Єдина помісна церква. Навіщо Порошенко взявся нести хрест Ющенко
Сьогодні президент Порошенко покликав до себе на Банкову відразу голів всіх парламентських фракцій, за винятком "Оппоблока". При цьому про що саме глава держави збирається говорити з парламентаріями, в тому числі і опозиційними, трималося в таємниці аж до моменту відповідної заяви самого Порошенка. Тим не менш припущення про те, що мова буде йти про справи церковних, вже витало в повітрі. Адже вже вранці деякі українські ЗМІ з посиланням на власні анонімні джерела повідомили, що Порошенко готується розпочати процес створення єдиної помісної православної церкви, про що нібито у нього є попередня домовленість із вселенським патріархом Варфоломієм, досягнута на особистій зустрічі у Стамбулі у великодні свята.
Передчуття нікого не обдурила. Після зустрічі з лідерами фракцій президент офіційно доніс цю благу звістку до всієї країни. За його словами, "Україна на сьогодні як ніколи близька до появи власної автокефальної помісної церкви", для чого вже є "всі елементи". Порошенко також повідомив, що написав офіційне звернення до вселенського патріарха з проханням "надати томос про автокефалію Православної церкви в Україні". Глава держави уточнив, що це звернення підписали "всі до єдиного" єпископи УПЦ КП і все архієпископи УАПЦ. Після чого Порошенко звернувся тепер вже до народних депутатів з проханням "як можна швидше підтримати моє звернення до Варфоломія".
Ідея створення в конфесійно розколотої Україні єдиної помісної православної церкви, зрозуміло, не нова і витала в повітрі всі роки незалежності, звідки вихоплювати деякими політиками різного масштабу, правда, без якихось зрушень до реального об'єднання церков. До Порошенко ідею помісної церкви вивів у мейнстрім вищої державної політики Віктор Ющенко, який говорив про це не тільки зі "своєю нацією", а й неодноразово обговорював це питання з патріархом Варфоломієм, в тому числі і в Києві, куди запрошував вселенського патріарха на святкування 1020-річчя хрещення Русі. Порошенко, як бачимо, готуючись до переобрання на другий термін, продовжує справу Ющенка.
Наскільки спроба Петра Олексійовича буде вдаліше аналогічної спроби Віктора Андрійовича - питання риторичне. Незважаючи на всі тектонічні зрушення в світовій політиці за останні 10 років, уявити собі яку б то не було сценарій створення визнаної Вселенським патріархатом Української православної церкви практично неможливо. І неважливо, чи йде мова про визнання УПЦ КП або про визнання об'єднання УПЦ КП з УАПЦ, або про якийсь форматі об'єднання з участю УПЦ МП. Зрештою, патріарх Варфоломій мовчить і навряд чи порушить мовчання щодо того, про що він говорив з Порошенком. Тим не менше рішення Порошенка очолити процес створення помісної церкви дозволяє тому убити відразу декількох зайців внутрішньої політики.
По-перше, за Петром Олексійовичем давно тягнеться неприємний шлейф парафіян Московського патріархату, який зовсім не відповідає його нинішньому реальному статусу самого националистичного президента України і принципового борця з російською агресією. Тепер же, коли Порошенко на чолі хрестового походу за відокремлення української церкви від російської держави, його вкрай складно буде вважати частиною вірною пастви "єдиної канонічної української православної церкви".
По-друге, ідея створення незалежної помісної православної церкви з розряду тих священних корів для українського патріота, проти яких політику виступати категорично не можна, якими би не було твоє ставлення до "влади бариг". Так що всі ті політсили, лідерів яких Порошенко покликав на зустріч, хочеш не хочеш, а будуть змушені цю підтримати його ініціативу і за відповідний документ у парламенті голосувати. Все це робить Порошенко не просто політиком, а лідером нації, якщо навіть непримиренна опозиція в особі Березюка, Ляшко або Тимошенко підтримують його починання.
По-третє, подібний крок Порошенка - це ще й спроба перехопити ініціативу з рук головного конкурента на президентських виборах Тимошенко в питанні "церковної орієнтації". Якщо Петро Олексійович досі відвідує храми Московського патріархату (мова йде про недавній візит Порошенка в Маріуполь на Вербну неділю і відвідуванні церкви УПЦ МП, за що президент піддався жорсткій критиці), то Юлія Володимирівна вже давно і послідовно "підгортає" УПЦ КП патріарха Філарета, а в зв'язках з московськими попами помічена не була. Тепер же саме Тимошенко опиниться в очах виборця "в ролі наздоганяючої".
По-четверте, образ націоналістичного президента, на який Порошенко працює в останні роки, не може бути повним і переконливим без чіткої позиції з питання церкви. І позиція тут може бути тільки одна - незалежну від Москви православ'я. Церква ж в нашій країні займається не тільки порятунком душ, але і мобілізацією електорату, і якщо Петру Олексійовичу вдасться переконати УПЦ КП у своїй корисності їх церковного будівництва, то й церква може спрацювати на виборах на користь президента. Що ж стосується УПЦ МП, то навіть під таким тиском їй не з руки реально воювати з президентом, і її клір і парафіяни на виборах, швидше за все, розділяться у своїх уподобаннях за географічним принципом - горезвісний південний схід України буде за проросійського кандидата, а центр та північ - за патріотичного.
Ну і останнє: істерика, яку закотить Росія з приводу заяв Порошенко, піде йому тільки в плюс.