В'язниця в Україні чи пригоди у Москві? Що тепер чекає на Медведчука

Політичною сенсацією стало затримання кума Путіна Віктора Медведчука завдяки спецоперації СБУ, про що першим повідомив Володимир Зеленський увечері у вівторок. Голова СБУ Іван Баканов подякував слідчим і контррозвідникам, які "провели цю блискавичну та небезпечну багаторівневу спецоперацію із затримання поки що народного депутата Медведчука". Баканов наголосив, що "зрадник не уникне покарання і буде відповідати за Законом України. За всією строгістю, за всі злочини, до яких призвели його особисті дії в тому числі".

Втім, Зеленський у відеозверненні до народу повідомив про можливість іншого сценарію. Він заявив, що Медведчук "підпадає під правила воєнного часу", і запропонував РФ "обміняти цього вашого хлопця на наших хлопців і наших дівчат, які зараз у російському полоні".

Щоб оцінити, який із двох сценаріїв — Баканова чи Зеленського — вигідніший з погляду інтересів України, потрібно розібратися в тому, яку цінність можуть представляти свідчення Медведчука для наших слідчих та для ворога.

Новий Цемах

Перша аналогія, яка згадується, це історія з терористом Володимиром Цемахом, який у червні 2019 р. був захоплений українськими розвідниками на окупованій території Донеччини та вивезений на вільну територію. Цемах міг дати свідчення про те, як російські окупанти в липні 2014 р. збили над Донеччиною малазійський Boeing 777, на борту якого перебували 298 людей. Проте натомість Цемаха було передано Росії в рамках обміну полоненими.

Медведчук наразі може стати Цемахом-2. Якщо його передадуть Росії, це і його самого позбавить покарання, і ускладнить покарання інших відомих членів п'ятої колони Кремля в українській політиці, про діяльність яких Медведчук міг би розповісти слідчим і потім свідчити на суді.

Нагадаємо, що Медведчук – не просто нардеп від ОПЗЖ. Він очолював політраду та стратегічну раду цієї партії та контролював безліч місцевих структур ОПЗЖ та їх депутатських груп у місцевих радах. Крім того, Медведчук мав власних бойовиків в особі організації "Патріоти — За життя", яку очолював нардеп Ілля Ківа (утік з України наприкінці січня). А роль молодіжної структури Медведчука виконувала горезвісна Партія Шарія. Також під опікою Медведчука діяла ціла низка "громадських діячів", "журналістів" та "політологів" типу Михайла Погребинського (утік з України на початку квітня), які просували в українському інформпросторі кремлівські наративи.

Коротше, Медведчук очолював велику піраміду проросійських структур та діячів. Багато хто з її учасників не просто сповідував проросійські погляди, а й провадив антиукраїнську діяльність. Не просто чекали російських танків, а й допомагали їхньому приходу, фактично працювали ворожими шпигунами та навідниками, а також постачали окупантів списками українських активістів.

Звичайно, багато хто з цих діячів вже досить проявив себе, але чимало, напевно, і тих, хто діє тихо. Насамперед це стосується людей Медведчука у структурах виконавчої влади в центрі та на місцях, у виконкомах міськрад тощо, хто не афішував свої зв'язки з Медведчуком, а потай виконував отримані завдання.

Можна припустити, що слідчі мають різні способи розговорити Медведчука, особливо через те, що він повинен утримуватися в слідчому ізоляторі. І обіцянка пом'якшення покарання також може спрацювати. Зрештою, зараз важливіше не те, щоб кум Путіна отримав колись максимальний термін (суд — справа довга). Наразі важливіше максимально швидко розкрити всю структуру п'ятої колони Кремля в Україні. Але це завдання несумісне з ідеєю відправити Медведчука до Росії.

Загадкова втеча

Сама історія з втечею Медведчука також викликає запитання. Як відомо, з травня минулого року він перебував під цілодобовим домашнім арештом за підозрою у держзраді та замахом на розграбування національних ресурсів. У жовтні додалася ще одна підозра — у держзраді та сприянні діяльності терористичної організації. Чому досі жодну з цих двох справ не передано до суду — це перше питання.

За п'ять днів до повномасштабного російського вторгнення дружина Медведчука Оксана Марченко поїхала до Білорусі, а 22 лютого опублікувала відео із Москви. 21 лютого стало відомо, що з маєтку Медведчука, де він мав перебувати під домашнім арештом, вивозять речі. Тоді ж адвокат нардепа повідомив, що електронний браслет із Медведчука зняли ще восени минулого року. Хто це допустив – це друге питання. А 23 лютого Медведчук втік. Ця дата обчислюється однозначно із заяви Зеленського, який 12 квітня повідомив, що Медведчук "ховався 48 днів". 12 квітня мінус 48 днів – це 23 лютого.

На той момент усі у владі знали, що Путін планує напад. Було неважко здогадатися, що оскільки Оксана Марченко втекла, а з їхнього маєтку вивозять речі, то й сам Медведчук спробує втекти. Тому спецоперацію із затримання Медведчука можна було організувати ще тоді, коли була відома точна адреса. Встановити зовнішнє спостереження за маєтком, дочекатися, коли Медведчук "стане на лижі", затримати його, відвезти до суду і далі до СІЗО — за порушення режиму домашнього арешту. Чому це не було зроблено – третє питання.

Ціну бачимо. Медведчук уже 48 днів міг давати свідчення про п'яту колону Кремля в Україні. Багато ворожих агентів могли бути викриті та знешкоджені. Життя багатьох українців, які стали жертвами окупантів, могли бути врятовані.

Щоб знайти відповіді на ці запитання, потрібні свідчення Медведчука. Якщо ж відпустити його в Росію через обмін, то його посібники, найімовірніше, виявляться безкарними.

Знецінений агент?

Але подивимося на це й з іншого боку. Яку цінність становить зараз Медведчук для Путіна? Це дуже важливо, адже від цього залежать перспективи обміну.

Донедавна було прийнято вважати, що Медведчук для Путіна безцінний. Але це може бути зовсім не так. Є версія, що він знецінився, бо не виправдав покладених на нього надій.

"Медведчуку сьогодні, щоб вижити, треба сховатися в українській в'язниці. З гарантованим багаторічним тюремним терміном. У РФ його обов'язково ліквідують як людину, яка регулярно брехала про настрої в Україні, крала гроші та в підсумку стала одним з ініціаторів війни", — висловився радник голови Офісу президента Михайло Подоляк у Twitter.

Справді, з Москви в останні дні приходять чутки про те, що заарештовано керівника 5-ї служби ФСБ РФ генерал-полковника Сергія Бесіду, відправлено під домашній арешт колишнього помічника Путіна Владислава Суркова. Це ті люди, які разом із Медведчуком відповідали за розвиток в Україні п'ятої колони Кремля.

Але якщо навіть Медведчук представляє зараз для Путіна цінність лише як джерело відомостей про те, хто і яким способом розкрадав мільярди, які Кремль спрямовував на свою агентуру в Україні, це зовсім не означає, що Путін не погодиться заплатити за свого кума високу ціну. Хоча б для того, що інші відомості з голови Медведчука, про які йшлося вище, не дісталися українським спецслужбам.