"Багато іноземні інвестори кажуть, що їх бізнес в Україні зростає двозначними цифрами"
Міжнародна фінансова корпорація (International Finance Corporation) - міжнародний фінансовий інститут, що входить у структуру Світового банку. Штаб-квартира організації знаходиться у Вашингтоні. Корпорація створена в 1956 р. з метою забезпечити стійкий приплив приватних інвестицій в країни, що розвиваються. В Україні представництво очолює Олена Волошина, яка і розповіла "ДС", чим незадоволені інвестори і як залучити в Україну.
"ДС" Вже чотири роки вся Україна живе "по-новому". Скажіть, зараз стало простіше вести бізнес, ніж у роки президентства Віктора Януковича?
Е. В. За останні роки в Україні впроваджено набагато більше реформ, ніж за 26 років незалежності. Інше питання, що всім би хотілося, щоб це було швидше, глибше і наша країна не робила крок вперед і два назад. Хочеться, щоб реформи позитивно сприймалися населенням, а не вважалося, що вони нав'язуються міжнародними організаціями. Адже ці реформи потрібні в першу чергу Україні.
Звичайно, є певний опір системи реформ: зокрема, довго розглядався Закон про приватизацію і незрозуміло, як ще довго буде розглядатися стратегія державних банків. Крім того, сьогодні збільшилася перерозподіл ВВП через державний бюджет - це замість того, щоб знижувати частку державного сектора і збільшувати частку приватного.
Тим не менше багато іноземні інвестори кажуть, що їх бізнес в Україні зростає двозначними цифрами, хоча і з дуже низької бази. І вони мають намір продовжити інвестувати. Також іноземний бізнес зазначає, що відбулися величезні зміни в адмініструванні ПДВ (зараз він відшкодовується автоматично). А один з моїх клієнтів нещодавно зазначив, що для підприємців, які працюють по-білому, тепер стало жити легше.
Разом з тим бізнесу дуже заважають працювати різні силові структури.
Але сподіваємося, що після прийняття так званого закону про "маски-шоу" ситуація кардинально зміниться на краще.
Е. В. Звичайно, не всі реформи подобаються бізнесу. Є реформи, які потрібні країні, щоб вижити. Можливо, бізнес сьогодні від них не виграє, але отримає бонуси завтра. А для цього потрібно виходити з тіні.
"ДС" В нашій країні потрібно боротися не тільки з тіньовою економікою, але і з рейдерством, з яким бізнес, на жаль, продовжує стикатися і сьогодні...
Е. В. Причина цієї проблеми в корупційній української судової системи, яка потребує термінового реформування. Тому одна з вимог міжнародних організацій - створення антикорупційного суду і подальша реформа судової системи України.
"ДС" Що сьогодні створює бізнесу більше шкоди - недосконалість української податкової системи або її перманентні зміни?
Е. В. Думаю, що податкові ставки в Україні цілком конкурентні і прийнятні для бізнесу. Інша справа, що бізнес не влаштовує адміністрування податків і постійно змінюються правила гри.
Бізнес хоче стабільності і передбачуваності. Приміром, як я можу залучити трирічний кредит, якщо не знаю, за якими правилами буду грати і як буду його повертати?
"ДС" Приватизація була однією з ключових реформ країни, але поки що прогресу немає. Зате уряд на 2018 р. запланував доходи від приватизації на 22 млрд грн - це реально?
Е. В. Якщо говорити про приватизацію, то закон прийнятий, і він непоганий. Більш того, отримав схвалення всіх міжнародних організацій. Але він більше спрямований на вирішення проблем малої та середньої приватизації. Щодо знаменитих кейсів, які могли б стати історією, - їх можна було зробити тоді і можна зараз. Але треба все робити правильно, не поспішаючи. Бо немає нічого гіршого, ніж те, що кілька приватизацій в Україні не відбулися. На мій погляд, перший приватизаційний кейс нам слід зробити із залученням міжнародних радників. Важливо, щоб на цьому активі не було "токсичності", невиплачених кредитів і т. д. І тоді таку приватизацію реально провести за шість місяців.
