а тому стає для Банкової певною проблемою. Тільки цього літа Кабмін поставив хрест на дві ініціативи, в яких цілком могла бути зацікавлена Банкова. Спочатку при внесенні змін до держбюджету не пройшла схвалена бюджетним комітетом поправка про відшкодування ПДВ векселями. А пізніше Кабмін просто заблокував ще одну сумнівну ініціативу — про введення "стимулюють" чи RAB-тарифів в енергетиці.
Що буде з Гройсманом?
Один з головних викликів для Порошенка цією осінню - спробувати вирішити питання з Володимиром Борисовичем. Ідеальним варіантом тут була б відставка Гройсмана і призначення абсолютно лояльного прем'єра президенту. У Порошенка є така людина в Кабміні - це Степан Кубів. Більш того, його кандидатуру навіть не потрібно проводити через парламент, адже у разі відставки Гройсмана Кубів як перший віце-прем'єр автоматично виконує обов'язки глави уряду і може їх виконувати скільки завгодно довго.
Правда такий сценарій несе певні ризики. По-перше, щоб відправити Гройсмана у відставку, потрібні голоси "Народного фронту", а "фронтовикам", по-перше, досить комфортно працюється з Гройсманом у Кабміні, а по-друге, якщо й міняти прем'єра, то їм набагато цікавіше кандидат, лояльний до них, а не до президента. Більше того, тут потрібно враховувати фактор Олександра Турчинова, який може виявитися не проти змінити крісло секретаря РНБО на прем'єрське. А такий варіант для Порошенка нічим не краще нинішнього: при інших рівних Турчинова ніяк не назвеш більш лояльним до Порошенка, ніж Гройсман.
Таким чином, підкилимна кампанія проти Гройсмана, швидше за все, буде і будуть говорити про можливу відставку, але до практичної реалізації справа навряд чи дійде. Найімовірніше, Банкова спробує "повісити" прем'єра, щоб той не відчував себе на чолі уряду занадто привільно.
Як би там не було, а спроба відправити у відставку або всього лише вкоротити Гройсмана може спровокувати серйозну політичну кризу, який не потрібен ні однієї з груп всередині владної коаліції.
При цьому слід розуміти, що ймовірність відставки Гройсмана не перевищує 10%. Сформований у верхніх ешелонах баланс сил робить його можливу відставку занадто ризикованою для багатьох.
Країна "тимчасово виконуючого обов'язки"
Ще один ризик гіпотетичного сценарію заміни мало лояльного Гройсмана на лояльного в. о. прем'єра Кубіва лежить саме в площині "недоназначения" чиновників, яка стала для Порошенка певним фірмовим стилем. В країні на сьогоднішній день і без того вистачає органів влади, якими керують недоназначенные і полуотставленные чиновники. В одному тільки Кабміні станом на сьогодні "підвішені" три міністерства. Моз з 14 квітня минулого року очолює в. о. міністра Уляна Супрун, Мининформполитики все літо очолює той чи Юрій Стець, який офіційно подав у відставку, а парламент за неї так і не голосував, то Еміне Джапарова, яка ніби виконує його обов'язки. Аналогічна ситуація і в Мінагрополітики, де Тарас Кутовий також подав у відставку, але ще не відставлений.
А є ще Нацбанк, де в стані полуотставки зависла Валерія Гонтарєва, а її обов'язки нібито виконує Яків Смолій; сумнозвісна Центральна виборча комісія, термін повноважень більшості членів якої закінчився дуже давно, але вибирати нових, схоже, ніхто не поспішає; і Конституційний суд, який очолює тимчасово виконуючий обов'язки голови Юрій Бакулін.
Всі ці органи влади вкрай важливі для формування державної політики і, схоже, ще довго будуть залишатися в підвішеному стані, що буде ще одним серйозним викликом і для Порошенка, і для Гройсмана, адже опозиція з початком нового сезону обов'язково буде бити по цій больовій точці, звинувачуючи Банкову в усіх смертних гріхах від корупції до узурпації влади.
Що стосується можливості провести всі потрібні призначення цієї осені, то тут картина досить песимістична. Найбільше шансів, та й то в середньостроковій перспективі, на те, що будуть зроблені необхідні призначення в Рахункову палату. Також можливе призначення певних людей в Конституційний суд. Що ж стосується нового голови Нацбанку, то в найближчому майбутньому він не проглядається взагалі, а новий склад Центрвиборчкому навряд чи буде призначений раніше грудня.
Бюджетиада-2018
Ще один серйозний виклик для української влади - це процедура ухвалення закону України про державний бюджет на 2018 р., традиційно супроводжується великими політичними торгами. А такі торги ніколи не проходять гладко і безконфліктно.
