Еволюція "Мінська". Як Путін всім програв
Представник Міністерства закордонних справ України Мар'яна Беца в Twitter з нагоди третьої річниці Мінських угод підкреслила, що "жоден пункт РФ не виконала". Такий висновок може здатися дивним: можливо, і добре, що Москва вперто відмовлялася виконувати взяті на себе зобов'язання. Так, в Кремлі твердили одне і всю відповідальність валили на Україну, однак у Брюсселі та Вашингтоні чудово розуміли, хто виявився найбільшим сучком у цій, сказати, що бездоганною дошці, нашвидку порізаної на "циркулярки". І якщо росіяни виконали хоча б один-два пункти, це не давало б ніякої гарантії успішної реалізації "Мінська" і, як наслідок, досягнення миру на Донбасі. Тому як весь досвід спілкування з Кремлем показав - нерозумно сподіватися на те, що російське керівництво почне шанувати укладені раніше домовленості.
Чіткий опис російської політики міститься у третьому реченні поста пані Беци: "РФ потрібна війна і дестабілізація України". І чим більше Москві потрібна війна, чим довше вона цього прагне, тим гірше для неї. Проте іншого шляху у Росії не вибудовують, граючи в патерналізм і рухаючись на автоматі в рамках Мінських угод у напрямку спорадичної ескалації. "Зрозуміло, той факт, що більшість пунктів так і не виконано, породжує чимало спокус списати їх на брухт. Чим, власне, і займається зараз українська сторона, прийнявши, зокрема, горезвісний закон про реінтеграції Донбасу, з якого за наполяганням депутатів Верховної ради були викинуті самі згадки Мінських угод", - заявив, наприклад, 9 лютого голова міжнародного комітету російської ради федерації Костянтин Косачов.
Кремлівські маріонетки на Донбасі і в депресії. Угоди не працюють. "Заступник командуючого оперативним командуванням ДНР" Едуард Басурин з нагоди річниці "Мінська" визнав: "Якщо з військової точки зору, то не виконаний ні один пункт Мінських угод. Весь перелік, який можна перерахувати, - ні один не виконаний. Це як гуманітарної програми, так і військової, і по соціальній". Його "брат по розуму" - також представляє ДНР Денис Пушилин взагалі вважає, що в політичній частині все стало ще гірше. І слід готуватися до того, що після закону про реінтеграції Донбасу краще точно не стане. Апологетам русскомирья впору в черговий раз закричати про зраду Москви. Оскільки ЛДНР навіть з російських новин пропали - самі тепер Донецька і Луганська області.
При цьому в фейкових республіках у всіх бідах, як і раніше звинувачують Україну, називаючи її головним порушником "Мінська", від якого користі ЛДНР все менше. В РФ теж всі шишки сиплють на голову Києва, але при цьому вважають угоди, як висловився Косачов, "кісткою в його горлі", а тому, мовляв, Україна постійно порушує домовленості. І в Москві чисто механічно продовжують апелювати до Заходу, зокрема до Німеччини і Франції з вимогою натиснути на Київ.
Мінськими угодами європейські друзі України раніше дійсно викручували руки і штовхали нас до поганого світу (зразок Брестського для більшовиків) із згодою на особливий статус та інші "плюшки" з документа для сепаратистів. А потім пішли резолюції ПАРЄ і ООН, в яких Росія визнавалася агресором і окупантом. Замість цього європейцям з Києва все частіше дають поради, як вести себе з Кремлем.
Нагадування про загрозу безпеки в Європі з боку РФ і те, що українські воїни, що захищають її від росіян, звучали і раніше. Тільки вони здавалися наріканнями та закликами не кидати Україну наодинці з Москвою. Тепер же, коли армія відновлена, економіка припинила своє нестримне падіння, тональність у переговорах з Європою теж змінилася. Керівництво України дозволяє собі менторський тон. Наприклад, під час виступу Порошенка в ПАРЄ 11 жовтня, або коли в Давосі він вказав європейцям на дві головні проблеми і закликав створити нову антиросійську коаліцію.
Безумовно не буде змінюватися набір тез і на майбутній 54-й Мюнхенській конференції з безпеки (16-18 лютого), що займає важливе і наповнене символізмом подія, адже 11 років тому саме з виступу Путіна де-факто почався рух Росії до свого нинішнього стану - ізгой проти всього світу, який капостить, де тільки може.
З боку Європи всі нині подається в іншому світлі. Так, у тому ж коаліційній угоді ХДС/ХСС і СДПН, за словами джерела "Укрінформу", будуть "жорстко" вимагати реформ в Україні в обмін на фінансову допомогу, а також виконання "Мінська", але цю частину адресуючи Москві. Не можна не згадати, що Вікторія Нуланд змінилася ще більш ефективним і жорстким маккейновцем Куртом Волкером, а Дональд Трамп всупереч власної волі змушений різко відповідати Кремлю. Як результат, дружба з Путіним у нього не склалася, а США в цілому зараз агресивно реагують на російську політику і протидіють Кремлю (аж до знищення персоналу ПВК "Вагнера" в Сирії), ніж це було при Обамі.
Так що мінський ригоризм вже вилазить Кремлю боком. Зараз мінські угоди стають все більш вигідними нам. Не положення, прописані в документі, а "Мінськ" як елемент міждержавного спілкування і політичний механізм дипломатичного тиску на сторони. В першу чергу на Москву. Висловлюючись метафорично, поступово Києву і союзникам вдалося перетворити "Мінськ" в свердло, а кремлівську деструктивну політику - в цангу, з допомогою яких буравится вже не цілісність України, а основи існування Росії. Особливо ці зміни болючі для РФ з наближенням чергових виборів Путіна.
