Фаворит Путіна Юнус-Бек Євкуров. Як Кремль знайшов "нового Пригожина"

Євкуров почав посилювати позиції в МО і на орбіті Путіна через 1,5 місяця після заколоту Пригожина. Станом на осінь 2023 року він — куратор переходу "вагнерівців" під контроль МО, включно з африканськими підрозділами. Заступник міністра — противага Шойгу-Гєрасімову в МО. Потенційно він — фактор стримування Кадирова на випадок, якщо той буде недостатньо лояльним до центральної влади або Кремль візьме курс на стримування чи ліквідацію правителя Чечні.

Точка сходження

Помітною медіа-фігурою Юнус-Бек Євкуров став після публікації відео "переговорів" між ним і заступником начальника генштабу Володимиром Алєксєєвим з одного боку, та Євгеном Пригожиним — з іншого. Діалог на камеру відбувся на подвір’ї штабу Південного військового округу в Ростові-на-Дону після того, як місто було захоплене "вагнерівцями".

Пригожин у притаманній йому манері висловив ряд експресивних звинувачень на адресу військових і забажав "отримати начальника генштабу і Шойгу".

Контекст розмови:

• Зі слів Прігожина, ввечері 23 червня Шойгу втік з Ростова.
• Місто, включно зі штабом Південного військового округу, було захоплене заколотниками.
• Кілька повітряних суден ЗС РФ вже було збито "вагнерівцями".
• Статус Євкурова і Алєксєєва на "переговорах" — незрозумілий. Скоріше за все, вони де-факто — полонені; в обох немає зброї, на відміну від Пригожина та інших представників ПВК. Але телефон у Євкурова залишився.
• Відео — не постановочне, але записане "під публікацію" з метою обґрунтування мотивів "маршу справедливості".

Більшість коментарів після публікації відео зводилась до тези "Пригожин зневажливо розмовляв з генералами".

Євкуров залишався біля Пригожина щонайменше до першого контакту лідера заколотників з Лукашенком. Саме на телефон Євкурова зателефонував правитель Білорусі. І він на цьому наголосив, викладаючи свою версію подій. Також Лукашенко підкреслив, що Євкуров відіграв значну роль в організації його переговорів з лідером заколоту.

Втім, після завершення "маршу справедливості" Євкуров на певний час зник з публічного простору. 5 липня Міноборони Великої Британії відзначило, що Суровікін і Євкуров перестали з’являтись на публічних заходах і в медійному полі.

Євкуров не з’являвся в інфополі в активному статусі до кінця серпня.

Не виключено, що проводились ті чи інші слідчі дії і/або "понятійне" з’ясування Путіним позиції Євкурова.

Судячи з усього, вердикт правителя РФ був позитивним щодо Євкурова. Гіпотетично на користь генерала могли зіграти такі фактори:

• Ефективний особистий тиск на Прігожина з вимогою розпочати переговори, навіть після виступу Путіна 24 червня, в якому заколот було названо зрадою, а рух колон на Москву виглядав перспективно.
• Участь в організації переговорів з Лукашенком; не виключено, що останній замовив слово Путіну за Євкурова.
• Уважний аналіз відео. Попри емоційне перше сприйняття, очевидно, що Євкуров (на відміну від Алєксєєва) не нервував, контролював ситуацію, демонстрував виправдані з точки зору Путіна позиції, емоції, поведінку, твердо опонував Пригожину.
• "Не втік". Тобто, залишився в епіцентрі кризи і зумів зберегти можливість активного впливу на її перебіг.

Траєкторія сходження

Середина серпня — Євкуров відвідав Сирію. За даними ЗМІ, він "провів роботу з місцевою владою і вона поставила "Вагнеру" ультиматум: покинути країну до кінця вересня". Візиту передувало кілька жорстких кроків влади щодо найманців: їм не надавались військово-транспортні літаки ЗС РФ; на прохання Кремля Сирія заборонила "вагнерам" використовувати авіабазу Хмеймім.

Зважаючи, що цей епізод трапився, ще коли був живим Пригожин, є підстави вважати, що найманцям пропонувалась альтернатива — перейти під керівництво МО. А ті відмовили, оскільки сподівались на відновлення впливу Пригожина. Або ж мали відповідні запевнення від того.

22 серпня — Євкуров очолював російську офіційну делегацію у Лівії, що прибула на запрошення маршала Халіфи Хафтара. За даними The World Street Journal, Євкуров запевнив Хафтара, що співробітництво збережеться, однак вже не з "Вагнером", а "на рівні двох армій". WSJ навело слова джерела в лівійських спецслужбах. Згідно з ними, Євкуров повідомив: "Путін сказав мені, що Лівія дуже важлива для нас. Це перша країна "Вагнера", яку ми відвідуємо".

