Виборча кампанія "слуг народу". На яких двох китах вона колишеться

Трохи більше місяця залишається до 25 жовтня, коли виборці дадуть оцінку Зе-владі на місцевих виборах. "Слуги народу" хотіли б виграти ці вибори на своїх досягненнях на загальноукраїнському рівні. Але цих досягнень фактично немає. Тому їм доводиться підміняти відсутні позитиви фіктивними успіхами.

Переговори заради переговорів

З кінця серпня Банкова демонструє шалені зусилля для активізації переговорів по миру на Донбасі — як в мінському форматі на рівні Тристоронньої контактної групи (Україна — Росія — ОБСЄ), так і в нормандському форматі (Україна — Росія — Німеччина — Франція). З точки зору українських інтересів така активність саме зараз, в передвиборчий час, вкрай невигідна. Бо протилежна сторона, тобто Кремль, намагається по максимуму скористатися тим, що Банкова потрапила в передвиборний цейтнот, і вичавити з неї будь-які поступки.

Якби Банкова всерйоз хотіла пред'явити реальне просування на шляху до миру на Донбасі, то працювати над цим потрібно було всю минулу зиму і весну, щоб вже влітку вийти на конкретні домовленості. Якщо ж цього не вийшло з вини Кремля, то зараз варто було б поставити цю тему на паузу, з тим щоб повернутися до неї вже після виборів.

Але Банкова знайшла інше рішення, примітивне до смішного. А саме: оскільки миру на Донбасі немає, будемо продавати виборцям переговори про мир.

Те, що це банальний блеф, з'ясувалося дуже швидко. 11 вересня в Берліні пройшли переговори в нормандському форматі на рівні радників лідерів. З боку України в ролі радника лідера виступав керівник офісу Зеленського Андрій Єрмак, з боку РФ — заступник керівника адміністрації Путіна Дмитро Козак. Сам Володимир Зеленський напередодні цих переговорів висловив надію, що "зустріч радників лідерів країн нормандського формату принесе чіткі рішення і результати, і незабаром після цього відбудеться зустріч лідерів нормандське четвірки". Однак за підсумками переговорів не було досягнуто жодних чітких рішень і результатів, як не досягнуто і домовленості про проведення саміту лідерів нормандської четвірки. Тобто надії Зеленського анітрохи не виправдалися.

Більш того, незабаром з'ясувалося, що на переговорах в Берліні РФ висунула Україні ультиматум, що включає легалізацію в ОРДЛО окупаційних військ, "вибори" під дулами їх автоматів і подальше "самоврядування" на їх багнетах. Інакше, лякає Кремль, не буде ні миру, ні навіть переговорів про мир.

Проте, Зеленський намагається видавати бажане за дійсне і вдає, ніби ніякого провалу в Берліні не сталося. Особливо смішно ці спроби виглядають на міжнародному рівні. 15 вересня Зеленський відправився з візитом до Австрії і там на прес-конференції анонсував саміт лідерів країн нормандської четвірки (N4). "Буде зустріч, я знаю, що протягом ... ну не можу обіцяти, але, мені здається, протягом 10 днів повинна бути, вірю в це, чи сподіваємося, не знаю, як сказати. Буде ще одна зустріч радників, після якої повинна бути вже зустріч лідерів нормандської четвірки", — сказав він і додав, що всі лідери підтверджують готовність до зустрічі.

Буквально відразу ж цю заяву спростував заступник міністра закордонних справ РФ Андрій Руденко: "Я скажу, що це неправда. На переговорах радників і політрадників в Берліні минулої п'ятниці Дмитро Миколайович Козак чітко сказав, що підстав для проведення нового саміту поки немає". Після цього МЗС України виступило з коментарем, в якому (увага!) не стало спростовувати Руденка, не пред'явило ніяких доказів згоди Путіна на саміт (таких доказів немає), а тільки констатувало очевидне: "Якщо заява Андрія Руденка є чітким сигналом, що Кремль принципово не зацікавлений в проведенні саміту лідерів N4, це ставить під сумнів налаштованість Російської Федерації врегулювати конфлікт".

