Віце-прем'єр-міністр Зубко: Управляти і розпоряджатися грошима повинні обрані люди
— Які зараз основні проблеми, з якими стикається сфера ЖКГ?
— 25 років про реформу довго говорили, але в реальності ніхто нічого не робив з точки зору зміни взаємовідносин на ринку і модернізації самої галузі ЖКГ. Мова не тільки про модернізацію комунальних водо - і теплопостачальних підприємств. Основне питання в тому, щоб розгорнути послугу в бік споживача. Тому що саме споживач на сьогодні повинен диктувати всі умови щодо якості послуг, у тому числі за їх обсягом і вартості. Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який мають прийняти у другому читанні, дає чітке розуміння відповідальності постачальника і споживача послуги. На жаль, за останні 25 років ніхто не займався питанням обліку теплової енергії, виходячи з якого можна отримати справедливі вартість і обсяг послуги. Тому закон України "Про комерційний облік", який зараз перебуває у парламенті, має дати відповідь, як забезпечити облік обсягу послуги та керування її якістю. І це вкрай важливо, бо модернізуючи житловий сектор, внутрішні мережі, утепляясь, ми зменшуємо кількість споживаної енергії. Тому реформа ЖКГ — можливість змінити систему взаємовідносин на ринку і, прийнявши вищезгадані закони, забезпечити фінансову стабільність підприємств, що працюють на даному ринку, а також залучити максимум нових інвестицій.
— І що було зроблено за два роки?
— Прийнято Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Він дає вінничанам можливість вибрати альтернативу серед компаній, що надають комунальні послуги. Об'єднавшись, управляти своєю власністю, забезпечуючи облік і чіткий контроль відповідальності постачальника послуг за допомогою вищезгаданих законів. Тим самим рухатися до модернізації своєї власності.
Щоб говорити про модернізацію, ми підготували закон України "Про енергетичну ефективність будівель", завдяки якому можна буде провести аудит і зрозуміти необхідний обсяг додаткових робіт для зменшення споживання. А також закон України "Про фонд енергоефективності", який дасть можливість отримати фінансову компенсацію і технічні рішення людям, інструментом своє житло. Тому ЖКГ — робота за двома напрямками. Зміна системи взаємовідносин та системи управління житлового сектору, а також реформа, спрямована на модернізацію теплопостачальних підприємств та житлового сектору. Щоб знизити рахунки в платіжках споживачів, ми повинні пройти шлях інших європейських країн (модернізацію, санацію, що ведуть до зменшення споживання).
— А як йдуть справи з розвитком ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків)? Як відомо, Жеки вкрай негативно поставилися до ідеї їх створення. І мешканців будинків налаштовують проти...
— Якщо Жеки чинять опір, значить, є прибуток і є за що боротися. Сьогодні ми бачимо, що Жеки часто не хочуть передавати свої повноваження. А це значить, ми на правильному шляху. І це не прагнення ліквідувати Жеки. Ми хочемо, щоб у людей з'явилася можливість вибирати, провівши конкурс, отримати кращі ціну і якість. І процес створення ОСББ вже увійшов в геометричну прогресію. На сьогодні 120000 будинків багатоповерхового фонду об'єдналося майже 24000. І половина з них — за останніх півтора року.
ОСББ — це не тільки можливість вибирати постачальника послуг, але і шанс модернізувати своє житло, так як 80% житлового фонду в Україні збудовано ще до 1990-х років за радянськими стандартами і сьогодні нікого не влаштовує через свою антиэнергоэффективности. Приміром, Німеччина заощаджує у п'ять разів більше енергії на 1 м2, ніж Україна. Якщо порівнювати з Польщею, то ми витрачаємо майже в три рази більше енергії не тільки для опалення, але і для освітлення, споживання енергії всередині будинку. Тому, говорячи про енергонезалежності держави, вкладення в енергоефективність сьогодні набагато прибутковіше, ніж виплата субсидій або інвестиції у видобуток газу імпортних постачальників.
— На вашу думку, ОСББ користуються популярністю у наших громадян-власників?
— Звичайно! Тому що у людей з'являється можливість управляти своєю власністю. Як наслідок, вони отримують справедливий обсяг енергії через установку лічильників і індивідуальних теплових пунктів, які регулюються в залежності від температурного режиму на вулиці. Те ж саме стосується води і її правильного обліку, а також електроенергії.