Процес "перехоплення" контролю над "Вагнером" воєнно-політичне керівництво РФ розпочало, коли Пригожин був живий, але (з великою ймовірністю) рішення про його ліквідацію вже було ухвалене.

В кінці серпня в російському інфополі почала поширюватись інформація, згідно з якою Євкуров від імені МО здійснює кураторство над процесом взяття під контроль активів ПВК.

Кінець серпня — Євкуров повторно відвідав Сирію між візитом у Лівію та турне країнами Африки. Можливо, були скориговані пропозиції найманцям ПВК "Вагнер" у цій країні з врахуванням "виходу з гри" Пригожина.

31 серпня — зустрівся з президентом Буркіна-Фасо Ібрагімом Траоре. Обговорювалось "військово-технічне співробітництво". У цій країні немає (принаймні, підтвердженої) присутності ПВК "Вагнер". Тому в Уагадугу могло обговорюватись посилення офіційної російської присутності (воєнні спеціалісти, військовий транзит та ін.).

Тур країнами Африки Євкуров почав з найменш значимої для російської присутності на континенті країни (Буркіна-Фасо) і завершив найбільш значимою (ЦАР).

1 вересня — зустрівся з тимчасовим президентом Малі полковником Ассімі Гоїтою. Обговорювалось "зміцнення співробітництва в сфері оборони і безпеки" і ситуація в регіоні Сахель (регіон між Сахарою і "поясом родючості" в Африці). За деякими даними, в останні дні життя Пригожина військові та ГУР вимагали від нього закрити малійський проект.

2 вересня — зустрівся з президентом ЦАР Фостеном-Арканжем Туадерою. Туадера значною мірою спирався на "Вагнер", коли на початку серпня 2023 року провів референдум, за результатами якого "обнулились" його попередні президентські терміни (обирався в 2016 і 2020 роках). ПВК "Вагнер" присутня в ЦАР з 2018 року, коли Туадера звернувся до Путіна з проханням про допомогу в боротьбі з повстанцями. Відтоді "Вагнер" присутній в ЦАР постійно.18 серпня з Туадерою в Бангі зустрічався Пригожин. А 13 вересня Туадера здійснив візит до Франції, зустрівся з Макроном. Пропрігожинський телеграм-канал Grey Zone так прокоментував цей візит: "Бангі повертається під французький чобіт".

15-16 вересня — провів у Малі переговори з міністрами оборони Малі і Нігеру. Точних даних про предмет переговорів немає, але найочевидніше — бговорювалась участь російських найманців у боротьбі за владу в Нігері та умови переходу частин "Вагнера" в цих країнах під оруду МО РФ.

29 вересня — Євкуров зустрівся з Путіним. На зустрічі був присутнім Андрій Трошев ("Сєдой") — командир "Вагнера", який не підтримав бунт Пригожина.

Зустріч і посилений інформаційний акцент на ній означали, що МО в особі Євкурова виграло конкуренцію і за силовий ресурс "Вагнера", і за африканський напрямок Пригожина. Путін наказав Трошеву "формувати добровольчі підрозділи", які будуть задіяні "насамперед в зоні спеціальної воєнної операції".

Путін не став підпорядковувати колишніх "вагнерівців" напряму Шойгу (Пригожин позиціював свій виступ саме проти Шойгу; така версія транслювалась і назовні, і всередину "Вагнера"). Відтак Євкуров, в якості координатора роботи по залученню найманців в Україну та Африку, суттєво посилює свої позиції в МО, стає потенційною противагою Шойгу та Гєрасімову. Системно таке рішення Путіна близьке до попередніх спроб створити баланс керівництву МО і армії: Пригожин влітку 2022 року; Суровікін — восени-взимку 2022 року.

Базові фактори, що обумовили зростання впливу Євкурова

1. Путіну потрібен баланс в МО і генштабі

Після придушення заколоту Пригожина апаратні, політичні та операційні позиції Шойгу та Гєрасімова об’єктивно посилились. Керівництво МО і генералітет "перемололи" всі противаги, які їм створював Путін. Пригожин "психонув" і програв. Суровікін проявив політичну недалекоглядність і потрапив в опалу. Його поїздка в Алжир поки не може бути класифікована ні як початок системної роботи, ні як суто медійний крок, спрямований на те, щоб показати: з ним все добре, він "при справах".

За таких обставин Євкуров — цілком прийнятна кандидатура на роль "внутрішнього балансу" в МО. Якщо він не виправдає очікувань Путіна — буде в той чи інший спосіб відсторонений. Важливо також, що в більшості поїздок Євкурова супроводжував генерал військової розвідки ГРУ Андрій Авєрьянов. Тобто Путін, підносячи Євкурова, одночасно створює модель нагляду і за ним особисто, і за діяльністю МО в Африці.

Однак наразі Євкуров — виразний фаворит правителя, який має тримати в тонусі Шойгу і генералів генштабу.

