Гібридний прорив. Як Захарченко планує захопити Маріуполь і Слов'янськ (КАРТА)

Стаття про варіанти наступальної операції ЗСУ на Донбасі викликала цілий вал різноспрямованих коментарів. Серед яких було й кілька від росіян і їх прихильників на Донбасі, які твердо переконані в неможливості такого сценарію через різке посилення "народних міліцій ЛДНР".

Про стан цих "недоармий" ми вже писали, але вирішили все-таки спробувати пофантазувати і про можливість проведення наступальної операції цими вкрай обмеженими силами при обмеженій підтримці ЗС РФ.

Відразу обмовимося - ні про які глобальних операціях типу взяття Лондона чи Берліна мова не йде. Операція, яка при дуже багатьох "якщо" чисто теоретично може бути проведена, буде вкрай обмеженою за часом і в просторі. І мета - більш ніж приземлена - вихід на адміністративні межі Донецької і Луганської областей.

Зрозуміло, що для цього противник повинен створити, крім ударних кулаков, ще й перевагу в силах і засобах як мінімум в два рази, що на практиці може означати збільшення угруповання на окупованих територіях в три (!) рази, що природно при нинішньому стані інфраструктури в короткий час завдання майже не здійсненне. Але все-таки.

Отже, на сьогодні нами реально створено три лінії оборони, завданням противника стане їх прорив і вийти на оперативний простір принаймні на трьох напрямках - інакше загальний наступ не має сенсу і може бути легко куповані як підтягуванням резервів з другої та третьої лінії, так і перекиданням підрозділів з інших напрямків (благо розмір театру бойових дій вкрай обмежений).

Вкрай перспективним для наступу російські куратори гібридної армії розглядають волновахское і маріупольське. Насамперед через майже плоского степового рельєфу і відсутності великих населених пунктів (виняток Маріуполь і Волноваха) наступати тут танками досить просто.

Цілком очевидно, що основний удар супротивника може бути спрямований на Вугледар, який розташований за лінією протистояння і на думку російської розвідки менш укріплений, ніж та ж Волноваха. Це локальне наступ створить так званий "Вугледарський виступ", в який увійдуть, крім власне Вугледара, Новомихайлівка, Ольгинка та Новотроїцьке.

У разі такого розвитку подій, наше командування буде змушена відволікати сили на release такої важливої дороги, як Новотроїцьке - Велика Новосілка - Павлоград. Крім того, звідси противник може почати наступальні дії в напрямку Волновахи з можливістю блокування тут нашої угруповання.

Крім того, взяття під контроль противником двох висот (кургану "Могила-Кирилівка" і висоти "228" північніше Ольгинки) дозволить контролювати вогнем всі переміщення у північних околицях Волновахи.

Після чого просування бойовиків буде цілком реально в напрямку до селищ Ровнополь та Іванівка. Практично одночасно супротивникові потрібно нанести удар по умовній лінії "Мирне-Андріївка-Донське" для виходу на контроль ще однією важливою висоти кургану "Могила-Косач" висотою 257 м. З його взяттям бойовики зможуть взяти під вогневої контроль важливу трасу "Донецьк-Маріуполь".

Далі наступ повинно йти на південь у напрямку Бугаса і Волновахи, щоб закрити котел в районі Гранітного укупі з допоміжним ударом з-за Кальміусу.

Тут варто сказати, що ця частина Донецької області вкрай порізана з перепадами висот і при наявності достатньо великої кількості наших частин, бої навіть за найскромнішими оцінками тут можуть затягнутися на термін до трьох місяців.

Основною ж метою цього удару для противника є північні та північно-західні підступи до Маріуполю - Малоянісоль, Кременівка, Кальчик і Володарське, падіння яких буде означати і падіння приморського міста.

Одночасно з цим "армія ДНР" повинна буде провести наступу на два напрямки - у районі Донецька з метою відтиснення наших військ хоча б на лінію "Тарасівка-Селидове-Курахове" і в районі Горлівки.

Нечисленна "Народна міліція ЛНР" не здатна самостійно вести наступальні бойові дії, тому "звільнення" Луганщини взагалі неможливо без прямого з-запоребрикового удару на Станицю-Луганську і Щастя

Всі сили "луганських" повинні бути зібрані на двох ударах - в напрямку Бахмута й Лисичанська. Що без "підпирання" "ихтамнетами" - взагалі нереальне завдання. Кінцевим акордом такої операції могло б бути взяття Слов'янська та Добропілля.

Всі ці суто теоретичні викладки розбиваються об реальність - в нинішньому стані "армія ДНР" не в змозі вести бойові дії більш ніж на одному оперативному напрямку. Тобто фактично таке наступ перетворюється просто в серію послідовних локальних ударів, що робить загальний наступ майже безглуздим.

У разі, звичайно, якщо під личиною "армії Новоросії" будуть виступати російські підрозділи, сконцентровані на нашій кордоні Ростовської області і далі, то такий сценарій цілком реальний, хоча й пов'язаний з величезними втратами, особливо на початковому етапі прориву двох ліній оборони. Адже не секрет, що прифронтові території щедро заміновані, пристріляні й у Генштабу в запасі є кілька планів розвитку ситуації, у тому числі і контрнаступательного характеру з оголошенням військового стану та чергової хвилі мобілізації.