Георгій Почепцов: З фейками боротися складно - їх роблять професіонали, а любителі читають
"ДС" Яку роль відіграє інтернет - соціальні мережі та пошукові системи - у виборчому процесі, якщо дивитися на розвинені країни світу?
Р. П. Соцмедіа створили децентралізацію, давши кожному умовне право стати медіа. З точки зору медіа це виглядає як гасло "геть професіоналів". Його чомусь не застосовують у медицині, а тут вирішили застосувати, оскільки бізнес модель того ж "Фейсбуку" вимагає від споживача весь час бути в мережі, оскільки його цифрові сліди є базою для продажу цільової реклами. Його весь час заманюють ставити лайки, розміщувати селфи, вступати в розмови. Цей "будівельний матеріал" просто потрібен для створення психологічного або поведінкового портрету користувача, щоб він не міг ухилитися від майбутнього рекламного повідомлення.
З цієї причини, наприклад, і російські інтервенції в обрання Дональда Трампа, і його власні команди типу Cambridge Analytica пішли по шляху роботи на базі "Фейсбуку" з тими соціальними групами, які потенційно готові голосувати за Трампа. Правда, російські інтернет-тролі пішли іншим шляхом, вони вводили в масову свідомість відчуття хаосу, наприклад, одночасно виводячи демонстрації за іслам або проти ісламу, щоб виборець Трампа злякався такого розвитку подій, оскільки республіканці за порядок і проти різноманітності.
"ДС" Можна говорити про те, що інтернет видавлює телебачення в якості головної рекламної площадки в політиці і бізнесі?
Р. П. Це вже не тільки прогнози, це підтверджується цифрами, у інтернету великі обсяги по рекламі за рік. Це пояснюється тим, що в телебачення немає того цільового входу в мізки, який є у інтернету. Вже є навіть провідні фахівці з продажу люксових брендів з допомогою соцмереж. А про майбутнє вони кажуть, що скоро ми будемо знати не тільки те, що даний конкретний споживач хоче сьогодні купити, а навіть те, про що він тільки мріє.
"ДС" Добре, а яка роль інтернету у виборчому процесі в Україні, можна говорити про кінець епохи чотирьох головних телегруп - Ріната Ахметова, Віктора Пінчука, Ігоря Коломойського та Дмитра Фірташа?
Р. П. Про кінець епохи говорити не можна, так як телебачення все одно залишається головним джерелом новин для більшості населення. Але раз інтернет назвали Че Геварою XXI століття, то він поступово забере всіх, тим більше молодь теж постаріє і забере з собою в своє нове життя старі звички. Телебачення не вмирає, воно трансформується в руслі нових тенденцій. Наприклад, можна побачити аналогію між політичними ток-шоу і соцмедіа.
"ДС" Як все більшого входження миллениалов (покоління Y - які народилися після 1983 р. - ред.) в политичну і економічне життя буде впливати на значення Мережі і методи маніпуляції поведінкою?
Р. П. Це не просте покоління. Його відразу почали серйозно вивчати навіть фахівці у сфері національної безпеки і розвідки, щоб знати, як продавати їм свою сферу.
Молодь керована навіть сильніше старшого покоління. Її ідентичність зчитується легко за допомогою прийнятої ними моди або музики. І точно так можна виховувати потрібний тип ідентичності.
"ДС" У чому відмінність телебачення і соціальних мереж в плані розуміння аудиторії, таргетування цільових груп? Що це дає політикам?
Р. П. Крізь телебачення можна "віщати" спираючись на дані соціологів, які знають, які передачі дивляться потрібні їм соціальні групи і які аргументи для них важливі. Часто населення може йти навіть далі, ніж це потрібно, наприклад, влади, підкоряючись політичних ток-шоу. Соціологи часто говорять, що вони вимірюють не думка, а думка телевізора.
"ДС" Якщо говорити про фейках, як у політиці, так і за її межами, яка причина їх появи?