2. Профайл Євкурова потенційно прийнятний для африканських контрагентів Пригожина

Кар’єрний генерал з досвідом "гарячих точок"; людина, яка кілька років керувала складним регіоном (Інгушетія); інтегрований в проблематику "вагнерів" і війни в Україні. За деякими оцінками (не тільки Лукашенка), має певні дипломатичні здібності. Саме такий набір характеристик робить Євкурова потенційно прийнятною заміною для африканських партнерів Пригожина. Турне заступника міністра МО африканськими країнами можна розглядати як "інаугураційне". Те, що після поїздок Євкуров зустрівся з Путіним, свідчить, що турне було, щонайменше, не провальним.

3. Чеченська проблема

Достеменно невідомо, наскільки серйозними є проблеми Рамзана Кадирова зі здоров’ям. Відтак невідомо, чи на часі підготовка до боротьби за владу в Чечні.

Однак Кадиров останнім часом демонструє виразно конфліктну поведінку по відношенню до центру. З точки зору Путіна, Кадиров зловживає тим, що він наразі потрібен правителю РФ.

Не можна виключити, що Кремль в якийсь момент спробує знизити можливості Кадирова особисто і чеченських еліт загалом.

У будь-якому випадку, Путіну на близьких орбітах потрібна людина, яка зможе протистояти Кадирову. Євкуров за певними ознаками є такою людиною.

На період перебування Євкурова на посаді глави Інгушетії припав один з найскладніших періодів у стосунках цього суб’єкта федерації з Чечнею. 26 вересня 2018 року Євкуров і Кадиров підписали угоду про закріплення кордонів між регіонами. Ця угода була невигідною для Інгушетії. Однак Євкуров її підписав. Ймовірно, під тиском з центру, який боявся конфліктувати з Кадировим. Таким чином, саме Євкуров показав себе справжнім "піхотинцем Путіна". Підписання угоди призвело до протестів в республіці, падіння рейтингів Євкурова та його відставки. В якості компенсації він отримав посаду заступника міністра оборони, створену "під нього". Він став 12-м заступником глави відомства.

На фоні конфлікту між Чечнею та Інгушетією сформувались негативні стосунки між главами республік. Вони обмінювались публічними негативними коментарями. Євкуров особисто мотивований стримувати (а в перспективі — помститись) Кадирову.

Євкуров показав здібності кризового менеджера в процесі розформування однієї з двох "приватних армій" в РФ. Якщо виникне потреба розформовувати другу (кадировську), ці здібності можуть знадобитися Путіну.

Висновки і прогнози

1. Євкуров — нова фігура на орбіті фаворитів Путіна. Він досяг наразі вищої точки власної влади в РФ. Отримав потужні інструменти для подальшої активності.
2. Він не є самостійною фігурою, не буде вести особисту гру. Це один з ключових мотивів для Путіна в рішенні піднести Євкурова до статусу фаворита.
3. Діяльність Євкурова буде ретельно відстежуватися не тільки керівництвом МО, а й ГРУ. Російські джерела наголошують, що боротьбу за спадок "Вагнера" виграли МО і ГРУ. Але розпорядником цього спадку Путін призначив Євкурова.
4. Наразі незрозуміло, яку лінію щодо Євкурова оберуть Шойгу і Гєрасімов. Скоріше за все, команда міністра і генералітет визначатимуться, залежно від того, як буде діяти новий фаворит. За потреби вони спробують підірвати його репутацію в очах Путіна.
5. З великою ймовірністю, для Євкурова пріоритетом буде Африка. В нього немає достатньо можливостей, щоб впливати на ситуацію на фронті. Тому він обмежиться "загальним кураторством" діяльності Трошева ("Сєдого").
6. Африка може розглядатись Путіним як майданчик наступного потужного геополітичного прориву РФ. За аналогією з ситуацією 2014-2015 років, коли "стабілізувавшись" на захоплених територіях Донбасу, Путін активно включився у війну в Сирії. Тож можна очікувати, що зараз правитель РФ розраховує зберегти за собою сухопутний коридор в Крим і перенести основну активність в Африку.
7. Євкуров не зможе стати єдиним чи головним провідником такої політики. Він зосередиться на спробах створити умови для розширення конфліктної присутності РФ на континенті.
8. Всередині РФ Євкуров в новому статусі — один із факторів стримування амбіцій Кадирова і потенційно — інструмент демонтажу могутності "мехк-да".
9. Об’єктивно умови для конфлікту між Євкуровим і Шойгу та Гєрасімовим існують. Більше того, Путін може бути зацікавленим у такому конфлікті. В такому разі "справжній піхотинець Путіна" сам ініціює напругу.
10. Ймовірність того, що Євкуров буде успішним на всіх напрямках потенційної активності, низька. Відтак, його головні функції — тримати в тонусі інші центри впливу і забезпечити остаточний демонтаж спадку "Вагнера". Все інше — факультативно.