Фатальний лист. Чому Путіну з-за Януковича довелося вбити Чуркіна

У числі головних тем минулого тижня було горезвісне "лист Януковича", яким три роки тому розмахував Чуркін на Радбезі ООН і від якого тепер посилено відмовляється Кремль. "ДС" вирішила спочатку розібратися у фактах, а потім перейти до версій.

Легітимно "лист Януковича"?

Згідно ст. 85 Конституції України затвердження рішення про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України належить до повноважень Верховної Ради України.

1 березня 2014 р. втік до РФ Янукович підписав "Заяву президента України", в якому говориться: "Як законно обраний президент України... звертаюся до президента Росії Ст. Ст. Путіну з проханням використовувати Збройні Сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності і захисту населення України".

Під цією заявою, як видно з фотокопії, стоїть автограф Януковича, але немає президентської печатки. До речі, Янукович і далі видавав "документи" такого роду — з автографом, але без печатки. Наприклад, 21 березня 2014 р. він видав "указ" про вихід з громадянства України 590 прокурорів анексованого Росією Криму. Генпрокурор Юрій Луценко отримав цей документ від генпрокуратури РФ 29 вересня 2016 р. і прокоментував його так: "Двічі несудимий екс-президент Янукович намагається підвищити свій злодійський статус. Від простого баклана він намагається піднятися до козирного фраєра. Але щоб фуфло гнати, треба мізки. Мушу розчарувати і ДП РФ, і зальотних шулера — на цьому Указі президента України крім підпису повинна бути Державна печатка. Її Янукович, на щастя, вкрасти забув".

У разі дачі згоди на допуск російських військ потрібна була не тільки друкувати, але ще й постанову Верховної Ради. Тому "документ", підписаний Януковичем 1 березня 2014 р., абсолютно нелегітимний, як його не називай: "заява", "звернення", "лист".

Оголошував Путін "лист Януковича" легітимним?

"Лист Януковича" датована тим же днем, коли Совфед РФ прийняв постанову №48 "Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України", в якому йдеться: "Розглянувши звернення Президента Російської Федерації... 1. Дати згоду Президенту Російської Федерації на використання Збройних Сил Російської Федерації на території України до нормалізації суспільно-політичної ситуації в цій країні. 2. Ця постанова набирає чинності з дня його прийняття".

Згідно ст. 102 конституції РФ, вирішення питання щодо можливості використання ЗС РФ за межами території РФ відноситься до ведення саме ради федерації РФ. Але, після того як згоду Совфед було отримано, рішення про реалізацію цієї згоди, тобто про використання ЗС РФ на території України, залежало виключно від Путіна. І Путін двічі за одну добу (спочатку вустами Чуркіна, потім особисто) публічно скористався "листом Януковича" для легітимації вторгнення в Україну. Принципово важливо, що в "листі Януковича" була саме та формулювання, яка передбачена конституцією російської ("використовувати Збройні Сили Російської Федерації"), тоді як в Конституції України йдеться не про "використання", а про "допуск".

3 березня 2014 р. постпред РФ при ООН Чуркін на відкритому засіданні Ради Безпеки ООН по ситуації в Україні повідомив про вищезгаданому постанові ради федерації РФ №48 від 1 березня 2014 р. і відразу після цього заявив: "Сьогодні я уповноважений повідомити наступне. Президентом Росії отримано наступне звернення президента України Віктора Януковича". Далі Чуркін зачитав повний текст "листа Януковича" від першого слова і до самої дати внизу "1 березня 2014 р.", після чого заявив: "Шановні колеги, я маю можливість продемонструвати всім присутнім фотокопію оригіналу цього звернення президента України до президента Росії".

Свою промову Чуркін закінчив словами про бажання "ще раз підкреслити, що дії Росії повністю адекватні і легітимні". 4 березня 2014 р. в Москві (через кілька годин після виступу Чуркіна на Радбезі ООН в Нью-Йорку) Путін провів спеціальну прес-конференцію щодо ситуації в Україні.

Насамперед він прямо і однозначно заявив, що вважає Януковича легітимним. "Є юридично лише один легітимний президент. Ясно, що у нього немає ніякої влади, зрозуміло. Але я вже про це говорив, хочу повторити: цим легітимним президентом чисто юридично, безумовно, є тільки Янукович", — заявив Путін.

А далі він спробував обґрунтувати легітимність введення військ в Україну — і послався саме на "лист Януковича": "З приводу введення військ, використання військ. Поки такої необхідності немає. Але можливість така є... Що може послужити приводом для використання Збройних Сил? Це, звичайно, крайній випадок, просто крайній. По-перше, про легітимності. Як ви знаєте, у нас є пряме звернення чинного законодавства та легітимного, як я вже сказав, президента України Януковича про використання Збройних Сил для захисту життя, свободи і здоров'я громадян України".