Е. В. Так. Але якщо ми спробуємо продати його таким же способом, як в минулі два рази, - це буде безуспішно. А адже до Одеського припортового заводу був інтерес гідних іноземних інвесторів... Але поки там є токсичні борги, ні одна з серйозних західних компаній не стане брати участь у конкурсі.
Е. В. Дивлячись що ставити перед собою цілі приватизації. Я вважаю, що для першого приватизаційного кейса мета повинна бути не в грошах, яке отримає держава.
А в тому, щоб залучити прозорим шляхом ефективного власника і довести всьому світу, що Україна - це цивілізована країна.
Е. В. Не обов'язково, щоб це був іноземець. Але проблема в тому, що я не бачу ефективних українських кандидатів.
"ДС" Багато розмов, що Україні треба поліпшити свої позиції в Doing Business (76 місце), і тоді в країну прийдуть інвестори. На вашу думку, почала Україна рухатися в бік інвесторів?
Е. В. Звичайно, ми рухаємося в цю сторону, і фундаментально Україна цікава інвесторам.
Адже наша країна - це досить великий ринок між Європою і Азією. До того ж ми маємо 30% світового чорнозему, у нас є глибоководні порти і непогана інфраструктура, яку можна модернізувати, і т. д.
Безумовно, на рейтинг Doing Business дивляться інвестори, але він не ідеальний, як і всі подібні списки. Крім того, місце в Doing Business визначається і тим, наскільки швидко і ефективно проводили реформи інші країни. Тим не менш Україна поступово піднімається у Doing Business.
Що стосується Інвестиційного ради та Офісу по залученню інвестицій, то ми ефективно працюємо з обома. Подібні інститути потрібні, бо одна з проблем України - це недостатньо позитивний імідж, який треба покращувати. Більше того, нам потрібно просувати країну на світовій арені як об'єкт для залучення інвестицій. І тому я вітаю досвід, наприклад, Українського дому в Давосі.
"ДС" Чому до нас не йдуть глобальні інвестиції - як це виправити? І від чого залежить бажання інвесторів вкладати гроші в країну?
Е. В. на Жаль, багато гучних бізнес-імен були змушені покинути Україну у зв'язку з тривалою відсутністю реформ. А після відходу їм вкрай складно повертатися. Кажуть, що у інвестора коротка пам'ять, але це зовсім не так. Якщо велика міжнародна компанія одного разу обпеклася і покинула ринок, то повернутися їй набагато складніше, ніж зайти вперше. Наприклад, вже багато років я марно намагаюся повернути в Україну один з європейських банків, який зайшов до нас у кінці 1990-х років і обпікся. І таких прикладів багато. За останній час, на жаль, теж чимало інвесторів пішло з України.
Щоб виправити ситуацію, треба як мінімум провести вдалу приватизацію (тому, я волію, щоб ОПЗ купила саме міжнародна компанія) і працювати над рекламою потенціалу нашої країни.
"ДС" Є тенденція, що замість бізнесу з Європейського Союзу і США, в Україну йдуть інвестори з Близького Сходу. Наскільки нам це вигідно?
Е. В. Неважливо, звідки інвестор. Головне, щоб він був правильний, і ми повинні розуміти, що йому цікаві. Приміром, китайським інвесторам цікаво участь у розвитку української інфраструктури та доступ до наших продуктів харчування. Країни Близького Сходу можуть зацікавитися продукцією тваринництва, а Ізраїлю і Сполученим Штатам цікаві наші IT-розробки. Тому, Україна сама повинна визначити, з якими інвесторами і яким чином їй працювати. Якщо говорити про інфраструктуру, то тут ми можемо бути цікаві Європі, США, китайців і корейців. Тому, треба проводити публічні тендери, структурувати концесію і залучати інвестора "зеленим тарифом".
"ДС" Зможе Україна стати настільки привабливою для інвесторів, як в 2007 р., до початку кризи і, головне, як скоро?