Тому ОСББ — єдиний шлях, який може дати поштовх до модернізації житлового сектору в Україні. Адже сьогодні муніципальні влади витрачають гроші на підтримку житлового фонду вибірково (ремонт даху, модернізація, капітальний ремонт тощо).
— І все-таки, хто найефективніше використовує гроші, надані муніципалітетом, Жеки чи ОСББ?
— Я знаю, що муніципалітети багатьох міст гроші на підтримку житлового фонду виділяють тільки ОСББ. Як ефективний власник ОСББ здатна проконтролювати якість та вартість необхідних робіт, організувати конкурс для фірм-виконавців і підписати договір з гарантійними зобов'язаннями виконавця робіт. А нинішня житлово-експлуатаційна контора, витрачаючи гроші місцевих бюджетів та платників податків, рідко відповідає за неефективне використання цих коштів. Тому ми створили законодавчу базу для такого ефективного власника як ОСББ, який може отримувати гроші з державного бюджету (через компенсацію "теплих кредитів"), а також з Фонду енергоефективності. Таким чином, держава буде впевненим, що гроші не будуть розкрадені на половині шляху, а ефективно використовуються. І, звичайно, нам би хотілося бачити результат, класифікований через аудит енергозберігаючої сертифікованої компанії, яка зможе сертифікувати оновлене енергоефективне будівлю.
— Чи будуть застосовуватися санкції або, скажімо, штрафи до Жеків, які відчайдушно перешкоджають створенню ОСББ?
— В Україні сьогодні впроваджується планомірна тактика, прописана в "Стратегії-2020" і коаліційній угоді, — посилення місцевого самоврядування. Це реформа децентралізації, і факт, що з 2015 року держава проводить бюджетну децентралізацію. Тобто ми передаємо місцевому самоврядуванню максимальні кошти з податків, що збираються на місцях. Звичайно, з точки зору авторитарного централізованого держави, напевно, хотілося б карати мерів і застосовувати штрафні санкції. Але це непрацююча система, і вона показала себе протягом попередніх 25 років. Сьогодні мер і муніципалітет несуть відповідальність тільки перед своїми виборцями. А з боку уряду може бути лише посилення рамкових взаємовідносин між споживачем і постачальниками послуг. Тому ми і наполягаємо на прийнятті закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Взагалі, за законодавством і постановами Кабінету Міністрів, мешканці навіть одного будинку можуть розірвати договір, укладений муніципальною владою з обслуговуючою організацією. Треба написати листа постачальнику послуг про розірвання договору, і протягом двох місяців він розривається. Тому багато що залежить від рівня підтримки даної реформи муніципалітетом. Але на законодавчому та правовому рівнях сьогодні у мешканців будинку є всі підстави керувати своєю власністю, у тому числі розривати договори, укладені не з їх згоди або раніше, і вибирати собі управителя на конкурсній основі. Ми прекрасно розуміємо, що муніципалітети категорично не хочуть втрачати важелі управління багатоквартирними будинками. Але більш ефективного власника, ніж самі домовласники, не було і не буде. І муніципалітет повинен забезпечити організацію процесу вибору конкурсу (до речі, в ньому можуть брати участь Жеки) та укладення договорів.
— До революції ЄБРР виділяв кошти на модернізацію житлово-комунального господарства. Як ідуть справи зараз?
— Наше міністерство вдячно ЄБРР. Банк вже багато років приймає участь в модернізації комунальних підприємств. Майже €1 млрд було спрямовано на ці цілі. Зараз ЄБРР також продовжує активно брати участь у модернізації підприємств у різних областях України. У 2016 році ініційована програма, яка дає співфінансування, таке ж, як і з "теплим кредитами". Вже два роки ми впроваджуємо цю програму, за якої спрямовано більше 1 млрд грн на компенсацію кредитів, що видаються населенню. Крім цього, ЄБРР разом з Фондом східноєвропейського партнерства з енергоефективності та екології (E5P) запустив програму на €75 млн, за якої 15% компенсується людям, соглашающимся на енергозбереження. На сьогодні ми продовжуємо колишні проекти з ЄБРР, а також впроваджуємо нову програму, що стартувала в травні цього року.
— Крім ЄБРР, хто ще активно фінансує модернізацію ЖКГ?
