Фейкове переозброєння. Навіщо нашій армії старі чеські "Дани" замість радянських "Акацій"

На жаль, в нашій країні формування оборонної політики, зокрема, що стосується закупівель озброєнь, досі залежить не від затвердженої стратегії, а від особистої позиції генерала, який займає відповідну посаду.

Яскравий приклад — переозброєння артилерії ЗСУ. На сьогодні ні в кого немає сумнівів, що великокаліберна артилерія калібру 152-мм потребує заміни — причому як буксирувална, так і самохідна. Повʼязано це насамперед зі зносом стволів в ході бойових дій, неможливістю їх замінити навіть шляхом закупівель за кордоном, тому що вони виробляються виключно в Росії, а також відсутністю ремонтної бази для досить специфічних шасі.

У звʼязку з цим близько чотирьох років тому у військових колах почалася досить активна дискусія. В результаті викристалізувалося три варіанти подальших кроків: власний шлях — створення колісної САУ, закупівля сучасних зразків за кордоном або отримання за програмою військової допомоги від західних союзників (перш за все США).

Однак практично відразу виникло ще одне запитання — чи переходити на західний калібр 155-мм або продовжувати експлуатувати зразки під "радянський" 152-мм снаряд. В результаті тодішнім командуванням артилерії та ракетних військ було прийнято половинчасте рішення — починаємо розробку власної САУ "Богдана" під натівський калібр, а поки проект доводиться до розуму, купуємо зразки під 152-мм снаряди.

З 2016 р. на горизонті зʼявилися чеські фірми, які за безцінь пропонували колісні самохідки "Дана-М2", що стоять на зберіганні. Хоча армії гостро необхідна заміна 152-мм САУ "Гіацинт-С" і "Мста-С", а "Дана" в кращому випадку замінить буксирувану Д-20 і самохідну 2С3 "Акація". Також виникло питання щодо кількості. Нині на озброєнні ЗСУ є мінімум 150 гаубиць Д-20 і ще стільки ж 2С3. Тобто для повноцінної заміни потрібно купити 300 (!) самохідних "Дан". А стільки чеська сторона запропонувати просто не могла фізично — виробництва давно немає, мова йде виключно про складські запаси.

Тобто фактично на той момент від закупівель відмовилися, хоча чехи і продовжували просування — на двох останніх виставках "Зброя і безпека" "Дана" була представлена на відкритому майданчику для ознайомлення всіх бажаючих.

І ось у 2019 р. прийшло нове військово-політичне керівництво країни, а восени нинішнього року питання з "Данами" вийшло на фінішну пряму. Як написав головний редактор порталу "Цензор.Нет" Юрій Бутусов, Міноборони уклало контракт на екстрену закупівлю в Чехії САУ "Дана-М2" у кількості 30 одиниць.

Що ж отримає українська армія в разі реалізації цього контракту? Перш за все, відзначимо, що це ні в якій мірі не модернізація і не просування вперед — "Дана" та "Акація" є ровесниками. Ще в 1979 р. ці два зразки проходили порівняльні випробування на Ржевському полігоні під Ленінградом в рамках вивчення можливості прийняття на озброєння радянської армії. В результаті випробувань був зроблений висновок про відсутність переваг чехословацької "Дани" перед радянським гусеничним аналогом.

Багато зараз говорять, що за останні роки САУ "Дана" модернізувалася і зараз цілком відповідає вимогам сучасної війни. Але є ряд аргументів проти. По-перше, якщо вже вона така сучасна, то чому Чехія шукає можливість купити французькі CAESAR? По-друге, якщо уважно подивитися публікації в чеських ЗМІ, то можна помітити, що вся модернізація укладається в поліпшення ергономіки внутрішнього простору і ні в якій мірі не стосується бойових можливостей самохідної гармати.

Ще один важливий момент. "Дана" була розроблена в 1970-х для використання на європейському театрі бойових дій — вона має досить-таки високу рухливість на шосейних дорогах, може розвивати швидкість до 80 км/ч. Однак в умовах бездоріжжя вона, як показали випробування в Радянському Союзі, повністю програє по прохідності будь-якій гусеничній техніці. Тому, спостерігаючи цю машину на черговій виставці, автор постійно ловив себе на думці, що на полігон "Широкий лан" така самоходка просто не заїде, не кажучи вже про осінні дороги прифронтового Донбасу.

Тобто рішення закуповувати "Дану" якщо і має свої плюси, то тільки в рамках активних бойових дій — як якась швидка тимчасова заміна у військах САУ 2С3 "Акація", ресурс стволів яких майже повністю вичерпаний за роки війни. Але не більше того — продати їх нам зі складів зможуть буквально кілька десятків, тобто повноцінно замінити й буксирувальні, і самохідні гармати 152-мм "Дана" явно не зможе.

Більш того, використовуватися вони зможуть до моменту вичерпання радянських запасів снарядів. А після кількох серйозних пожеж на складах і війни на Донбасі цей момент може настати досить скоро. В такому випадку чи має сенс возитися з прийняттям на озброєння зразка, який вже в середньостроковій перспективі буде не потрібен ЗСУ?