Е. В. Думаю, що до рівня 2007 р. нам ще потрібно довго йти. Хоча, все залежить від темпів, якими ми будемо рухатися.
Якщо це 2% ВВП на рік, то Україні потрібно багато років, щоб повернути колишню привабливість для інвесторів. Тому, потрібно збільшувати темпи зростання.
"ДС" В Україні з 2001 р. діє мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Експерти і суспільство розділилися в думках. Одні вважають, що продовження мораторію створює тіньовий ринок землі, а інші стверджують, що його скасування тут же призведе до обезземелення селян і скупки землі іноземними компаніями або місцевими олігархами. Яка ваша думка?
Е. В. IFC вважає, що мораторій на продаж землі в Україні треба знімати - це однозначно. І чим швидше, тим краще. Тому що це та справедливість, про яку сперечаються люди. Бо неправильно позбавляти людину конституційного права розпоряджатися своєю власністю. І багато селяни - власники таких паїв, які хотіли свого часу їх продати, на жаль, не змогли зробити цього. Також скасування мораторію потрібна, щоб сільськогосподарський сектор реалізував свій потенціал і тим самим привернув хороші масштабні інвестиції в країну. До речі, за оцінками Світового Банку, це принесе Україні $15 млрд додаткового доходу в рік, а ВВП країни зросте на 1,5%. До того ж скасування мораторію вкрай необхідна для підвищення ефективності даного сектора в цілому.
"ДС" Якщо уявити, що завтра мораторій скасують: коли буде помітний відчутний економічний ефект від відкриття ринку землі?
Е. В. Природно, буде потрібно час, щоб ринок землі запрацював. Потрібен якийсь період часу, щоб зрозуміти, скільки коштує та чи інша земля. Знадобиться час, щоб банківський сектор виробив механізм того, як весь цей процес буде фінансуватися банками. І міжнародні організації зараз прагнуть допомогти розробити такі варіанти. Природно, повинен пройти якийсь період часу, щоб інвестор зацікавився українськими землями.
Але чим далі ми відтягуємо зняття мораторію, тим далі відтягується світле майбутнє і наші дивіденди.
Е. В. Бабуся чи дідусь, які хочуть продати свою ділянку землі, гроші отримають на день продажу. А для країни буде потрібно якийсь час, щоб отримати свої дивіденди. Але це залежить від безлічі факторів.
"ДС" На думку Міжнародної фінансової корпорації, у чому полягає ключова проблема української економіки та її конкурентна перевага?
Е. В. Наша основна проблема одночасно і перевага - це ми самі. Коли я кажу "ми", то маю на увазі всіх - політиків, бізнесменів, олігархів, представників преси і простих громадян. Тому що лише люди, які живуть в Україні, можуть ефективно реалізувати всі її переваги (природні, геополітичні, ресурсні, інфраструктурні і т. д.). Тільки самі українці можуть зробити правильний і ефективний державний сектор, а також створити ефективний приватний сектор, який буде глобально конкурувати на ринку. Іншими словами, ми самі повинні побудувати собі нормальне і гідне життя.
Олена Волошина, голова представництва Міжнародної фінансової корпорації в Україні (IFC)
Народилася у квітні 1963 р. у Києві.
Освіта: у 1985 р. закінчила факультет іноземних мов Київського державного університету ім. Т. Р. Шевченка. Після закінчення аспірантури у 1990 р. захистила кандидатську дисертацію з лінгвістики.
Етапи кар'єри: до приходу в Міжнародну фінансову корпорацію (IFC), займалася викладацькою діяльністю.
Кар'єру в IFC початку 1992 р. з моменту здійснення перших операцій IFC в Україні. Керує діяльністю IFC в Україні вже більше 20 років. До свого призначення в 1996 р. керувала консультативної програми IFC "Мала приватизація в Україні" (1994-1996 рр.), направляючи діяльність консультантів за малої приватизації в 18 містах України та координуючи зв'язку IFC з урядом України на всіх рівнях.
Сімейний стан: одружена.
Захоплення: подорожі.