Нагадаємо, проект держбюджету повинен бути поданий в Раду вже через два тижні після старту політичного сезону - 15 вересня. У минулому році вперше в новітній українській політичній історії проект бюджету був поданий вчасно. Так, швидше за все, буде і в цей раз, що, безумовно зменшить можливості для політичних спекуляцій на держбюджет, але обов'язково спровокує тертя між гравцями.
В цьому році торги за бюджету обіцяють бути особливо жорсткими, оскільки 2018-й стане останнім передвиборчим роком, а бюджетні "пряники" потрібні всім. І у вигляді підвищення соціальних виплат для того, щоб догодити електорату, і у вигляді преференцій лобійованим регіонами, галузями промисловості і окремими підприємствами. При цьому за кожну бюджетну рядок буде йти в тому числі й інформаційна боротьба, "відповідальність" за будь-яке підвищення соціальних виплат кожна політична сила буде перетягувати на себе, мовляв це тільки наша заслуга.
Зовсім не виключено, що в умовах особливо запеклих торгів держбюджет-2018 так і не буде прийнятий до початку наступного року, що, як це не дивно, буде цілком на руку Гройсману, адже в такому випадку країна буде жити за бюджетною розпису попереднього року. Провину за провал закону про держбюджет завжди можна покласти на депутатський корпус, а пристойний соціально орієнтований держбюджет-2017 дозволить прем'єру і в наступному році говорити про свої досягнення в соціальній сфері.
У будь-якому випадку, боротьба за держбюджет-2018 несе в собі додаткові ризики для правлячої коаліції, не такі серйозні, як у випадку з можливим переформатуванням Кабміну, але здатні, тим не менш, серйозно послабити владу. При цьому ймовірність того, що країна увійде в бюджетний криза, невисока, тим більше що така криза в першу чергу піде на користь Гройсману.
Нова Конституція від Яценюка
Ще одним викликом для влади може стати ініційована Арсенієм Яценюком конституційна реформа. Поки ця тема благополучно забута, але, за інсайдерською інформацією, запропонований Арсенієм Петровичем концепт цілком прихильно оцінений партнерами з США. Конституція від Яценюка, нагадаємо, передбачає, що президент у новій Україні буде "безпартійним національним арбітром". Що це конкретно означає, поки сказати складно, але очевидно, що мова йде про звуження президентських повноважень.
Зрозуміло, Порошенко подібні нововведення навряд чи дуже радують, але не можна виключати, що яценюковская Конституція може стати базисом домовленостей під другий президентський термін Петра Олексійовича. У цьому випадку, втративши ряд повноважень, Порошенко, по-перше, заручитися перед виборами підтримкою США і "Народного фронту" а по-друге, отримає певні гарантії збереження за собою особливо важливих для нього позицій.
Що ж стосується Яценюка, то для нього проект нової Конституції може стати поверненням у велику політичну гру з прицілом у віддаленій перспективі повернутися в крісло прем'єра, тепер вже з великими владними повноваженнями.
Сам же Яценюк цієї осені, швидше за все, почне шукати собі партнерів по конституційного процесу не тільки серед зовнішніх сил, але і всередині українського політикуму. А щоб ця тема остаточно не заглохла, він буде продовжувати запускати пробні інформаційні кулі.
Неминучі реформи і тиск МВФ
Не можна обійти увагою і майбутні реформи. В першу чергу мова йде про пенсійну реформу, реалізація якої стане головним викликом для уряду і самого Гройсмана. В цей проект уряд включив, з одного боку, не надто популярні вимоги МВФ, від яких нікуди не дітися, оскільки від їх реалізації залежить можливість отримання чергового траншу. З іншого — Гройсман, який, напевно, сьогодні єдиний представник політичного істеблішменту, що бореться за відновлення довіри до влади, включив в реформу і низку соціальних ініціатив щодо перерахунку, підвищення та індексації пенсій.
Таким чином, реалізація цієї реформи дозволить як і партнерам Гройсмана з влади, так і опозиції намагатися перетягнути заслугу за популярні рішення на себе, що, наприклад, вже активно робить Порошенко, всіляко підкреслюючи свою роль у просуванні реформи. Але є і третя сторона: опозиція отримає якесь поле для критики, вишукуючи у вкрай необхідною і досить соціально м'якою реформу якісь "антисоціальні" речі на кшталт збільшення страхового стажу або зменшення числа "пільгових" пенсіонерів, щоб заробляти вісти на критиці влади.
В цілому реалізація пенсійної реформи принесе суттєве збільшення пенсії для майже половини пенсіонерів. Тому політикум розділиться на дві частини: перші будуть говорити, що вони допомогли пенсіонерам, а другі стануть розповідати про несправедливість, мовляв, більшість людей не отримали суттєвого підвищення.
Аналогічна історія-з іншими розпочатими реформами - медичної, освітньої і т. д. Всі вони будуть проходити під акомпанемент "гойдалок" — від огульної критики до самовихваляння.
