Фініш колаборанта. Що буде в "ЛНР" після заміни чекіста Пасічника
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Нав'язливі чутки про хворобу Пасічника
Все йде тиждень для жителів окупованої Луганщини головною темою обговорення був стан здоров'я ватажка російської окупаційної адміністрації в ОРЛО Пасічника. Більше того, чутки про те, що даний ставленик ФСБ хворий невиліковною хворобою і от-от загнеться, вийшли далеко за межі Луганська та округи і стали настільки нав'язливими, що "глава ЛНР" після тривалої перерви змушений був таки "вийти в люди". 1 березня Пасічник провів урочисту зустріч зі студентами давно захопленого окупантами Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка, де пребагато посміхався і показував у спілкуванні надмірну жвавість на камеру місцевого пропагандистського телеканалу "Луганськ 24".
Правда, це анітрохи не означає, що колишній полковник СБУ, який " зрадив присягу українському народу, реально пашить здоров'ям, а не з'явився на постановочний спектакль зі студентами, припустимо, під знеболюючими і наркотичними засобами. До того ж Пасічник вже зникав кудись після нового року на більш ніж місяць (за чутками, саме в цей період він переніс у Москві не зовсім вдалу операцію на серці), повернувшись в Луганськ на початку лютого, він спішно зробив кілька фотосесій і одне відеозвернення, після чого знову зник з інформаційного простору.
Але навіть якщо цей бравий чекіст здоровий як бик, наполегливі обговорення його можливої хвороби свідчать про наближення його якщо не фізичної, то вже точно квазиполитического кінця. Тим більше, що московські господарі Пасічника з Луб'янки і їх конкуренти-сурковцы дійсно можуть виражати невдоволення з приводу крайнього занепаду ОРЛО у всіх відносинах, коли часи Теслярської здаються мало не "світанком народної республіки". А це означає, що нинішній глава ЛНР" семимильними кроками рухається до фінішу свого "царювання" просто через свою профнепридатність.
Втім, у разі заміни Пасічника на іншу кремлівську маріонетку глобально в окупованих Росією районах Луганщини мало що зміниться. Єдине, сюди знову переміститься епіцентр протистояння різних веж Кремля, а це, звичайно, на руку Україні. Наприклад, ГРУ бажала б бачити у головному кріслі в ОРЛО свого давнього агента, діючого прем'єра ЛНР" Козлова, Сурков не проти б повернути в Луганськ свого Теслярської, хоча це виглядає з розряду фантастики. Ну а ФСБ, яка організувала восени 2017 р. повалення сурковского улюбленця, могла б замість Пасічника поставити на "главу МВС ЛНР" Корнета, чиїми руками і був здійснений той пріснопам'ятний листопадовий переворот.
Підвал для колишнього топ-"регіонала"
Поки ж Луб'янка не тільки не зануриться з головою в луганські пристрасті, яких, по суті, ще немає, але і зайнята "наведенням порядку" у донецьких широтах. На минулому тижні під роздачу ФСБ потрапив любитель "розпилу бюджету" при будь-яких можновладців - 63-річний Загоруйко, нині є "директором департаменту стратегічного аналізу і планування Радміну ДНР", а в дооккупационный період обіймав високий пост глави фракції Партії регіонів у Донецькій облраді.
Загоруйко був раптово відправлений "на підвал" 27 лютого то за "розкрадання держкоштів в особливо великих розмірах", то як "агент СБУ", то за тим, і за іншим звинуваченням одночасно. Само собою, закамуфльований під "МГБ ДНР" донецьке підрозділ ФСБ ніякими офіційними повідомленнями з цього приводу не ділиться, але факт арешту цього колаборанта підтверджують численні джерела в окупованому Донецьку.
До 2014-го Загоруйко багато років вдало лавірував між командою Ахметова і "сім'єю" Януковича, а з приходом окупантів втерся в довіру до головного "минсдоху республіки" Тимофєєву по кличці Ташкент і навіть очолив кишеньковий тимофеевский "Оплот Донбасу". Однак тут нюх старого чинуші став його підводити. Очевидці стверджують, що і до ліквідації Захарченко в останній день минулого літа, і після цього епохальної події в донецькому ресторані "Сепар" Загоруйко називав "ворогами народної республіки" не аби кого, а саму південноосетинську корпорацію генералів ФСБ "Внешторгсервис". А їй належить фактично вся віджата промисловість в ОРДЛО і крісло прем'єра ДНР" для її ставленика Ананченко в додачу. Та й кагебісти, як відомо, навіть старих образ нікому не прощають.
Враження московської письменниці
Безумовно, у відсутності хліба навіть такими видовищами, як внутрішньовидові розборки в окупаційній адміністрації, ситий не будеш. А про те, як нині зовсім не добре живеться простим донеччанам, поділилася у свіжому блозі для російської служби "Радіо Свобода" московська письменниця Єлизавета Александрова - Зоріна, нещодавно повернулася із захопленого російськими "ихтамнетами" Донецька.
Зокрема, вона розповіла про космічних за тутешніми мірками зарплати - 15 тис. руб. (трохи більше 6 тис. грн), які отримують тільки так звані "ополченці". Тому багато жителів задовольняються сумами і в 5 тис. руб. (2 тис. грн). "Всі тільки й говорять, що про їжу. І так ніжно, ніби мова про щось рідне, близьке. Не хліб, а хлібець, не молоко, а молочко, не кров'яна ковбаса, а "кровяночка". Це лексика бідняків, які недоїдають. З другого міста України Донецьк перетворився на місто жебраків", - резюмувала в літературних фарбах Александрова - Зоріна.
І додала, що в магазині "Обжора" в центрі Донецька старенька, яка просила милостиню, поцілував їй руку, коли вона простягнула їй 50-рубльову купюру. А якщо в магазині оплатити літній людині покупки, то є ризик, що він буде ридати у вас на грудях, тому що 200 рублів (близько 82 грн), які віддаси касиру, - це "величезні, величезні гроші".