Р. П. Фейки є природним результатом інформаційної роботи в ситуації, коли вилучена функція перевірки на достовірність, яка була у традиційних медіа. Але це фейки індивідуального порядку. Коли ж фейки породжуються індустріально в рамках політичної боротьби за допомогою ботів і алгоритмів, то там їх створюють спеціально. І тоді це вже не фейк, а свідома дезінформація. Це було і до інтернету, тоді це називалося брудною політикою.
"ДС" Як потрібно правильно боротися з фейками і чи потрібно взагалі це робити?
Р. П. Кожен індустріальний фейк є частиною якогось наративу або контр-наративу. Його поява в конкретній точці простору і часу - це умовний інформаційний постріл, в результаті якого у людини в голові повинен бути придатним цей наратив або контр-наратив. Боротись важко, оскільки їх роблять професіонали, а дивляться і читають любителі. Складно боротися ще й тому, що фейки завжди сверхэмоциональны, а емоції відключають раціональне мислення. Емоції роблять людину більш простим і передбачуваним у своїх вчинках.
"ДС" чи Може це стати інструментом влади авторитарних режимів для боротьби з поширенням інформації?
Р. П. І може, і є, і буде. Для фейку характерно вірусне поширення, споживач сам включається в це. У нього ніколи не буде можливості для перевірки на достовірність, а умовна сенсаційна новина не може чекати. Тому це завжди буде слабким місцем поширення: дуже хочеться розповісти, але немає ні бажання, ні можливості для перевірки.
"ДС" Яке майбутнє чекає друковані газети і журнали?
Р. П. Їх збережеться дуже обмежене число. Може, залишаться ще місцеві рекламні видання зі вставками про події і розповіддю про те, де буде відключена гаряча вода. Певні журнали, вони можуть знаходити вузьку нішу, яка виявиться комерційно цікавою. Тут не важливий великий тираж, а існування такої нішевою аудиторії.
"ДС" чи Можна контролювати інтернет? Чим відрізняється контроль у авторитарних та демократичних країнах?
Р. П. Спочатку інтернет контролювали військовими і квазі-військовими командами, які поширювали проурядові повідомлення. Такі команди відразу виникли в Ізраїлі, Китаї, Росії. США не мають права працювати так зі своїм населенням, але за межами своєї країни військові успішно працюють з місцевим населенням. Соцмережі - це і моніторинг ситуації, і можливість змінити думку масової свідомості.
Єдиним способом боротьби з чужими нарративами є наявність своїх власних контр-наративів. При цьому спростування вже вийшов невдячна затія, оскільки відбувається поширення негативної інформації і для нової аудиторії.
"ДС" Що б ви порадили нашим читачам в якості антидоту для всього спектру маніпулятивних речей, які є в інтернет-журналістиці України, особливо перед виборами?
Р. П. Треба думати і приймати рішення не відразу. Є відома народна мудрість, що ранок вечора мудріший... Антидоту в принципі немає, у нас є тільки свій минулий досвід, який дозволяє оцінювати події на достовірність, але обманювати нас будуть все одно. Політики на виборах говорять обіцянками, а як їх перевіриш в сьогоднішньому дні?
Георгій Почепцов, професор, доктор філологічних наук
Народився в місті Берегове Закарпатської області у 1949 р. Закінчив факультет кібернетики Київського університету ім. Т. Р. Шевченка (1966-1971).
Доктор філологічних наук, професор низки українських університетів (Київ, Маріуполь та ін), був завідувачем кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України (Київ); завідувачем кафедрою маркетингу Міжнародного Соломонового університету; завідуючий кафедрою міжнародних комунікацій і зв'язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Р. Шевченка (КДУ) (1998-2001); керівником Управління стратегічних ініціатив Адміністрації Президента України (2002-2005).
Виступав з лекціями в університетах США, Німеччини, Австрії, Естонії, Литви, Латвії, Вірменії, Росії.
Автор сучасної теорії стратегії (2005), увів в ужиток поняття "віртуальних екранів" для маркетингу, психологічних та інформаційних воєн, запропонував концепцію смислових воєн.
Відомий також як дитячий письменник, автор десятків повістей.
