Газова зрада. Навіщо БПП садити Тимошенко

Окрилена вердикту Стокгольмського арбітражу щодо скандальних газових контрактів 2009 р. фракція БПП, схоже, вирішила використовувати зручний момент, щоб добити Юлію Володимирівну, правда, перестаралася. У вівторок на погоджувальній раді голова президентської фракції Артур Герасимов цілком офіційно зажадав від колег парламентарів з профільних комітетів викликати Тимошенко на килим, щоб розглянути питання її "державної зради і корупційної складової газових контрактів 2009 р.".

Але на цьому лідер фракції БПП не зупинився і зажадав від Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури зайнятися тим же питанням, причому негайно і публічно". "Підписаний контракт — це не просто злочин проти українського народу, це зрада національних інтересів України, яка мало не знищила країну", — пафосно підсумував Герасимов. До нього одразу ж приєдналися представники "Народного фронту" та Олег Ляшко, вимагаючи покарати Тимошенко за зрадницькі контракти.

За великим рахунком нічого принципово нового Герасимов і всі інші не сказали. Звинувачення якщо не в державній зраді, то в зраді інтересів України звучать з вуст недоброзичливців Юлії Володимирівни всі ті вісім років, що відділяють сьогоднішній день від 2009 р. Всі політичні опоненти Тимошенко — від Ющенка до того ж Ляшка — регулярно згадують у цьому контексті скандальні газові контракти. Лідер "Батьківщини" до подібних звинувачень давно звикла і хай не надто переконливо, але легко їх парирує.

Що ж стосується перекладу цього питання в правову площину із зверненням до антикорупційних органів, то тут не можна не провести аналогію з нинішнім ростовським втікачем Віктором Януковичем, який риторичними звинуваченнями щодо Тимошенко не обмежився, а посадив її у справжню в'язницю на сім років. І тільки Революція гідності дозволила Юлії Володимирівні вийти з Качанівської колонії достроково і повернутися в політичне життя.

Перипетії того судового процесу в Україні добре пам'ятають і досі, як пам'ятають і те, що вся тогочасна демократична громадськість, як українська, так і європейська, зійшлася в одному — контракти, звичайно, для України невигідні, але якщо і Тимошенко повинна нести за них відповідальність, то тільки політичну, і ніяк не кримінальну. Адже якщо користуватися подібною логікою, то у в'язниці повинні опинитися всі, хто підписував газові контракти з ціною вище, ніж у попередніх.

Ні в кого не було сумнівів і в тому, що мотиви Януковича були аж ніяк не правові, а політичні і особисті — прибрати головного конкурента на майбутніх виборах і заразом помститися за всі неприємні і навіть образливі слова, сказані Тимошенко під час президентської кампанії. І ось тепер фракція БПП (читай — Порошенко) намагається другий раз увійти в ту річку, де Віктор Федорович вже встиг від душі скупатися.

Схоже, ніякої кращої контргри проти Юлії Володимирівни владу у своєму розпорядженні не має. Як досвідчений політик-популіст Тимошенко досить успішно використовує всі болючі для суспільства питання, підняті непопулярними реформами. Це і комунальні тарифи, і пенсійний вік, і страшилки про ринок землі. І перебити цю хвилю влади виявляється поки що нічим, крім старої історії з газовим контрактом.

Що це означає для Тимошенко? В суспільство в черговий раз вкидається ідея, що Тимошенко зрадниця і таємний агент Кремля. Неприємно, але нічого нового. До подібних звинувачень звикла і сама Тимошенко, і її електорат. Чи загрожує Юлії Володимирівні вся ця історія якимись правовими наслідками? Ймовірність такого повороту подій чисто теоретична. Довести наявність корупційної становить, а тим більше держзради, в газових контрактах 2009 р., навіть якщо припустити, що такі складові були, ні НАБУ, ні САП не зможуть. Навіть якщо захочуть. Янукович, який був у значно меншою мірою обмежений дотриманням правових формальностей, адже не від хорошого життя судив Тимошенко за перевищення влади, а не за зміст контрактів і не за корупцію. Якби тим, хто копав під Тимошенко в 2010-2011 рр. (а копали вони дуже ретельно) було за що зачепитися в плані корупції, стаття для Юлії Володимирівни була б зовсім іншою. А якщо НАБУ і САП не захочуть нічого шукати? А навпаки, з урахуванням їх прохолодних відносин з Банкової ще й випишуть Тимошенко "довідку-індульгенцію"? Влада, звичайно, може потім говорити, що НАБУ і САП заодно з Тимошенко, але в цій грі, "хто кого переговорить", майбутніх переможців складно визначити. Кому повірять виборці?

Розкручуючи справу про держзраду Тимошенко, влада робить лідеру "Батьківщини" справжній подарунок. По-перше, Тимошенко знову буде грати в жертву режиму, правового свавілля та політичних репресій, а українці завжди співчувають пригнобленим. По-друге, влада сама підіграє головної тези нинішньої "патріотичної" опозиції про те, що сьогоднішня влада нічим не краща від влади Януковича. Мовляв, Янукович саджав політичних опонентів, і Порошенко робить те ж саме. По-третє, влада наривається на обґрунтоване обвинувачення в нещирості і непослідовності. Якщо до і під час революції багато хто з нинішніх опонентів Тимошенко їй співчували, публічно підтримували і вимагали її звільнення, то що змінилося тепер, коли вони вимагають повернути Тимошенко в тюрму, крім політичної кон'юнктури? Власне, Тимошенко вже почала соромити своїх нинішніх опонентів, нагадуючи, в списку якої політсили ті проходили в парламент на виборах 2012 р.

При цьому за весь цей негатив влада не отримує практично нічого. Той же Янукович, коли починав справу Тимошенко, свідомо йшов на істотні іміджеві втрати, прекрасно усвідомлюючи, що отримає взамін. У Віктора Федоровича був чіткий план посадити свого головного політичного опонента, і він реалізовував цей план, незважаючи на опір опозиції, ні на обурення Заходу. У нинішньої української влади чіткого плану явно немає, як немає і політичної волі доводити справу до суду і терміну. А взамін за всі іміджеві втрати, які понесе нинішня влада, вона отримує лише можливість зайвий раз поговорити про відповідальність Тимошенко за її "газову зраду", що можна було робити рівно з тим же для себе успіхом, і не переводячи питання в правову площину. А от на що варто було б зробити акцент, так це на історії з багатотисячними партійними внесками "Батьківщині" від звичайних пенсіонерів. Але про цю історію чомусь вже всі забули.