Барони для Коломойського. Кого Зеленський відправить керувати трійкою знакових областей
Український великий бізнес ніколи не був відділений від політики, він то посилювався, то втрачав вплив і активи в залежності від команди при владі, не буде винятком і наступні п'ять років. Безумовно, одним з головних бенефіціарів перемоги Зеленського є олігарх Ігор Коломойський, якому довелось відчути і від Віктора Януковича, який хотів стати єдиний олігархом, і від Петра Порошенко, який буквально вижив конкурента з країни.
Набирає обертів в судах повернення "Привату" - лише перша "ластівка" у довгої кампанії по поверненню чесно нажитого. У списку - повернення контролю над "Укрнафтою", "Укртатнафтою", феросплавним холдингом з кількома гірничо-збагачувальними комбінатами, гірськолижним курортом "Буковель" та іншими активами, відібраними або заарештованими в різний час.
Успішна судова боротьба - це, звичайно, добре, але краще її підкріпити своїми людьми на верхівці влади, особливо в тих регіонах, де зосереджені ключові активи або інтереси. Такими регіонами для Ігоря Валерійовича є в першу чергу Дніпропетровська, Івано-Франківська та Волинська області. Правда, призначити своїх губернаторів новому президенту буде непросто, оскільки для кожного голови ОДА потрібно подання Кабміну. І поки буде працювати уряд Володимира Гройсмана, однієї лише президентської волі для зміни керівників областей буде мало.
В першу чергу це рідна для олігарха Дніпропетровська область. Тут є належні йому Марганецький і Орджонікідзевський гірничо-збагачувальні комбінати, Нікопольський завод феросплавів, "Дніпроазот", а також підприємства масштабом поменше, контрольовані його соратниками - наприклад, "Днепрокоммунтранс", який відносять до сфери впливу близького друга Коломойського Святослава Олійника.
Незважаючи на те що з мером Дніпра Борисом Філатовим і своїм екс-заступником в Дніпропетровській обладміністрації Геннадієм Корбаном олігарх посварився, кандидатур, які влаштували б його на посаді губернатора Дніпропетровщини, хвататет. По-перше, це депутати - мажоритарники, зобов'язані своїм мандатом олігарху. Це Віталій Купрій, вже створив в Раді об'єднання "За Зеленського", Олександр Дубінін. Ці "солдати короля", звичайно, виконували вказівки бізнесмена справно, але та тільки - не той масштаб.
Більш вірогідною кандидатурою на губернатора може бути Святослав Олійник, заступником Коломойського, коли той перебував у кріслі голови ОДА. Пішовши з держслужби разом з олігархом, він продовжує впливати на великі підприємства області і міста, зокрема, а також одержує великі підряди на свої структури від влади Дніпра. Крім того, Олійник очолює "сплячий" поки партійний проект Коломойського - "Україну майбутнього", яка в минулому мала до 40 депутатів у місцевих радах - при належному рівні фінансування та реклами її цілком можна реанімувати як під місцеві, так і під парламентські вибори, до яких залишилося не так багато.
Швидше за все, новому губернатору Зеленського/Коломойського вдасться швидко взяти під контроль його рідну область, адже вона по-справжньому і остаточно з-під його контролю так ніколи і не йшла, а своєрідним бонусом буде те, що нинішній губернатор Валентин Резніченко передасть її наступнику аж ніяк не "в загоні" - показники Днепровщины - одні з кращих в Україні.
Інший важливий для бізнесмена регіон - Волинь. Тут немає великих активів, зате з 2015 року місцеву владу як голова облради очолює близький до Коломойському екс-губернатор Одещини Ігор Палиця. Волинь для нього - не тільки батьківщина (Палиця народився в Луцьку), але і вотчина, де він контролює і розуміє дуже багато питань. При президентові Зеленском Палиця явно може розраховувати на велику посаду в центральної влади, і пост губернатора навряд чи буде йому цікавий, чого не скажеш про наближених Ігоря Петровича.
Ймовірним кандидатом на голову ОДА на Волині може бути В'ячеслав Рубльов - депутат облради та голова фракції "Кропу", фактично другою за впливовістю людина після Палиці. Крім фракції Рубльов очолює дуже "жирну" тимчасову слідчу комісію з питань перевірки підприємств, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Конкурентом голови обласної "Кропу" міг би стати Юрій Савчук - бізнесмен, нардеп від "Народного фронту" і друг дитинства голови облради, але зовсім не факт, що пропрацював у Раді два скликання політик погодиться повернутися на місцевий рівень. Набагато більшу зацікавленість в цьому проявляє нардеп-мажоритарник від "Народного фронту", який пройшов у Раду від Нововолинська, Ігор Гузь - у своїх інтерв'ю він не раз згадував про фінансові можливості, які йому дає співпраця з Палицею. Кому з них віддадуть перевагу у Києві - незабаром побачимо.
Третя сфера, в якій має свій особливий інтерес Коломойський - Івано-Франківська. Тут він контролює нафтопереробні активи: "Укртатнафта", "Нафтохімік Прикарпаття" і НПК "Галичина" та мережа автомобільних заправок "Укрнафта" і "Авіас", а також гірськолижний куророт "Буковель". Її колишній керівник, Олександр Шевченко, очолює "УКРОП", пройшовши в Раду по мажоритарці на одному з франківських округів, і повертатися в рідні місця, швидше за все, теж не поспішає - перед ним відкриваються більш серйозні перспективи.
Керувати Прикарпаттям замість себе Шевченко може делегувати аксакала місцевої політики Олександр Палійчука. Нинішній голова обласної організації того ж "Кропу" встиг попрацювати і мером невеличкого містечка Яремче, та депутатом облради, і - що найбільш важливо! - губернатором під час президентства Ющенка. Фактично для Шевченка і Коломойського він - ідеальна кандидатура - політик, відмінно знає регіон, поруководивший ним на різних посадах, і в той же час не прагне "стрибнути вище голови".
Новообраний президент Зеленський поки дуже неохоче називає своїх майбутніх призначенців, замість цього краще говорити про радників. Але з призначенням кураторів найважливіших для "старшого партнера" областей він зволікати, швидше за все, не стане. Місцева політика в Україні - вибухонебезпечна річ, яку віддавати на відкуп "князькам" ніяк не можна, і це чудово розуміють і у Коломойського, і у Зеленського.
