"Геть старих пер...нів!" Як в Україні з'явилася технологія "нових осіб"
Про веселих, сумних, повчальних і просто цікавих історіях на виборах пропонуємо вам згадати в нашій рубриці "Історія українських виборів" в рамках проекту "Вибори-2019. Який нам потрібен президент".
У 90-х роках на парламентських виборах боролися ідеологічні партії - "рухівці", комуністи, соціалісти, центристи або партії, створені за професійним або гендерним принципом, - різноманітні "селяни", Партія жіночих ініціатив і т. п. На виборах 1998 р. засяяла Партія зелених Віталія Кононова. Екологічною тематикою "зелені" змогли зацікавити 5,43% українців, отримавши 19 мандатів. Партія сприймалася як нове віяння, а її висуванці - як альтернатива нацдемам і лівим. Проте вже через чотири роки колись успішний політпроект опинився на 11-му місці, отримавши всього 1,3% голосів.
На тих виборах з'явилося відразу декілька учасників, які вибудовували свою кампанію на технології "нових облич" і "третьої сили". Найгучніший проект - "Команда озимого покоління", розкручена з нуля за допомогою телебачення. Місця в списку отримали представники дрібних партій, які декларували в якості своєї ідеології ліберальні цінності. Валерій Хорошковський, Інна Богословська, Микола Вересень, Ірина Горіна сприймалися частиною суспільства як нова еліта, яка потрібна країні. Але цієї частини виявилося недостатньо для проходження "Копів" в парламент - з 2,1% вони зупинилися на 9-му місці.
Інший схожий, але не настільки розкручений і ресурсний проект "Нова генерація України", вів на вибори Юрій Мірошниченко. Той самий "регіонал", який представляв Віктора Януковича в парламенті, а після Революції гідності вибачився і пустив сльозу. У 2002-му "Нова генерація" набрала лише 0,77%, в підсумку зайнявши 15-е місце з 33 учасників виборів. Свою агітаційну кампанію партія проводила під гаслом повного оновлення влади, а запам'яталася в першу чергу завдяки помітному гаслу на агітаційних плакатах "Геть старих пердунів!".
Технологія, незважаючи на небачений для тих часів агітаційний креатив, не спрацювала, і Мірошниченко виявився спочатку поруч з вічно молодим і перспективним Сергієм Тігіпко, а потім з "регіоналами".
У 2006 р. до виборців зі своїми "новими обличчями" пішли кілька партій - "Нова сила" на чолі з Юрієм Збітнєвим, ПОРА-ПРП, де першим номером був Віталій Кличко, партія "Третя сила", головною "зіркою" в її списку блищав ректор "кулька" Михайло Поплавський. Були ще кілька екологічний партій. Проте всі ці проекти особливої підтримки у виборців не мали. Вище всіх стрибнула ПОРА - 10-е місце, 1,47%.
Через рік, на позачергових парламентських виборах, кількість партій-учасниць серйозно зменшилася. До того ж у політичних акціонерів не було часу вкладати ресурси в розкрутку "нових осіб". Тому цю технологію ніхто на озброєння не взяв. Та й у виборах 2012 р. зі словом "нова" в назві була тільки одна партія - "Нова політика" на чолі з зовсім не новим Володимиром Семиноженко. Вона посіла 18-е місце з 0,10%. Тоді основне протистояння було між Партією регіонів і опозиційними їй силами. Тут не до "нових осіб".
А вже на дострокових виборах 2014-го роль "третьої сили" успішно зіграла "Самопоміч", тим самим актуалізувавши запит суспільства на нових людей у владі. Цю хвилю на місцевих виборах успішно використовувала партія "Нові обличчя", якій вдалося отримати безліч мандатів у місцевих радах Київщини. Дуже скоро виявилося, що не такі вони і нові, що багато хто причетні до гучних скандалів з дерибаном земельних та інших ресурсів у Київській області.
За останні роки кількість проектів, учасники яких заявляють про необхідність перезавантаження влади за рахунок молоді, зросла. "ДемАльянс" Василя Гацька і єврооптимістів, рух "Хвиля" Віктора Чумака, "Рух нових сил" Саакашвілі і Дерев'янка, "Розумна сила", на чолі якої стоїть Олександр Соловйов, і т. д. Для розкрутки цієї технології телеканал ICTV проводив цілий телепроект "Нові лідери". Схожий проект здійснює Вадим Рабінович на каналі "112 Україна". Партія "За життя" теж позиціонує себе як "третя сила". У ЗМІ різноманітні експерти наполягають на необхідності участі в майбутніх виборах нових осіб, наших Макронов.
Успіх цієї технології в Україні цілком зрозумілий. По-перше, ключові політики на увазі десятки років, проте йти на політичну пенсію не бажають. Частина суспільства просто втомилася бачити одних і тих же, їх асоціюють з корупцією і парманетными економічними кризами. Щоправда, ніж нові краще, поки незрозуміло. В усякому разі, істотно оновлений парламент зразка 2014 р. відповіді на це питання не дав.
По-друге, "третя сила" - це хороша можливість сховати старих політиків, помінявши їм стиль і риторику. Акціонерів вітчизняної політики цілком влаштовує такий апгрейд, інакше б вони не підігрівали інтерес виборців до "нових облич".