Після цього Путін ще і ще згадував про "листі Януковича": "Якщо люди попросять нас про допомогу, а офіційне звернення чинного легітимного президента у нас вже є, то ми залишаємо за собою право використовувати всі наявні у нас засоби для захисту цих громадян. І вважаємо, що це цілком легітимно. Це крайня міра... Ще раз хочу підкреслити: ми вважаємо, що якщо ми навіть приймемо рішення, якщо я прийму рішення про використання Збройних Сил, то воно буде легітимним, повністю відповідає і загальним нормам міжнародного права, оскільки у нас є звернення легітимного президента, і відповідним нашим зобов'язанням..."

Ці слова Путіна чітко показують, що в його планах "лист Януковича" відігравало дуже важливу роль юридичної приводу для вторгнення в Україну.

Чому зараз в Кремлі відмовляються від "листи Януковича"?

Це зараз головне питання в цій історії. Дійсно, Чуркін чітко заявив, що він уповноважений повідомити про отримання Путіним звернення Януковича. Потім сам Путін тричі чітко підтвердив: "У нас є пряме офіційне звернення чинного законодавства та легітимного президента України Януковича". Однак, коли Генпрокуратура України звернулася до ДП РФ з проханням надати цей документ, то ДП РФ 7 березня 2017 р. відповіла, що ні в адміністрації Путіна, ні в Совфед яку-небудь заяву Януковича з проханням використовувати ВС РФ на території України не надходило і цими держорганами не розглядалося, які-небудь заяви Януковича не були підставою для звернення Путіна до Совфеду про надання згоди на використання ЗС РФ на території України.

16 березня прес-секретар Путіна Пєсков теж заявив, що "листи Януковича" в адміністрації Путіна немає. "Справа в тому, що ніякого листа офіційно в адміністрацію президента не надходило. Жодного подібного документа в адміністрації президента не реєструвалося", — сказав Пєсков журналістам. А коли йому нагадали, що Чуркін на засіданні Радбезу ООН говорив про наявність такого листа і про те, що він уповноважений доповісти про нього, Пєсков заявив: "Цього я не знаю. Я можу тільки констатувати ситуацію де-факто і де-юре, тобто те, що я вже сказав".

17 березня з роз'ясненнями виступила директор департаменту інформації і друку МЗС РФ Марія Захарова. Спочатку вона підтвердила радіостанції "Говорить Москва", що Янукович дійсно підписав заяву з проханням до Путіна ввести війська в Україну. "Чуркін був уповноважений його процитувати в Раді безпеки ООН, про що відкрито заявив. Також заяву було поширено в якості документа СБ — звичайна практика доведення до членів Ради актуальних матеріалів. Технологія відправки вказівок російським представникам за кордоном — це питання внутрішнього узгодження", — пояснила Захарова.

На цьому вона не зупинилася і дала письмові показання на своїй Фейсбук-сторінці. "На жаль, чорна дезінформація знову розцвіла своїми отруйними квітами в світовому медіа просторі, — ледь не заплакала Захарова. — На цей раз "історію" почали придумувати навколо заяви Ст. Януковича від 1 березня 2014 р., в якому він звернувся з проханням про введення російських військ на Україну. 3 березня 2014 р. цю заяву зачитав Ст. Чуркін на відкритому засіданні РБ ООН. Матеріал також був поширений в якості документа Радбезу — є така форма інформування членів Ради про актуальної інформації (публікації в ЗМІ, телерепортажі на мають відношення до порядку теми, декларації, листи, звернення тощо)". Далі Захарова переказала позицію ДП РФ і Пєскова і додала: "Іншими словами, заяву було підписано президентом України, зачитано в РБ ООН як вельми показовою інформації про ситуацію на Україні, але ніяких рішень щодо нього в АП чи в раді федерації Росії не приймалося".

Неважко побачити, яку версію просуває Захарова: мовляв, Янукович написав заяву, але нікуди не відправляв (повісив на паркані?), у МЗС РФ про нього дізналися (побачили на паркані і сфотографували?) і послали фотокопію Чуркіну, той оприлюднив її на Радбезі ООН як "показовою інформації", поряд з холоне серце, публікаціями в ЗМІ та іншими ілюстраціями "українських жахів".

Неважко побачити і те, від якого факту Захарова старанно відводить увагу від того факту, що особисто Путін отримав звернення Януковича, Чуркін оголосив про це на Радбезі ООН, а сам Путін тричі публічно назвав це звернення легітимним підставою для використання їм, Путіним, військ РФ на території України.

Заради чого вбили Чуркіна?

Про те, що Чуркін, який помер 20 лютого 2017 р. був отруєний, писалося настільки багато, що немає сенсу переповідати. Але згадаємо посаду Ірини Геращенко "Мордор замітає сліди і плутається у свідченнях", в коментарі під яким Євген Марчук зазначив: "А перед цим якось несподівано помер Чуркін, який демонстрував в ООН лист Януковича до Путіна з проханням ввести війська в Україну". Будучи представниками України в Тристоронньої контактної групи по Донбасу, Ірина Геращенко та Євген Марчук ретельно продумують свої слова, перш ніж робити такі прозорі натяки.