— Світовий банк — ним охоплено вісім міст по модернізації теплопостачальних, 11 міст по модернізації водопостачальних підприємств і одне місто (Харків) щодо поліпшення екологічної ситуації за твердим побутовим відходам. Суми вкладень — $315,5 млн і $350 млн відповідно. Ці проекти запущені торік. Також до фінансування модернізації комунальних підприємств підключився Європейський інвестиційний банк. Підписано меморандум і кредитний договір на €400 млн. Це стосується чотирьох напрямків: модернізації теплових підприємств, водоканалів, енергоефективності (заміна освітлення та термомодернізація соціальних об'єктів муніципалітетами), а також декількох проектів, пов'язаних з утилізацією побутових відходів. Хочу відзначити, що нам запропонували дуже вигідні умови кредиту. Загальний період погашення позики (з урахуванням пільгового періоду): 15 років для субпроектів у сфері зовнішнього освітлення населених пунктів та поводження з побутовими відходами; 22 роки — у сфері централізованого теплопостачання та енергоефективності будівель; 30 років — у сфері гарячого водопостачання, централізованого і нецентралізованого питного водопостачання, водовідведення. Пільговий період становить: три роки за проектами по освітленню та поводження з побутовими відходами; п'ять років за проектами з теплопостачання та енергоефективності будівель; вісім років для проектів у сфері гарячого водопостачання, централізованого і нецентралізованого питного водопостачання, водовідведення.
— За вашими спостереженнями, з боку органів місцевого самоврядування є прагнення отримати більше повноважень та ресурсів або, навпаки, побільше віддати центру?
— Думаю, і одне і інше. Там, де є господарники, вони розуміють, що для управління потрібні певні інструменти. І це не тільки питання грошей, але і повноважень (розпорядження землею, співпраця з фіскальною службою по збору акцизу і з Міністерством юстиції щодо наповнення реєстрів нерухомості і адмінпослуг). З іншого боку, сьогодні ще не всі обласні центри взяли повноваження щодо державно-архітектурного контролю. Лише 45 міст з майже 500 взяли на себе повноваження. Тільки зараз передані повноваження Києвом, Дніпром, Житомиру. Виходячи з цього, я розумію, що є певне небажання брати на себе всю повноту відповідальності. Тому мені хотілося б, щоб українці, які проживають у великих містах, знали, що не існує перешкод, наприклад, для функціонування державно-архітектурного будівельного контролю і підпорядкування тільки муніципалітету та меру. Потрібно лише бажання місцевої влади.
— А є важелі тиску на тих, хто досі не прийняв передачу повноважень на місцях? Наприклад, як в армії. Це наказ, за невиконання — звільнення....
— На законодавчому рівні ми лише забезпечуємо політику і рамки, в яких все це повинно працювати. Звільнити мера або главу об'єднаної територіальної громади на сьогоднішній день неможливо. На це має право лише виборець. До того ж, якщо центр буде звільняти, карати мерів, тоді про яке місцеве самоврядування мова? Коли центральна влада починає карати або змінювати народних обранців, це призводить до невір'я людей в те, що вони можуть керувати своєю громадою. А ось депутати міської чи обласної рад мають повноваження прийняти вотум недовіри меру.
— В Україні мерів міст обирають, а голів обласних держадміністрацій призначають. Хто ефективніше: обрані або призначені керівники?
— Ефективність оцінюється громадянами, які живуть на тій чи іншій території. Плюс призначеної місцевої адміністрації в тому, що ці люди проходять конкурсний відбір за рівнем своєї компетенції та діловим якостям. Але вони можуть лише спостерігати за законністю прийнятих рішень, тому ми і наполягаємо на змінах до Конституції. До того ж хочемо, щоб місцеві адміністрації (в тому числі в районах) переходили в розряд префектур, які лише спостерігають за законністю прийнятих рішень на рівні місцевого самоврядування. А управляти і розпоряджатися грошима повинні обрані люди. Якщо резюмувати: для державної служби ефективніше ті, хто пройшов конкурсний відбір, а для місцевого самоврядування —обрані, тому що підзвітні громаді, проголосувала за них на виборах.
— А що найскладніше у впровадженні децентралізації?