Суть події в тому, що Кремль категорично не збирається допомагати Зеленському в його грі. Зеленський з Єрмаком вирішили покористуватися Кремлем, щоб продати українським виборцям переговори по Донбасу як нібито реальне просування до припинення війни і встановлення миру. Однак у Кремля гра тут протилежна: покористуватися передвиборчим цейтнотом Зеленського для того, щоб домогтися від України максимальних поступок.

А тепер питання знавцям: якщо Зеленський буде продовжувати робити вигляд, що мирний процес успішно розвивається, то що зробить Путін, щоб зіпсувати Зеленському його гру? Нові обстріли? Теракти? Відмова від обміну полоненими? Або все відразу?

Телевізор проти холодильника

Другий кит передвиборної кампанії "слуг народу" — це підвищення життєвого рівня співгромадян. Знову ж, реальних успіхів тут немає, а є, навпаки, грандіозні провали, що проявилися в інтегральному показнику — падінні ВВП на 1,3% в першому кварталі і на 11,4% у другому кварталі в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Тут Банкова теж знайшла рішення, примітивне до смішного. А саме: оскільки холодильник спорожнів, будемо годувати виборців телевізором.

Це і "Велике будівництво" Зеленського, і обіцянки прем'єра Дениса Шмигаля про зростання економіки в 2021 р., і заплановане зростання бюджетних показників. Правда, холодильник поки що не збирається підігравати телевізору. Люди не дуже-то схильні вірити запевненням, що дно економічного падіння вже пройдено. До того ж саме зараз почало прискорюватися падіння гривні — а перед виборами це може викликати лише паніку.

Сумнівний і піар-ефект від "Великого будівництва". Щоб переконатися в цьому, досить придивитися до куратора цього піар-проєкту Кирила Тимошенка. У минулому році на президентських виборах він був одним з керівників виборчої кампанії Зеленського, відповідав за креатив і роботу з медіа. 21 травня 2019 р. отримав посаду заступника голови президентської адміністрації, з 25 червня 2019 р. — заступник керівника Офісу президента. На цій посаді займається, по суті, тим же, чим і під час передвиборної кампанії: піаром Зеленського в ЗМІ, а також креативом, який звівся до розвитку декількох телеграм-каналів, які просувають меседжі Банкової.

Так ось, саме Кирилу Тимошенку Зеленський доручив керувати Координаційною радою з реалізації програми "Велике будівництво". Навряд чи можна було б придумати кращий доказ того, що ця програма — не більше ніж піар-проєкт. Тимошенко стурбований в першу чергу не самим будівництвом, а оформленням парканів будівництв в єдиному стилі програми "Велике будівництво".

Що ж стосується смислів, які Кирило Тимошенко намагається закласти в цей проєкт, то вони настільки неглибокі (точніше, зовсім поверхневі), що їх легко зішкребти грубою народною іронією. Як приклад достатньо навести недавні незграбні виправдовування Зеленського, який заявив, що гроші Covid-фонду були витрачені на будівництво доріг нібито для того, щоб хворі могли швидше дістатися до лікарень. При цьому народ вже досить багато чув про те, скільки коштує в лікарнях нібито безкоштовне лікування від Covid. Ну і гумор у народу відповідний: дороги будуються для того, щоб прискорити шлях до моргу.

Табу на тему корупції

Для стійкості передвиборної кампанії "слугам народу" потрібен був би третій кит. І він начебто планувався — боротьба з корупцією. Однак цей кит сховався на дно і пускає звідти бульбашки.

Реальних посадок корупціонерів, які можна було б пред'явити виборцям, так і не відбулося. А після того, як спалахнув корупційний скандал навколо члена парламентської фракції "слуг народу" Олександра Юрченка, стало ясно, що хвалитися боротьбою з корупцією Зе-команда не зможе. Тепер ця тема для "слуг народу" табу.