Флот без концепції. Чому ВМС України слабо допоможуть американські катери Mark VI
Інакше, крім як такими прагматичними міркуваннями, не можна оцінювати неконтрольований викид, який зробили американські чиновники через ЗМІ.
Мова йде про телекомпанії CNN, яка буквально днями з посиланням на свої джерела заявила, що в рамках першого траншу щорічної американської допомоги на $125 млн для затвердження відповідних комітетів Конгресу буде представлений список військового устаткування і озброєння, яке може бути поставлене Україні. У їх числі радіолокаційні системи контрбатарейної боротьби і патрульні катери Mark VI. І якщо з радарами все більш чи менш зрозуміло - американці просто продовжать поставки AN/TPQ-36, які з 2015 р. складаються на озброєнні ЗСУ, то з катерами ситуація зовсім незрозуміла. Особливо на тлі того, що Пентагон цю інформацію не підтверджує, але і не спростовує.
Почнемо по порядку. По-перше, якщо подивитися оригінал публікації, то можна побачити, що мова йде про "один або більше катерах". Хоча наші ЗМІ вже встигли заявити, що Вашингтон планує поставити партію з 12 таких судів, що в принципі неможливо, так як їх всього на озброєнні американського прибережного річкового флоту стільки.
Варто відзначити, що катери Mark VI розроблені компанією SAFE BI на базі багатоцільового катери Archangel і поставляються уряду США з 2014 р. Катер має довжину по ватерлінії майже 24 м, а найбільшу довжину 26 м. Силова Mk VI складається з двох дизельних двигунів багатопаливні типу з водометами і забезпечує катера крейсерську швидкість до 30 вузлів і максимальну - в 41 вузол. Дальність ходу нового катера на крейсерській швидкості близько 600 морських миль.
Озброєння катери складається з двох 25-мм артустановок з дистанційним керуванням від BAE Systems Rafael Mk 38 Mod 2. Крім того, встановлено кілька кулеметів калібру як 7,62, так і 12,7-мм Катери нині застосовуються як патрульні, проте мають великий запас для модернізації.
Тобто для свого класу цілком собі вдала конструкція, причому за сукупністю характеристик вони більше і потужніше, ніж наші бронекатери "Гюрза-М", які становлять основу нашого "москитного флоту".
Однак, говорячи про можливі постачання, варто розуміти дві речі. По-перше, кораблі прямо зараз перебувають на озброєнні американського флоту, не списані і тому особливого сенсу передавати їх Україні, яка навіть не має статусу союзника в регіоні, немає.
По-друге, кількість. Для реалізації концепції "москитного флоту" кораблів такого плану в України має бути як мінімум 18-20, причому як на Азовському, так і на Чорному морі. А ми збудували сім "Гюрз", ще два закладені, намагаємося прийняти на озброєння "Кентаври" - і все. Прибуття навіть двох Mark VI абсолютно не підсилить наш флот. Адже цілком очевидно, що противником у війні буде тільки російський Чорноморський флот, який має набагато більше можливостей. У тому числі універсальні кораблі і корвети з ракетним озброєнням.
А значить, протистояти ці відверто річкові суду йому повноцінно не зможуть - вони повинні бути тільки частиною повноцінної системи берегової оборони. А її основу повинні складати протикорабельні комплекси берегового базування під прикриттям потужної системи ППО. І такий комплекс до останнього часу розроблявся - це широко відомий "Нептун".
Варто нагадати, що його можливостей цілком вистачає для повного перекриття як мінімум Азовського моря, а також вогневого контролю над більшою частиною Чорного.
Однак, судячи по регулярно виникають скандали з доведенням комплексу і найголовніше - з серійним виробництвом, зараз виникли великі проблеми. Насамперед фінансового порядку. Не зовсім зрозуміло, що буде і з ще одним елементом оборони - проектом ракет для 300-мм важкого РСЗВ "Смерч", відомих як "Вільха". Найбільш просунутий з трьох варіантів - "Вільха-М" із збільшеною дальністю ураження цілей - теж поки не доведений до етапу серійного виробництва.
Втім, повертаючись до флоту, досі немає чіткої концепції розвитку ВМСУ. А адже саме військово-морський флот, як і авіація, є тим видом збройних сил, куди державні вкладення максимальні і, отже, повинні бути рознесені як мінімум на 5-10 років. А у нас з приходом кожного нового президента і міністра оборони "розбрід і хитання": ми будуємо корвети на вітчизняних верфях, то катерних "москітний флот", то шукаємо за кордоном списані кораблі для поповнення корабельного складу.
У підсумку ситуація близька до критичної - єдиної більш чи менш придатною до війни бойовою одиницею залишається флагман "Гетьман Сагайдачний". Навіть не так давно отримані вистраждані "Айленды" з їх радянської гарматою 1950-х років з ручним наведенням складно назвати повноцінними бойовими кораблями.
Але навіть з допоміжним флотом біда. Немає тральщиків, причому ніяких - ні рейдових, ні морських. Немає навіть елементарного катера-торпедолова, який міг би забезпечити підготовку екіпажів протичовнових вертольотів Мі-14.
Все, що змогли видати за останні пару років наші суднобудівники, крім "Гюрз", - середній розвідувальний корабель, який ще, судячи з усього, не увійшов до бойового складу. Все інше - ремонти тій чи іншій мірі застарілого радянського барахла.
А допомоги з боку НАТО немає (і, ймовірно, вже не буде) з однієї простої причини - наші союзники хотіли б бачити адекватну концепцію розвитку флоту на якомога більш тривалий термін. І тоді можна говорити, наприклад, про парі рейдових тральщиків, як це зробила нещодавно Болгарія, допомоги або іншими бортами - благо зараз одразу кілька європейських країн запустили програми модернізації своїх ВМС.
І ще один важливий момент. Крім поповнення корабельного складу, у флоті повинна з'явитися каста патріотично налаштованих офіцерів. Адже навіть самого сучасного корабля бойова цінність буде мінімальною, якщо не знайдеться капітан, який віддасть команду застосувати зброю по противнику. І це добре показали події весни 2014 р. в Криму або листопада 2018 р. у Керченській протоці.