— Мінусів у цій реформі на сьогодні немає. Якщо порівняти Україну з будь-якою європейською країною, то у нас йде впровадження в три рази швидше. У Швеції такий процес зайняв близько десяти років (до об'єднання першої громади), в Польщі — вісім. А у нас за два роки майже 30% громад стали об'єднуватися і понад 2/3 вже ініціювали об'єднання. Якщо говорити про складнощі реформи —це пошук і підготовка лідерів, які могли б не тільки ініціювати об'єднання, а й згодом очолити таку громаду. Тому необхідна навчальна програма для вже обраних голів об'єднаних територіальних громад і тих, хто тільки хоче спробувати себе в цій якості. Бо такі люди повинні розбиратися в багатьох питаннях: у фінансах, юриспруденції, управлінні та плануванні територій, підборі кадрів, організації адміністративних послуг і т. д. до Речі, перші подібні школи вже працюють разом з Київською бізнес-школою і Міжнародним інститутом менеджменту. А зараз я думаю про запуск на базі Асоціації міст спеціалізованої програми для навчання майбутніх кадрів.
- А які плани щодо децентралізації на 2017 рік?
- Після другого року проведення реформи ми вже будемо мати 368 громад (в кінці першого року їх налічувалося 159). Що стосується планів - це покращення надання послуг в об'єднаних територіальних громадах. А саме: формування шкільного простору, опорних шкіл, формування госпітальних округів, надання адміністративних послуг на місцевому рівні, а також питання інфраструктури, планування територій та фактор прозорості місцевої влади. Тобто основний акцент у наступному році ми маємо намір робити на секторальної децентралізації. А зараз разом з десятьма профільними міністерствами ми впроваджуємо так званий Офіс секторальної підтримки, який буде вести реформу кожного з міністерств (Мінфін - це питання бюджетування, Моз - питання первинних і вторинних медичних послуг, Міністерство освіти - формування шкільних округів, Мін'юст - якісне надання адміністративних послуг, Мінкульт - формування "Народних домів" в об'єднаних територіальних громадах).
— У вас є два дипломи з менеджменту. Як вважаєте, система управління в Україні вибудувана "по науці"?
— Поки ми цю систему тільки вибудовуємо. Процес переходу від чітко централізованої моделі управління, коли всі рішення приймалися в Києві, до протилежної досить складний. Оскільки тепер у кожній об'єднаної територіальної громади має бути людина, яка вміє керувати і вибудовувати на цьому рівні певний бізнес-менеджмент.
— Щось не по роботі читати встигаєте? Скажімо, по економіці або менеджменту?
— Останнє з прочитаного "Структура в кулаці", автор —загальновизнаний класик менеджменту, канадський професор Генрі Мінцберг. Це добротна хрестоматія з організаційного менеджменту в корпоративних компаніях. Але думаю, що зараз менеджмент підприємств і менеджмент в об'єднаних територіальних громадах дуже схожі. Тому рекомендую, особливо п'яту главу.
Геннадій Зубко, віце-прем'єр-міністр України
Народився 27 вересня 1967 р. в місті Миколаїв.
Освіта: у 1991 р. захистив диплом Київського політехнічного інституту за спеціальністю "Автоматизовані системи управління".
У 2006 р. пройшов курс "Інноваційний менеджмент" у Північно-Західному університеті (Іллінойс, Чикаго).
У 2007 р. захистив диплом магістра бізнес-адміністрування в Києво-Могилянській бізнес-школі (МВА) Національного університету "Києво-Могилянська академія".
2008 р. - освіта за спеціальністю "Менеджмент організацій" в Національному університеті "Києво-Могилянська академія".
У 2012 р. захистив дисертацію і отримав ступінь кандидата технічних наук.
Кар'єра.
На старті кар'єри (1988-1990 рр..) - інженер-програміст Житомирського обласного виробничо-технічного управління зв'язку. Потім розвивав власний бізнес, керував рядом підприємств і виробничих проектів. Далі протягом десяти років (2002-2012 рр..) очолював ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій".
Політична кар'єра почалася з 2006 р. Був депутатом Житомирської міської та обласної рад, головою фракції "Фронту змін" у Житомирській облраді.
У 2012 р. виграв вибори до Верховної Ради України у мажоритарному окрузі №62, залишаючись безпартійним, вступив у фракцію "Об'єднана опозиція "Батьківщина". В парламенті був першим заступником голови комітету з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики.
У червні-грудні 2014 р. працював першим заступником глави Адміністрації президента України.
З 2 грудня 2014 р. - віце-прем'єр-міністр - міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Сімейний стан: одружений, має сина і донька, троє внуків.
Хобі: захоплюється спортом - байдарка, хокей на льоду.