У будь-якому разі очевидно, що зараз в Кремлі намагаються дистанціюватися від "листа до Януковича". Як мінімум, намагаються представити справу так, ніби до Путіна звернення Януковича не надходило і Путін в очі його не бачив. А якщо будуть намагатися по максимуму, то можливо, що слідом за Чуркіним в пекло вирушить хтось ще.

Дуже малоймовірно, щоб все це робилося заради порятунку Януковича від посягань Юрія Луценка. Тим більше що Януковичу нічого і не загрожує. Ну, засудять його заочно за держзраду, і що? Все одно Путін його не видасть Україні, і всі це знають.

Ось ще один штрих: адвокат Януковича Віталій Сердюк наполягає, що Янукович просив не вводити війська", а саме "використовувати війська для захисту населення в Україні". (Насправді "використання ЗС РФ" — це ще гірше, ніж просто "введення військ", оскільки це більш широке формулювання, роздільна крім введення військ також авіанальоти, ракетні обстріли і т. д. аж до застосування ядерної зброї. Але у захисту можуть бути свої міркування на цей рахунок.) Якщо захист Януковича бачить в цьому якусь зачіпку, то Марії Захарової з МЗС РФ на це глибоко начхати, принаймні, у своїх письмових свідченнях, цитованих вище, вона ігнорує цю юридичну тонкість і говорить про "заяві Ст. Януковича від 1 березня 2014 р., в якому він звернувся з проханням про введення російських військ на Україну". Тобто всупереч позиції захисту Януковича Захарова вважає "введення військ" і "використання ЗС РФ" синонімами.

Більше того, якби Кремль турбувався про Януковича, то просто заявив, що "лист Януковича" фіктивне. Хоча Генпрокуратура України отримала з секретаріату ООН завірену печаткою ООН фотокопію заяви Януковича, але довести в суді автентичність документа фотокопії практично неможливо: судексперти не зможуть гарантувати, що підпис належить саме Януковичу.

Однак Кремль не пішов на цей варіант. І Янукович своє авторство не заперечує. Принаймні 25 листопада 2016 р. на прес-конференції в Ростові він підтвердив існування письмової прохання про застосування військ РФ на території України. "Цей Документ справді був, було емоційне рішення якимось чином вплинути на настання незаконних військових формувань, на насильство в Донбасі", — сказав Янукович. При цьому він не забув підкреслити, що таке прохання "не була реалізована".

Кремль зараз рятує не Януковича, а себе. Єдиний офіційний представник РФ, який стверджував, що Путін отримав звернення Януковича, вже мертвий, а сам Путін легко може сказати, що до нього дійшли чутки про це заяві, причому вже після того, як Совфед прийняв постанову №48, дозволяє Путіну використовувати ВС РФ на території України.

Хіба Путіну доведеться десь виправдовуватися?

Є два місця, крім Києва, де "лист Януковича" може розглядатися як речовий доказ. По-перше, це Міжнародний кримінальний суд (МКС) в Гаазі. 22 листопада 2016 р. (незабаром після того, як РФ заявила, що не буде визнавати рішення МКС) Юрій Луценко на брифінгу в Гаазі повідомив про передачу в МКС доказів військових злочинів вищого військового керівництва РФ. "Зараз ми говоримо про необхідність розгляду ролі міністра оборони РФ Сергія Шойгу, 18 генералів, двох адміралів і ще ряду чинів РФ, які, за даними слідства, причетні до розв'язування агресії проти України, порушення Женевських угод, вчиненню військових злочинів і злочинів проти людяності", — сказав генпрокурор і додав, що в коло підозрюваних також входить Янукович, який закликав Росію ввести війська в Україну.

Але в МКС може потрапити ще одна справа, яка для Путіна навіть більш небезпечне. На тому ж брифінгу в Гаазі Юрій Луценко розповів, що міжнародна слідча група з розслідування аварії малазійського "Боїнга-777" рейсу МН17 буде наполягати на розгляді цього справи саме в МКС і що вона звернеться до МКС з проханням визнати катастрофу наслідком державної зради Януковича, анексії Криму і вторгнення РФ на Донбасі. Вищезгадана прес-конференція Януковича (де він розповідав, що його прохання до Путіна "не була реалізована") проходила вже після цих заяв Юрія Луценка.

По-друге, "лист Януковича" може спливти в Міжнародному суді ООН в тій же Гаазі, де розглядаються два позови України до РФ. Один з них звинувачує РФ в порушення Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і знову-таки вказує в числі трагічних наслідків збитий малайзійський літак.

Путін дуже хоче уникнути відповідальності за MH17. Для цього йому необхідно розірвати виглядає цілком логічною ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків "лист Януковича" — використання військ РФ на Донбасі — зроблений російським підрозділом постріл з "Бука" за малазійському "Боїнгу".

Нагадаємо, що в кінці 2015 р. раптово і загадково, нібито від серцевого нападу помер 59-річний генерал-лейтенант Ігор Сергун — керівник головного розвідувального управління РФ, заступник начальника генштабу ЗС РФ. Він відповідав за діяльність офіцерів ГРУ на окупованому Донбасі, особисто очолював багато військові операції окупантів і в подробицях знав про те, як був збитий "Боїнг" рейсу MH17.